Постанова № 28306067, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року м. Київ К-16327/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представника відповідача Шестакова М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському області м.Донецька Донецької області Державної податкової служби (правонаступника Державної податкової інспекції у Куйбишевському області м.Донецька)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2010

у справі № 2-а-4649/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аленпром»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському області м.Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення, дій протиправними , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2010, позов задоволено. Визнано дії ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька щодо складання акту про результати невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 02.09.2008 № 3209/15/35794740 протиправними. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька від 03.02.2009 № 0002481500/2/1045. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 1. 6 ст. 1, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 3.3, п. 4.2, п. 4.3 Порядку заповнення і подання податкової декларації, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за № 250/2054, п.п. 4.1.2 п. 4.1, п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 2, п. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 3.1, 3.2, п. 3.4 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266, п. 4.1.4 п. 4.1 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 15.04.2008 № 250, та порушення норм процесуального права: ст. 11, ст. 71, ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі -Державної податкової інспекції у Куйбишевському області м.Донецька на його правонаступника -Державну податкову інспекцію у Куйбишевському області м.Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

На підставі акту невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2008 року та червень 2008 року від 02.09.2008 № 3209/15/35794740 прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2008 року № 0002481500/0/111874 про визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11713816,18 грн., у тому числі 11156015,41 грн. основного платежу та 557800,77 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами апеляційного узгодження податкових зобов'язань визначених цим первісним податковим повідомленням-рішенням, прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.12.2008 № 0002481500/1/17853 та від 03.02.2009 № 0002481500/2/1045, про визначення тих самих суми податкових зобов'язань.

Підставою для визначення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням від 03.02.2009 № 0002481500/2/1045 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 11713816,18 грн., у тому числі 11156015,41 грн. основного платежу та 557800,77 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2008 року та червень 2008 року про порушення позивачем вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. На думку податкового органу, порушення полягало у тому, що позивач не відобразив у деклараціях за вказані періоди податкові зобов'язання з цього податку за першою із визначених у даній нормі подій, одночасно з формуванням ТОВ «Віват-пром»податкового кредиту у зв'язку з поставкою товару від позивача, що призвело до заниження податкових зобов'язань з цього податку за травень 2008 року на суму 3796766,53 грн. та за червень 2008 року на суму 7359248,88 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні позовних вимог щодо спірного податкового повідомлення-рішення, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку.

Відповідно до абз. 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Форма податкової декларації та Порядок її заповнення і подання затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за № 250/2054 (чинним на час виникнення спірних відносин), зокрема, у разі виправлення помилки, допущеної у податковій декларації, поданій за формою затвердженою даним наказом, уточнюючий розрахунок подається за формою визначеною у додатку 5.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв'язку із самостійно виявленими помилками у показниках раніше поданих декларацій, зокрема за травень 2008 року та червень 2008 року, які полягали у невключенні позивачем до податкових зобов'язань обсягів поставок контрагенту - ТОВ «Віват-Пром», позивач надав до податкового органу, зокрема, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2008 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (уточнююча) та довідку до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за цей період, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2008 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (уточнююча) за цей період.

Зазначені документи отримані відповідачем, однак не прийняті до уваги податковим органом за відсутності на те правових підстав.

Абзац 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ надає контролюючому органу право не визнавати отриману від платника податків податкову звітність, у разі, якщо вона заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У такому випадку, контролюючий орган повинен звернутися до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), а платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про невизнання податковим органом поданої позивачем податкової звітності (уточнених розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ за травень та червень 2008 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за наявності визначених вказаним Законом підстав.

Судом апеляційної інстанції надана правильна оцінка листу податкового органу від 11.09.2008 № 12021/10/28-013-10 на адресу ТОВ «Аленпром», на який посилається податкова інспекція у касаційній скарзі. Як правильно встановлено цим судом, податкова інспекція вважала неприйнятою податкову звітність через неможливість прочитати текст та цифри внаслідок її пошкодження, тобто фактично підставою для неприйняття податкової звітності були визначені порушення вимог п. 3.3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за № 250/2054, який вимагає від платників податку, зокрема, заповнювати декларацію таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Разом з тим у листі не вказано в яких саме документах з переліку з описом виявлено пошкодження та характер цих пошкоджень. З метою належного дослідження цієї обставини суд апеляційної інстанції вимагав від податкової інспекції надати оригінали податкової звітності позивача, однак вимоги суду виконані не були, документи для огляду суду не надані.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтоване донарахування позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання за травень та червень 2008 року без врахування уточнених позивачем показників за дані періоди, суд касаційної інстанції знаходить правильними.

Однак, не може погодитися із висновками судів щодо задоволення позовних вимог про визнання дій державної податкової інспекції зі складання акту невиїзної перевірки протиправними.

Зі змісту п. 1.3., п. 1.7 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (чинного на час виникнення спірних відносин), випливає, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти, висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган зобов'язаний скласти за результатами перевірки акт та не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

За таких обставин, суди безпідставно задовольнили позов у частині вимог про визнання дій державної податкової інспекції зі складання акту невиїзної (камеральної) перевірки протиправними.

Оскільки оскаржувані судові рішення є помилковими тільки в частині задоволення позову щодо визнання протиправними дій податкового органу щодо складання акту перевірки, суд касаційної інстанції вважає за правильне їх змінити, відмовивши у задоволенні позову у цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському області міста Донецька задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2010 змінити, виклавши резолютивну частину постанови Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009 у такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька від 03.02.2009 № 0002481500/2/1045 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Аленпром»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 11713816,18 грн., у тому числі 11156015,41 грн. основного платежу та 557800,77 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).»

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло