Рішення № 28305119, 25.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/6166-2012-2/479-2012 25.12.12

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного Комерційного Банку

«Індустріалбанк»в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Шах Тетяна

Володимирівна

Про стягнення 24 879,95 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Поправко Є.О.

від відповідача не з'явився

від третьої особи не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного Комерційного Банку «Індустріалбанк»в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк»до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Шах Тетяни Володимирівни, про стягнення 24879,95 грн. страхового відшкодування згідно Договору №17/0003464021 від 17.08.2006р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2012р. у справі №5011-73/6166-2012 (суддя: Баранов Д.О.), яке залишено без змін Постановою від 28.08.2012р. Київського апеляційного господарського суду, в позові було відмовлено повністю.

Постановою від 23.10.2012р. Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду, та справу №5011-73/6166-2012 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа № 5011-73/6166-2012 в Господарському суді міста Києва згідно повторного автоматизованого розподілу надійшла на новий розгляд до судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 01.11.2012р. суд прийняв справу до провадження, присвоїв справі номер 5011-73/6166-2012-2/479-2012, розгляд справи призначив на 22.11.2012р. і зобов'язав сторони надати суду письмові документально та нормативно обґрунтовані пояснення по суті спору, з врахуванням викладеного в Постанові від 23.10.2012р. Вищого господарського суду України.

Від відповідача 21.11.2012р. через відділ діловодства суду надійшли пояснення на виконання вимог ухвали від 01.11.2012р.

Представники третьої особи та позивача в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Вимоги ухвали суду від 01.11.2012р. позивачем не виконано.

Ухвалою від 22.11.2012р. суд відклав розгляд справи на 11.12.2012р. та зобов'язав позивача виконати вимоги минулої ухвали від 01.11.2012р.

Від позивача через відділ діловодства суду 22.11.2012р. надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи поданих з клопотанням нових письмових доказів та 11.12.2012р. - додаткові пояснення по суті спору.

Представники третьої особи в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

В судовому засіданні 11.12.2012р. судом було оголошено перерву на 25.12.2012р.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

В судовому засіданні 25.12.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2006р. між АКБ «Індустріалбанк»(Позивач, Страхувальник) та ЗАТ «Страхова група «ТАС»(правонаступником якого є ПрАТ «Страхова група «ТАС», Страховик) було укладено Договір добровільного страхування кредитного портфелю банку №17/0003464021 (Договір страхування).

Пунктом 4.1 Договору страхування визначено, що предметом договору є страхування ризиків Страхувальника, пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (позичальники) своїх договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між страхувальником та позичальниками та зазначеними в реєстрі кредитних угод.

14.06.2007р. між Позивачем та Шах Т.В. було укладено Кредитний договір № KRCK/0300/232/07 на споживчі цілі в сумі 20 000 грн. строком з 14.06.2007р. по 13.06.2010р. включно, зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 9 відсотків річних, та внесено даний договір до реєстру кредитних договорів за червень місяць 2007р. (Кредитний договір).

Пунктом 4.3 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту, погашати кредит в сумі не менш ніж 555,56 грн., сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інші фінансові зобов'язання відповідно до графіку платежів, що зазначений в додатку №1 до цього договору, не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Листами № 2044 від 03.09.2007р., № 2393 від 22.10.2007р. та № 3119 від 29.11.2007р. Позивач повідомив Відповідача про порушення позичальником умов Кредитного договору.

У зв'язку з порушенням позичальником умов Кредитного договору щодо погашення кредиту та настанням страхового випадку, Позивачем направлено на адресу відповідача листи № 952 від 27.02.2008р., № 1953 від 08.05.2008р., № 2303 від 03.06.2008р. та № 2832 від 31.07.2008р., в яких просив Відповідача здійснити страхове відшкодування на суму непогашеної заборгованості по кредиту на споживчі цілі згідно Кредитного договору.

Відповідачем випадки, про які було повідомлено вищезазначеними листами, не визнано страховим та відмовлено у виплаті страхового відшкодування в повному обсязі, оскільки Позивач на думку Відповідача не виконав передбачених Договором страхування зобов'язань та без поважних причин невчасно повідомив Відповідача про страховий випадок, що і стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом про примусове стягнення з Відповідача 24 879,95 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується виплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 6.1. Договору страхування, сторони визначили, що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника.

Під неплатоспроможністю позичальника розуміється наявність факту прострочення виконання позивальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту або відсотків за користування кредитом протягом більш ніж 30 (тридцять) календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Статтею 990 ЦК України та статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування» передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування, відповідно до яких однією з таких підстав є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідно до п. 10.4.4. Договору страхування, страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні страхувальником умов цього договору і взятих на себе зобов'язань.

Пунктом 11.1.2. Договору страхування визначено, що несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку надає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Згідно з п. 11.1.3. Договору страхування для виплати страхового відшкодування страхувальник також надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку.

Отже, настання страхового випадку пов'язане із датою погашення кредиту по пункту 4.3 Кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов Договору страхування та Кредитної угоди дійсно настали страхові випадки із датами платежу в яких Позивачем було прострочено термін повідомлення про прострочення сплати платежів та порушено п. 10.3.6 п. 10.3 Договору страхування, а також було прострочено строк повідомлення Відповідача про настання страхового випадку (п. 10.1.1 Договору страхування).

Разом з цим, відповідно до п. 11.1.2. Договору страхування, страховик хоча і має право відмовити у виплаті страхового у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку, проте, таке право виникає у страховика за наявності певних умов: у разі якщо не буде доведено, що по-перше, страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або, по-друге, що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, суд досліджує, чи вплинула (а якщо вплинула, то яким чином) відсутність у страховика відомостей про настання страхового випадку або несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку на його обов'язки сплатити страхове відшкодування, як це передбачено п. 11.1.2. Договору страхування в якості передумови реалізації страховиком права на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Як вбачається з наданих Відповідачем письмових пояснень, він вважає, що саме несвоєчасне повідомлення страхувальником його як страховика про настання страхового випадку і позбавило Відповідача можливості дізнатися чи є зазначена подія страховим випадком.

Проте саме по собі несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки зазначене порушення умов договору страхування може бути вагомою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися чи є зазначена подія страховим випадком, тобто, якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування (лист ВСУ від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»).

Відповідачем не надано суду доказів (та не заявлено клопотання про їх витребування в порядку ст. 38 ГПК України), яким саме чином відсутність у нього відомостей про настання страхового випадку в зв'язку з несвоєчасним повідомленням його страхувальником про настання страхового випадку, позбавила Відповідача можливості дізнатися чи є зазначена подія страховим випадком.

Тобто Відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду, які саме дії він мав намір вчинити для з'ясування, чи є зазначена подія страховим випадком, та що зі спливом часу (несвоєчасним повідомленням його страхувальником про настання страхового випадку) Відповідача було позбавлено права та можливості вчинити ці дії та як наслідок позбавлено можливості встановити -чи є зазначена подія страховим випадком та чи є підстави для виплати страхового відшкодування.

П. 11.1.4. та підпунктом «е»пункту 11.1.5. Договору страхування також визначені дії сторін при настанні повторного страхового випадку, з врахуванням умов Кредитного договору в комплексі.

Щодо оцінки п.п 11.1.4 (е) Договору страхування, то тут слід зазначити, що п. 8.3 Кредитного договору передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Також, п. 5.2 Кредитного договору встановлено, що Банк має право в односторонньому порядку вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та можливої неустойки, і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків і штрафних санкцій.

Так, 18.05.2010 року Банком (Позивачем) подано позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з Шах Т.В. і 19.10.2010 року Оболонським районним судом міста Києва винесено рішення про стягнення 137353,14 грн., проте вказане рішення суду на даний час в повному обсязі не виконано.

Отже, як зазначалось вище, враховуючи що при укладенні Договору страхування сторони дійшли згоди яка саме подія є страховим випадком, то несвоєчасне повідомлення Позивачем Відповідача про його настання саме по собі не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, тому заперечення Відповідача проти позову не приймаються судом до уваги.

Суд перевірив розрахунок Позивача та погоджується з ним, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором страхування становить 24879,95 грн.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість Відповідача перед Позивачем у сумі 24 879,95 грн. за Договором страхування на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості Відповідачем не спростовано, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 24 879,95 грн. підлягає задоволенню.

Згідно п. 6.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»передбачено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Окрім того, згідно п. 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 13 «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 11.10.2010 року N 2 «Про деякі питання практики застосування розділу XII2 Господарського процесуального кодексу України», порядок і розміри справляння судового збору із заяв про перегляд судових рішень, а також повернення сплачених сум судового збору з цих заяв визначено Законом України «Про судовий збір», зокрема, абзацом третім частини першої, пунктом 1 частини другої статті 3, пунктом 11 частини другої статті 4, статтею 5, пунктами 2 і 4 частини першої статті 7 цього Закону. Розподіл зазначених сум між сторонами здійснюється за загальними правилами частин першої - четвертої статті 49 ГПК, а повернення їх у передбачених названим Законом випадках - у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики, яким є Міністерство фінансів України».

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 2 ч. 1 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(м. Київ, проспект Перемоги, 65; ідентифікаційний код 30115243) на користь Київської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк»(м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; ідентифікаційний код 21665873) 24879 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 95 коп. страхового відшкодування, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору за подання позову, 804 (вісімсот чотири) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 804 (вісімсот чотири) грн. 50 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.12.2012р.

Суддя І.О.Домнічева