Постанова № 28306066, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К-4628/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.05.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009

у справі №4/104

за позовом Повного товариства «Ломбард-Скарбниця»

до Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.05.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Кіровограді №0000982200/0 від 09.10.2007, №0000982200/1 від 05.11.2007, №0000982200/2 від 28.01.2008 в частині застосування штрафних санкцій до ПТ «Ломбард-Скарбниця»на суму 1360,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання суду касаційної інстанції не направили про час та місце розгляду справ повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу Перша Кіровоградська Фідія повного товариства «Ломбард Скарбниця»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007, за результатами якої складено акт №98/22-0/26448117.

За висновками акта перевірки позивачем порушено ст.ст.15, 18, 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», що призвело до несплати комунального податку за 3-4 квартал 2004 року та 2005-2006 роки на загальну суму 209,1 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000972200/0 від 09.10.2007 та №0000972200/1 від 05.11.2007, яким визначено податкове зобов'язання у сумі 379,10 грн., у т.ч. основний платіж 209,10 грн. та штрафні санкції 170,00 грн., а також податкові повідомлення-рішення №0000982200/0 від 09.10.2007, №0000982200/1 від 05.11.2007, №0000982200/2 від 28.01.2008, яким визначено штрафні санкції в розмірі 1700 грн. на підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог обґрунтовували тим, що комунальний податок є податком, який встановлюються сільськими, селищними, міськими радами, справляється в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів. Таким чином, комунальний за працівників Філії повинен сплачуватися головним підприємством до місцевого бюджету за місцем розташування Філії, тобто позивачем - до бюджету м. Кіровограда.

Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»(далі Декрет) передбачено, що до місцевих податків і зборів крім іншого належить комунальний податок.

Відповідно до ст. 15 Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно частини 1 ст. 18 Декрету органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Статтею 19 Декрету визначено, що місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Положення про розміри, порядок сплати та перерахування місцевих податків і зборів, затвердженого Рішенням Кіровоградської міської ради четвертого скликання № 608 від 23.12.2003, комунальний податок справляється з юридичних осіб усіх форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, розташовані на території міста, крім бюджетних установ та організацій, плановодотаційних та сільськогосподарських підприємств. Розмір податку становить 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого, виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що нарахування та сплата позивачем комунального податку за працівників Філії за місцем розташування головного підприємства є порушенням вимог ч. 3 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування», оскільки відповідно до даної норми місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, яким позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 1700 грн. на підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1360 грн., з тих підстав, що їх застосування здійснено поза межами встановлених стю.250 ГК України строків застосування адміністративно-господарських санкцій, то такі висновки судів попередніх інстанцій є помилковими.

Підпункт 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зобов'язує платників податків подавити податкові декларації у визначені цією нормою граничні строки.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли платник податків не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

В силу п. 17.3 ст. 17 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем строків застосування передбачених пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафних санкцій, є помилковими.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що обставини справи встановлені повно і правильно, але їм дана неправильна юридична оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судова колегія доходить висновку, що ухвалені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові, в іншій -залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.05.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 в частині задоволених позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішення ДПІ у м.Кіровограді №0000982200/0 від 09.10.2007, №0000982200/1 від 05.11.2007, №0000982200/2 від 28.01.2008 скасувати, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.М.Лосєв

О.М.Нечитайло