Постанова № 28313634, 05.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2012 року № 2а-11026/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рітон"до за участюДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби Прокуратури Солом'янського району міста Києвапровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000382307/0 від 04.02.2010

за участю:

представника прокуратури: не прибув,

представника позивача: Костенко О.А. (довіреність б/н від 03.09.2012),

представника відповідача: Гаджиєва Р.Ф. (довіреність № 124 від 18.07.2012),

представника відповідача: Каргалика Д.М. (довіреність б/н від 17.10.2012)

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05.12.2012 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.02.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітон" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000382307/0 від 04.02.2010.

16.03.2010 через канцелярію суду прокурором Солом'янського району міста Києва було подано заяву про вступ у справу з метою захисту інтересів держави.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 у справі № 2а-11026/12/2670 у задоволенні позову відмовлено повністю.

31.08.2010 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рітон" було подано апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 у справі № 2а-1818/10/2670 апеляційну скаргу задоволено, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 000382307/0 від 04.02.2010.

01.12.2010 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва було подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.07.2012 у справі № 2-1818/10/2670 (К-38920/10) касаційну скаргу задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 у справі № 2а-1818/10/2670 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

13.08.2012, в порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 справу було розподілено між суддями повторно. За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду справи № 2а - 11026/12/2670 було визначено суддю Огурцова О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2012 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 05.12.2012 замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва на належного Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в акті перевірки №1075/23-07/32373177 від 26.01.2010 відсутнє посилання на первинні документи та законодавство. Також позивач посилається на те, що проведені ним господарські операції не є продажем в силу положень абзацу 2 пункту 1 статті 31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки операції з надання товарів ним проводились у межах договорів доручення, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

У судовому засіданні 05.12.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 27.09.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником підчас судових засідань аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки №1075/23-07/32373177 від 26.01.2010, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 05.12.2012 представники відповідача заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник прокуратури у судове засідання 05.12.2012 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 01.12.2009 по 19.01.2010 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Рітон" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 07.03.2003 по 30.06.2009.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3 538 393 грн., однак з врахуванням підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток за результатами перевірки була визначена в розмірі 2 088 811 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

ТОВ "Рітон" у перевіряємому періоді з 01.07.2006 по 30.06.2009 здійснювало свою діяльність на підставі наступних договорів: договорів доручення №0002838 від 01.11.2005, №406 від 01.01.2009 укладених з Вінницькою міською громадською організацією "Спілка підприємців Мегаспорт", договорів купівлі-продажу №0002998 від 31.10.2005, №0002996 від 01.11.2005 та №146 від 01.01.2009 укладених з ТзОВ "Мегаспорт", договору доручення №60 від 01.03.2008 укладеного з ТзОВ "Мегаспорт".

В подальшому ТОВ "Рітон" заключило договори з фізичними особами (СПД ФО) - на інкасацію грошових коштів від торгових точок мережі ТОВ "Мегаспорт" на рахунок ТОВ "Рітон" та договори на відповідальне зберігання товару.

Зараховані від СПД ФО кошти ТОВ "Рітон" використовувало в оплату поставлених товарів Дт 63 Кт 311 (в частині оприбуткування в цьому періоді товару Дт28 Кт63) та в оплату вже відвантажених товарів Дт 685 Кт 36 (в частині проведеної реалізації товару Дт 36 Кт 28) та як переуступка кредиторської заборгованості між ТОВ "Рітон", ТОВ "Мегаспорт" та ВМГО "спілка підприємців "Мегапорт".

Таким чином, ТОВ "Рітон" у своїй господарській діяльності об'єднує процеси придбання та реалізації товару по договорам доручення №0002838 від 01.11.2005, №406 від 01.01.2009 виконуючи "бізнес-процес" при цьому порушує статтю 398 Цивільного кодексу України про встановлення права власності та пункт 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визнає та відносить на валові доходи та валові витрати придбаний та реалізований товар.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ "Рітон" здійснює по суті процес купівлі - продажу, оприбутковуючи товари і декларуючи валові доходи і витрати з цих господарських операцій, у зв'язку з чим було встановлено невраховані передоплати (сальдо Кт по рах 631 та 685) та заниження валового доходу підприємтсва.

За результатами перевірки складено акт №1075/23-07/32373177 від 26.01.2010 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення № 000382307/0 від 04.02.2010, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Рітон" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4 164 984,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітон" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 000382307/0 від 04.02.2010, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з абзацом 4 підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку, зокрема, з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Отже, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти та майно залучені платником податку на підставі договорів що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

Отже, у разі укладання договору купівлі - продажу повіреним такий договір має укладатися від імені довірителя та право власності на товар або право вимоги на плату за таким правочином буде виникати тільки у довірителя.

Позивачем були укладені договори доручення, за якими він виступав повіреним:

- №0002838 від 01.11.2005 з Вінницькою міською громадською організацією "Спілка підприємців Мегаспорт" , згідно якого повірений зобов'язався здійснити від імені та за рахунок довірителя наступні юридичні дії: організувати всі бізнес процеси щодо купівлі товарів для спорту та відпочинку, а також передача таких товарів третім особам для забезпечення організації роздрібної торгівлі в торгівельних точках торгівельної мережі "Мегаспорт". Повірений має право виконати дане доручення самостійно або з залученням третіх осіб, згідно вказівок довірителя, використовуючи власні або залучені матеріальні засоби;

- №60 від 01.03.2008 з ТзОВ "Мегаспорт" згідно умов якого повірений зобов'язується здійснити від імені та за рахунок довірителя наступні юридичні дії: організувати забезпечення всіма необхідними видами матеріальних і нематеріальних ресурсів для організації роздрібної торгівлі товарами для спорту та відпочинку у торгових точках у відповідності з програмою розвитку торгової мережі Мегаспорт. Повірений зобов'язаний виконати надане йому доручення у відповідності із вказівками довірителя, використовуючи власні та залучені інформаційні і матеріальні засоби. Повірений зобов'язаний самостійно організувати та налагодити процес інкасації грошових коштів довірителя на свій рахунок для виконання цього доручення.

- №406 від 01.01.2009 з Вінницькою міською громадською організацією "Спілка підприємців Мегаспорт", згідно умов якого повірений зобов'язався здійснювати від імені та за рахунок довірителя наступні юридичні дії: - організація всіх бізнес-процесів щодо купівлі товарів для спорту та відпочинку, а також передачі таких товарів третім особам для забезпечення організації роздрібної торгівлі в торгівельних точках торговельної мережі Мегаспорт. Повірений має право виконати дане доручення самостійно або із залученням третіх осіб, згідно вказівок довірителя, використовуючи власні або залучені матеріальні засоби.

З огляду на зазначене, а також з аналізу зазначених договорів вбачається, що у разі укладання позивачем від імені довірителя договору купівлі - продажу у позивача не виникає, а ні право власності, а ні права вимоги на плату визначену вказаними договорами.

Між позивачем та ТзОВ "Мегаспорт" були укладені договори купівлі - продажу №0002998 від 31.10.2005 та №146 від 01.01.2009 за яким позивач виступав у якості продавця та договір купівлі - продажу №0002996 від 01.11.2005 за яким позивач виступав у якості покупця, згідно яких продавець зобов'язався поставляти покупцеві товар для спорту та відпочинку, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених в договорі.

Водночас позивачем було укладено договори із суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами членами ВМГО "Спілка Мегаспорт" на інкасацію грошових коштів від торгових точок мережі Мегаспорт на рахунок позивача та на відповідальне зберігання товару.

В зазначених договорах не вказано про те, що позивач укладаючи їх діє як повірений за договором доручення, а з аналізу їх змісту вбачається, що позивач за даними договорами виступає самостійно та відповідно передає та приймає право власності на товар та грошові кошти.

З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що позивач за укладеними ним з ТзОВ "Мегаспорт" договорами купівлі - продажу набував та передавав право власності на товар, як самостійний суб'єкт правовідносин, а не від імені довірителя, а грошові кошти інкасовані з торгових точок мережі Мегаспорт фактично зараховував на свій розрахунковий рахунок, як власні.

Також позивачем (цедент) було укладено договір про уступку права на вимогу №R/SP -02-09 від 30.06.2009, з Вінницькій міській громадській організації Спілка підприємців "Мегаспорт" (цесіонарій), згідно якого цедент передає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором по договору купівлі-продажу №000146 від 01.01.2009 між Цедентом та ТзОВ "Мегаспорт", (боржник). Відповідно до умов зазначеного договору цесіонарій отримує право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків: відповідно до договору купівлі-продажу №000146 від 01.01.2009 право вимоги заборгованості боржника в сумі 15 513 085,88 грн. переходить до цесіонарія.

Таким чином, за зазначеним договором позивач здійснює передачу уступки права вимоги Вінницької міською громадською організацією Спілка підприємців "Мегаспорт", як кредитор - власник майна, що в свою чергу також підтверджує той факт, що позивач за укладеними ним з ТзОВ "Мегаспорт" договорами купівлі - продажу самостійно набував та передавав право власності на товар.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що посилання позивача на те, що він діяв як повірений та не отримував доходу від здійснення операцій поставки товару, в рахунок сплати за який здійснювалась інкасація коштів від торгових точок мережі ТОВ "Мегаспорт" відповідно до укладених з СПД ФО договір не відповідають дійсності та умовам укладених позивачем договорів, а зазначені кошти фактично були отримані позивачем не за договорами доручення, а в оплату товару за договорами купівлі - продажу.

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 зазначеного Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход, зокрема, включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

З огляду на викладене, враховуючи те, кошти інкасовані від торгових точок мережі ТОВ "Мегаспорт" відповідно до укладених з СПД ФО договір фактично були переаховані позивачем, як плата за поставлений товар, то позивач повинен був включити отримані грошові кошти до складу валового доходу.

Відповідно до частин першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000382307/0 від 04.02.2010 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 12.12.2012