Постанова № 28302951, 24.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року Справа № 12/82/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Довгалюк О.П.

в судовому засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б\н від 11 листопада 2012 року)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача 1 суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 07 серпня 2012 року у справі №12/82/2011/5003 (суддя Кожухар М.С.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2

про стягнення 415 887 грн. 96 коп..

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Зарандія Нугзар Гвегвеєвич (надалі-Позивач) звернувся в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (т.1, а.с. 2-3) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі-Відповідач 1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі-Відповідач 2) про стягнення солідарно 292 600 грн. 00 коп. основного боргу, 21 403 грн. 89 коп. річних, 56 531 грн. 07 коп. інфляційних та 45 353 грн. 00 коп. пені. Під час розгляду справи (перед винесенням рішення) Позивачем було уточнено позовні вимоги. Зокрема Позивач відмовився від позовних вимог, що пред'являлися до Відповідача 2. Також, Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (т. 2, а.с. 114), вказавши, що пеня обчислюється з 11 травня 2009 року по 10 листопада 2009 року.

Водночас, рішенням місцевого господарського суду від 7 серпня 2012 року по даній справі (т. 2, а.с. 123-127) з підстав, вказаних у даному рішенні, позов задоволено частково (згідно уточнених позовних вимог Позивача). Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 292 600 грн. 00 коп. основного боргу, 21 331 грн. 74 коп. річних, 55 472 грн. 27 коп. інфляційних та 22 614 грн. 37 коп. пені. В решті позову стосовно Відповідача 1 відмовлено. Крім того, судом стягнуто судові витрати за проведення експертизи з Відповідача 1 в розмірі 1 733 грн. 45 коп., з Позивача в розмірі 105 грн. 55 коп..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою (т. 3, а.с. 24-25) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав висвітлених в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Вінницької області від 7 серпня 2012 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, вказаних у даній апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 3, а.с. 54-57), в якому з підстав, вказаних у цьому відзиві, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2012 року (т. 3, а.с. 22-23) апеляційну скаргу Відповідача 1 прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 28 листопада 2012 року (т. 3, а.с. 77-78) розгляд справи відкладено на 10 грудня 2012 року об 14 години 10 хвилин.

Ухвалою суду від 10 грудня 2012 року (т. 3, а.с. 82-83) розгляд справи відкладено на 24 грудня 2012 року об 15 години 10 хвилин.

В судовому засіданні від 24 грудня 2012 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Водночас, в судове засідання представники Відповідача 1 та Відповідача 2 не з'явилися. Про дату, час і місце судового розгляду Відповідач 1 та Відповідач 2 були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам (т. 3, а.с. 85-86). Причин неявки своїх повноважених представників Відповідача 1 та Відповідач 2 суду не повідомили.

Враховуючи вищеописане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Відповідача 1 та Відповідача 2.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким у позові відмовити повністю, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 21 квітня 2009 року між Позивачем та Відповідачем 1 було укладено договір поставки № 1 (т. 1, а.с. 32; надалі-Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору 1: Позивач зобов'язався поставити бамбук в кількості 2 000 штук за ціною 16 дол. США за штуку на суму 32 000 дол. США та 1 200 штук за ціною 5 дол. США на суму 6 000 дол. США Відповідачу 1, а Відповідач 1 в свою чергу зобов'язався прийняти товар та здійснюити його оплату згідно умов Договору.

Пунктом 1.2 Договору 1 визначено, що загальна сума Договору склала 38 000 дол. США, що еквівалентна 292 600 гривень по курсу НБУ на дату укладення Договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору визначено, що: право власності на товар переходить від Позивача до Відповідача 1 з моменту підписання сторонами накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що вартість товару включає вартість тари, маркування та упаковки.

Крім того, пунктом 1.5 Договору визначено, що доставка товару оплачується додатково.

В силу дії пункту 3.1 Договору визначено, що оплата за товар здійснюється Відповідачем 1 після отримання товару в десятиденний термін в повному обсязі в готівковому порядку або ж безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що за порушення грошових зобов'язань за Договором Відповідач 1 сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення.

Згідно пункту 4.1 Договору: приймання товару за кількістю та якістю здійснюється повноважними представниками на складі Відповідача 1 в порядку, передбаченому чинним законодавством України; Відповідач 1 має право повернути Позивачу неякісний товар.

Відповідно до пункту 7.1 Договору встановлено, що: Договір діє з моменту підписання його Позивачем та Відповідачем 1 до 31 грудня 2009 року.

Водночас, пунктом 7.2 Договору визначено, що: накладні, по яким здійснюється поставка товару, є невід'ємними частинами Договору.

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що: жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов'язки за Договором 1 третій стороні без письмової згоди на це іншої сторони.

На підтвердження факту поставки товару за Договором Позивачем було надано видаткову накладну (т.1, а.с. 33) на суму 292 600 грн. 00 коп..

Дослідивши подану накладну колегією суду виявлено, що у ній відсутнє посилання на те, що поставка по цій накладній здійснена по Договору. Водночас, будь-яких інших доказів в підтвердження того, що поставка по накладній № 3-00000001 від 1 травня 2009 року (т. 1, а.с. 33) здійснена по Договору Позивачем, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не подано.

В той же час, як вказано вище у даній судовій постанові, предметом спору по даній справі (після припинення провадження по справі щодо стягнення боргу, пені інфляційних та річних з Відповідача 2) є стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача заборгованості, пені, інфляційних та річних саме по Договору.

Таким чином, Позивачем не доведено належними доказами факту існування заборгованості саме за Договором (відповідно, не доведено підставності нарахування інфляційних, річних та пені на недоведену заборгованість по Договору).

За таких обставин суд констатує відсутність у Відповідача 1 заборгованості за Договором, а існування у Відповідача 1 заборгованості перед Позивачем за позадоговірними відносинами сторін.

Що ж до направленої на адресу Відповідача 1 претензії (т. 1, а.с. 34), то суд констатує, що в ній Позивач також просив сплатити саме заборгованість по Договору.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до статті 11 та статті 509 Цивільного кодексу України: однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору; в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України: одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що: за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року, за № 996-XIV передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України: докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи усе вищеописане, у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості з Відповідача 1 по Договору, що розглянуті в оскаржуваному судовому рішенні, є недоведеними належними і допустимими доказами (в зв'язку з відсутністю доказів поставки по Договору), спростовуються наявними у справі доказами, а тому не підлягають до задоволення.

Враховуючи вищевказане, колегія суду погоджується з доводами апеляційної скарги щодо того, що Позивачем не доведено існування заборгованості по Договору і скасовує судове рішення в частині стягнення заборгованості по Договору.

Внаслідок скасування судового рішення в частині стягнення заборгованості по Договору, апріорі не підлягають задоволенню вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних, річних та пені, нарахованих на неіснуючу заборгованість по Договору.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та річних.

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та як наслідок невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Дане, в свою чергу, в силу дії пунктів 1, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даного судового рішення.

З урахуванням усього вищевказаного, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Відповідача 1, скасовує судове рішення суду першої інстанції та приймає нове рішення, яким у позові відмовляє повністю.

Інші доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі є безпідставними, такими, що спростовуються наявними у справі доказами, а тому апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

Судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Позивача.

Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 07.08.12 р. у справі №12/82/2011/5003 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з підприємця ОСОБА_4 (21007, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь підприємця ОСОБА_2 (24000, АДРЕСА_2; код НОМЕР_2) 3 920 грн. 18 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

7. Справу № 12/82/2011/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.