Постанова № 28313633, 25.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2012 року № 2а-15940/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бюро"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень - рішень №0009812250 від 09.11.2012 та №0009822250 від 09.11.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0009812250 від 09.11.2012 та №0009822250 від 09.11.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що сума заборгованості позивача перед компанією РІТЧІ СЕРВІСЕЗ ЛІМІТЕД за договорами позики від 02.11.2004 та від 19.08.2005 не є безповоротною фінансовою допомогою з огляду на те, що за зазначеними договорами передбачено обов'язок позивача повернути суму займу на визначених в них умовах, з огляду на що кошти отримані позивачем не є безоплатно наданими та підлягають поверненню, при цьому строк позовної давності за договорами позики від 02.11.2004 та від 19.08.2005 на момент проведення відповідачем перевірки не закінчився.

Також позивач зазначив про те, що сума заборгованості перед компанією РІТЧІ СЕРВІСЕЗ ЛІМІТЕД за договорами позики від 02.11.2004 та від 19.08.2005 правомірно перераховувалась ним у відповідності до вимог підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України та в залежності від позитивного або від'ємного значення враховувалась у складі доходів чи витрат.

У судовому засіданні 20.12.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 03.12.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представниками підчас судових засідань аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 1666/2250/33156460 від 19.10.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представниками відповідача не наведено.

У судовому засіданні 20.12.2012 представники відповідача заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 20.12.2012 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 24.09.2012 по 05.10.2012 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 1284/22-50 від 12.09.2012 була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4, пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1122534,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 799426,00 грн., за І квартал 2010 року в сумі 2179,00 грн. ( несвоєчасна сплата за І квартал 2010 року в сумі 3678,00 грн.), за І квартал 2011 року в сумі 320929,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 706819,0 гри., у тому числі за 2010 рік в сумі 79153,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 313356,00 грн. та за півріччя 2012 року в сумі 314310,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «БЮРО»було укладено договори на отримання позики з компанією Річі Сервісез Лімітед (КІПР), а саме:

- договір від 02.11.2004 без номера на загальну суму 500,0 тис. Дол. США, згідно договору Компанія Річі Сервісез Лімітед (КІПР) перераховує грошові кошти на рахунок ТОВ «БЮРО»з метою використання коштів - поповнення обігових коштів, відсоткова ставка по договору - 11% річних, дата погашення 30.11.2009 року. Реєстраційне свідоцтво Національного Банку України № 3801 від 29.11.2004, в якому зазначено граничну дату повернення по зазначеному договору позики 30.11.2009;

- договір від 19.08.2005 без номера на загальну суму 250,0 тис. Дол. США, згідно договору Компанія Річі Сервісез Лімітед (КІПР) перераховує грошові кошти на рахунок ТОВ «БЮРО»з метою використання коштів - поповнення обігових коштів, відсоткова ставка по договору - 11% річних, дата погашення 31.12.2010. Реєстраційне свідоцтво Національного Банку України № 4592 від 29.09.2005 в якому зазначено граничну дату повернення по зазначеному договору позики 31.12.2010.

Надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «БЮРО»відбулося до початку перевіряємого періоду, про що детально описано в попередній довідці перевірки, а саме: довідка про результати планової документальної перевірки № 2267/23-04/33156460 від 19.02.2009.

Станом на початок перевіряємого періоду, заборгованість ТОВ «БЮРО»перед Компанією Річі Сервісез Лімітед (КІПР) по 2-ох договорах позики складала згідно наданих до перевірки документів - 4874313,16 грн., при цьому за перевірений період а саме, з 01.07.2009 по 30.06.2012, не нараховувались та не перераховувались (за даними бухгалтерського та податкового обліків) компанії - нерезиденту «відсотки»передбачені зазначеними договорами позики.

До перевірки посадовими особами ТОВ «БЮРО»не надано первинних документів (оригіналів) договорів від 02.11.2004 та від 19.08.2005, та свідоцтв НБУ, чи/або доповнень до договорів (зі змінами та доповненнями) нових свідоцтв НБУ, із зазначенням нових термінів погашення заборгованості товариства перед компанією-нерезидентом, а надано лише завірені ТО В «БЮРО»копії вищевказаних документів.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що грошові кошти, які заборгувало ТОВ "Бюро" перед компанією Річі Сервісез Лімітед (Кіпр) по 2-ох договорах позики у зв'язку з закінченням давності термінів визначених у договорах, а саме: б/н від 02.11.2012 дата погашення - 30.11.2009 та б/н від 19.08.2005 дата погашення - 31.12.2010, є доходами з інших джерел в тому числі, але не виключно у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, а також про те, що від'ємна сума балансової вартості іноземної валюти, а саме її перерахунок за зазначеними договорами не повинні були бути віднесені ТОВ "Бюро" до валових витрат.

За результатами перевірки складено акт № 1666/2250/33156460 від 19.10.2012

24.10.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби були подані заперечення на акт № 1666/2250/33156460 від 19.10.2012 за результатами розгляду яких листом № 8600/10/2250 від06.11.2012 повідомлено про те, що висновки акту залишають без змін, а заперечення без задоволення.

09.11.2012 на підставі акту № 1666/2250/33156460 від 19.10.2012 були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0009812250, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 323 857 грн. та №0009822250, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток 2010 рік на 79153,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року на 313356,00 грн. та за півріччя 2012 року на 706 819,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0009812250 від 09.11.2012 та №0009822250 від 09.11.2012 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду,

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 11.22.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога -це: безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Підпунктом 14.1.257 Податкового кодексу України, встановлено, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, сума заборгованості одного платника податків перед іншим відповідно до положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України стає безповоротною фінансовою допомогою у випадку, якщо вона не була стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до статей 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання та, у випадку, якщо інше не передбачено договором, складає три роки.

Відповідно до договорів укладених між позивачем та компанією Річі Сервісез Лімітед (Кіпр) б/н від 02.11.2004 кінцевою датою повернення кредиту було 30.11.2009 та б/н від 19.08.2005 - 31.12.2010. Зазначені факти сторонами не заперечуються.

Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення коштів наданих позивачу, у якості кредиту за договором б/н від 02.11.2004 спливає 30.11.2012 та за договором б/н від 19.08.2005 - 31.12.2012.

Перевірка відповідачем проводилась з період 24.09.2012 по 05.10.2012.

Таким чином, на момент проведення відповідачем перевірки позивача строк позовної давності за договорами б/н від 02.11.2004 та б/н від 19.08.2005 не сплив, а отже були відсутні правові підстави вважати, що сума грошових коштів надана позивачу за вказаними договорами є безповоротною фінансовою допомогою.

Посилання відповідача на факт ненадання під час проведення перевірки позивачем оригіналів договорів б/н від 02.11.2004 та б/н від 19.08.2005, як на обставину, яка у тому числі, зумовлює віднесення отриманих позивачем за ними коштів до безповоротної фінансовою допомогою не приймаються судом до уваги з огляду на те, що листом від 08.10.2012 позивачем було надано відповідні пояснення, а також з огляду на той факт, що відповідно до норм Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління національного банку України № 270 від 17.06.2004 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за № 885/9484 до одержання кредиту за вказаними договорами позивач повинен був зареєструвати їх у Національному банку України, а отже відповідач міг перевірити реальність укладання зазначених договорів шляхом направлення відповідних запитів до Національного банку України.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно з пунктом 135.1 статі статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що строк позовної давності за договорами б/н від 02.11.2004 та б/н від 19.08.2005 на момент перевірки не сплив, з огляду на що відсутні правові підстави вважати, що сума грошових коштів надана позивачу за вказаними договорами є безповоротною фінансовою допомогою, то у позивача не виникало обов'язку віднесення вказаних грошових коштів до складу валового доходу, а отже і не могло бути допущено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Згідно з підпунктом "г" підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу

Відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку..

Відповідно до догорів б/н від 02.11.2004 та б/н від 19.08.2005 позики позивачу були надані у Доларах США, а отже балансова вартість заборгованості за зазначеними договорами відображалась позивачем в іноземній валюті.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що як було встановлено судом строк позовної давності за договорами б/н від від 02.11.2004 та б/н від 19.08.2005 не сплив, з огляду на що отримані за ними позивачем грошові кошти не можуть розцінюватись, як безповоротна фінансовою допомога, суд дійшов висновку про те, що позивачем було правомірно відображено балансову вартість іноземної валюти, а саме її перерахунок, отриману у вигляді позики за договорами б/н від 02.11.2004 та б/н від 19.08.2005 у складі валових витрат, а відповідач необґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у сумі 2146,00 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0009812250 від 09.11.2012 та №0009822250 від 09.11.2012 - задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби№0009812250 від 09.11.2012 та №0009822250 від 09.11.2012.

4.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов