Постанова № 28308450, 21.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7227/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника відповідачаБорисюк Л.П. Ганечко О.М., Петрика І.Й., Валяєвій Х.В. Шкодича Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто високих технологій плюс»до Державної податкової інспекції у Печерському району м. Києва про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення № 0009432306/0 від 24.11.2010, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року ТОВ «Місто високих технологій плюс»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Печерському району м. Києва в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009432306/0 від 24.11.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0009432306/0 від 24.11.2010.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 10.11.2010 по 10.11.2010 працівниками Державної податкової інспекції у Печерському району м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто високих технологій плюс»з Приватним підприємством «Арт-Бейл»за березень - травень 2010 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 10.11.2010 № 886/23-6/36424594, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2010 № 0009432306/0 про визначення ТОВ «Місто високих технологій плюс»суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) в розмірі 1 224 801 грн. 00 коп.

Як вбачається з висновків акту перевірки, контрагент позивача ПП «Арт-бейл»в деклараціях з податку на додану вартість за березень-травень 2010 року не відобразив у складі податкових зобов'язань суми ПДВ з вартості товарів (робіт, послуг), відвантажених на користь ТОВ «Місто високих технологій плюс» та не сплатив їх до Державного бюджету, що на думку податкового органу не дає позивачу право на податковий кредит у вказаному вище періоді.

Позивач не погоджується з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням та вказує на відсутність з його боку порушень норм діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі наявних в справі копій податкових накладних, виданих ПП «Арт-бейл»з дотриманням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому виконано вимоги цього Закону в частині виникнення підстав для включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Крім цього, суд в своєму рішенні суд акцентував увагу на відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про недійсність спірних угод, на підставі яких здійснювалася поставка та розрахунок за товар, оскільки на момент здійснення господарських операцій як позивач так і його контрагент - ПП «Арт-бейл»були зареєстровані як платники податку на додану вартість та наділені правом на нарахування податку на додану вартість і складання відповідних податкових накладних.

Однак, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Із системного аналізу пункту 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.

Тобто, з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (у покупця виникло право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплати товару чи отримання товару покупцем.

Таким чином, визначення дати виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з продажу товарів не залежить від дати переходу права власності на товар, що поставляється, а вжите в пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР поняття відвантаження товарів слід розуміти не як визначення факту виникнення права власності на товар, а як визначення початку процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити лише випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 01.07.2009 між ТОВ «Місто високих технологій плюс» та ПП «Арт-бейл»було укладено договір поставки товару № 01/07-09 АБ, за умовами якого ПП «Арт-бейл»(Постачальник) зобов'язувався передати в обумовлені договором строки, а ТОВ «Місто високих технологій плюс» (Покупець) прийняти товар за умови проведення за нього повного розрахунку (п. 1.1.Договору).

На виконання умов вказаного договору, в період з лютого по травень 2010 року ПП «Арт-Бейл»постачало, а позивач приймав товари на загальну суму 4 368 072 грн. 92 коп. (в т.ч. ПДВ - 728 012 грн. 15 коп.), що підтверджується наявними в справі копіями видаткових накладних, а саме: № 0745 від 01.02.2010; № 0746 від 01.02.2010.; № 0747 від 01.02.2010; № 0748 від 01.02.2010; № 0791 від 03.02.2010; № 0792 від 03.02.2010; № 0793 від 03.02.2010; № 0841 від 04.02.2010; № 0835 від 05.02.2010; № 0928 від 08.02.2010; № 0929 від 08.02.2010; № 1159 від 18.02.2010; № 1232 від 21.02.2010; №14661 від 01.03.2010; № 14662 від 01.03.2010; № 14663 від 01.03.2010; № 1471 від 02.03.2010; № 1519 від 04.03.2010; № 1548 від 05.03.2010; № 1649 від 09.03.2010; № 1650 від 09.03.2010; № 1679 від 10.03.2010; № 1995 від 23.03.2010; № 2092 від 27.03.2010; № 2160 від 29.03.2010; № 2257 від 01.04.2010; № 2258 від 01.04.2010; № 2259 від 01.04.2010; № 2260 від 01.04.2010; № 2272 від 02.04.2010; № 2344 від 05.04.2010; № 2369 від 06.04.2010; № 2520 від 12.04.2010; № 2571 від 14.04.2010; № 2595 від 15.04.2010; № 2718 від 20.04.2010; № 2743 від 21.04.2010; № 2768 від 22.04.2010; № 2919 від 28.04.2010.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункти 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2).

Аналізуючи обставини даної справи, колегія суддів зауважує, що докази, на які послався суд першої інстанції в своєму рішенні, є обов'язковими, але не є вичерпними, оскільки предмет доказування у даній справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак, і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини 4, 5).

Як вбачається з наявних у справі доказів, а саме: податкової звітності ПП «Арт-бейл», у суб'єкта господарської діяльності відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду господарської діяльності підприємства, а загальна чисельність працюючих на ПП «Арт-бейл»відповідно до даних (форма №1-ДФ) становить 1 особа. Отже, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази та складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП «Арт-бейл».

Крім того, за результатами автоматизованого співставлення по ПП «Арт-бейл»було встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання даного підприємства та сумою податкового кредиту, задекларованого підприємствами-покупцями за березень-травень 2010 року, зокрема - ТОВ «Місто високих технологій плюс».

Так, згідно даних Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до декларацій з податку на додану вартість ПП «Арт-бейл»за березень-травень 2010 року не було відображено у складі податкових зобов'язань суми ПДВ, нарахованих з вартості відвантажених товарів (робіт, послуг) на користь ТОВ «Місто високих технологій плюс».

Причиною виникнення вищевказаних розбіжностей є насамперед ненадання (відсутність) ПП «Арт-бейл»підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань: головні книги, журнали - ордери та картки рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», № 64 «Розрахунки по податкам і платежам», № 643 «Податкові зобов'язання», № 68 «Розрахунки по іншим операціям», № 70 «Доходи від реалізації», податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні, тощо.

У зв'язку з цим позивачем за березень-травень 2010 року було сформовано податковий кредит при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Арт-бейл»на загальну суму 816 534,00 грн., яка не була включена постачальником до складу податкового зобов'язання та не була задекларована і сплачена до Державного бюджету України.

Таким чином, наведені обставини та досліджені документальні докази у їх сукупності колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного (реального) характеру, придбання товарів та послуг було оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені податковими накладними та видатковими накладними.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в справі первинні бухгалтерські документи та товарно-транспортні накладні ПП «Арт-бейл» не містять необхідних реквізитів, визначених нормами діючого законодавства та не відповідають встановленій законом формі документів бухгалтерського обліку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському району м. Києва № 0009432306/0 від 24.11.2010, яке є обґрунтованим та узгоджується з нормами діючого законодавства.

Згідно зі ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто високих технологій плюс» до Державної податкової інспекції у Печерському району м. Києва про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення № 0009432306/0 від 24.11.2010 слід відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто високих технологій плюс»до Державної податкової інспекції у Печерському району м. Києва про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення № 0009432306/0 від 24.11.2010 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ганечко О.М.

Петрик І.Й.