Постанова № 28302953, 25.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 9/63/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" від 16.11.2012 р. на рішення господарського суду Вінницької області від 06.11.12 р. у справі № 9/63/2012/5003

за позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область

про стягнення 294 202,61 грн. боргу

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.11.2012 р. у справі № 9/63/2012/5003 (суддя Балтак О.О.) задоволено позов Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" та стягнуто з відповідача на користь позивача 264 455, 38 грн. - основного боргу; 15 731, 09 грн. - 3% річних; 14 016, 14 грн. - індексу інфляції. При прийнятті рішення суд виходив з того, що заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 264 455,38 грн. нарахована правомірно, з урахуванням норм чинного законодавства та підлягає задоволенню; розрахунки 3% річних та інфляційних втрат проведенні правильно та є обґрунтованими.

Не погоджуючись із даним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" звернулося з апеляційною скаргою від 16.11.2012 р., в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 06.11.2012 р. у справі № 9/63/2012/5003 і прийняти нове рішення посилаючись на те, що дане рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. В позовній заяві позивач, в якості підтвердження доказів проведення господарської операції, а відповідно і суми позову, посилається на акти приймання - передачі виконаних робіт щодо надання послуг, а саме: акт № 115Э/10 від 30 серпня 2010 року на суму 77 666,45 гривень; акт № 128Э/10 від 22 вересня 2010 року на суму 41 902,51 гривень; акт № 139Э/2010 від 30 вересня 2010 року на суму 107 131,65 гривень; акт №160Э /2010 від 26 жовтня 2010 року на суму 121 255,73 гривень; акт № 1787/2010 від 21 листопада 2010 року на суму 202 333,09 гривень. Однак, акти № 128Э/10 від 22 вересня 2010 року, № 139Э/2010 від 30 вересня 2010 року, № 1787/2010 від 21 листопада 2010 року, на які посилається позивач належним чином не оформлені і не відповідають в повному обсязі вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами і доповненнями. На час розгляду спору у апелянта в наявності були інші акти. На кожному із актів відсутні або місце складання, або зміст та обсяг господарської операції, або дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони апелянта (оскільки підпис директора ПрАТ "Стрижавський кар'єр" Парамонова К.В. на укладеному договорі, який міститься в матеріалах справи та на вищезгаданих актах різняться), що ставить під сумнів факт оформлення належним чином господарської операції і відповідний первинний документ бухгалтерського обліку. Позивачем не вірно підраховано суму збитків від інфляції на час подання позовної заяви. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції самостійно проведено відповідачем. Відповідно до розрахунку апелянта інфляційне збільшення суми боргу - 13 222,77 гривень, за розрахунками позивача - 14016,14 гривень. Вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи внаслідок чого постановлене необґрунтоване рішення.

Позивач - Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Вінницької області від 06.11.2012 р. у справі № 9/63/2012/5003 залишити без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права під час вирішення даного спору та повністю досліджені докази, наявні в матеріалах справи. Згідно актів приймання-передачі виконаних робіт відповідач лише частково оплатив надані послуги. Посилання відповідача на акт № 128Э/2010 від 22.09.2010 р. на суму 41 902,51 грн., № 139Э/2010 від 30.09.2010 р. на суму 107 131,65 грн., № 1787/2010 від 21.11.2010 р. на суму 202 333,09 грн. свідчить про фактичне їх визнання. Зазначені акти підписано представником замовника, а підпис посвідчено печаткою замовника (відповідача). Відповідальність за складання (заповнення) актів приймання-передачі виконаних робіт покладається на відповідача. Претензії з приводу підпису на актах приймання-передачі можуть пред'являтися тільки відповідачу, тому що саме він повинен був готувати дані документи та перевіряти чи мала право особа з боку відповідача ставити на них свій підпис і на якій підставі на цей підпис ставили печатку підприємства відповідача 25.10.2012 р. особисто представником позивача було передано акт звірення взаємних розрахунків до договору № 226110 від 27.04.2010 р. на суму 264 455,37 грн., до цього часу відповідач примірника акту звірки або заперечення до нього не надіслав, тим самим не виконав ухвалу господарського суду Вінницької області. Всупереч ст.95 ГПК України апелянт направив їм апеляційну скаргу без доданих документів. Невиконання викладених у господарському процесуальному законодавстві вимог, які висуваються до змісту і порядку подання апеляційної скарги (подання), тягне її повернення. Відповідач в додатках до апеляційної скарги не додав копії наказу про призначення виконуючим обов'язки директора ПрАТ "Стрижавський кар'єр" Пилявця В.Л., а тому ставиться під сумнів взагалі правомочність підписання апеляційної скарги. З урахуванням статей 526 ЦК України та 193 ГК України можна вважати, що відповідач односторонньо відмовився від виконання своїх обов'язків.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча і позивач і відповідач належним чином були повідомлені про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а.с. 156).

Відповідач (апелянт) кур'єрською поштою подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із перебуванням на лікарняному в.о. директора товариства.

Однак, колегія суддів прийшла до висновку, що дане клопотання до задоволення не підлягає, як необґрунтоване; неявка представника відповідача (скаржника) не перешкоджає вирішенню спору, виходячи з наступного.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" "у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні".

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, розгляд апеляційної скарги вже було відкладено, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

27 квітня 2010 року між Державним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Стрижавський кар'єр" (покупець) укладено договір на поставку продукції № 226110, згідно пункту 1.1 якого постачальник прийняв на себе зобов'язання з виготовлення, поставки та зарядження свердловини емульсійними вибуховими речовинами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити емульсійні вибухові речовини марки "ЕРА" ТУ У 24.6-14310112-026:2007 (а.с. 17-19).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що покупець здійснює розрахунки за поставлену продукцію згідно договірних цін вказаних у Специфікаціях і у відповідності з обумовленими умовами в даному договорі.

Розділом 3 договору сторони передбачили вартість і загальну суму договору та те, що ціни на продукцію, вказуються в специфікаціях до даного договору, визначаються у гривнях, можуть змінюватися за згодою сторін і оформляються додатковою угодою до договору; орієнтовна сума договору становить 1 500 000 грн. з ПДВ (а.с. 17).

Відповідно до пункту 5.1 договору умови оплати продукції - 30% передоплата, 70% вартості протягом 10 банківських днів після проведення вибухових робіт, але не пізніше 15 банківських днів після поставки продукції (а.с. 17-19).

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2010 р. до договору № 226110 від 27.04.2010 р. сторони погодили, що відповідач надає послуги з транспортування, супроводження та зарядження свердловини ЕВР марки "ЕРА-АМ" та ЕВР "ЕРА- III" з 01.08.2010 р. за ціною 5 337,90 грн. з ПДВ ( в т. ч. ПДВ 889,65 грн.) за 1 тн. на умовах СРТ- кар'єр згідно з правилами Інкотермс 2000 (а.с. 19).

Додатковою угодою від 16.09.2010 р. сторони доповнили пункт 1.1. основного договору, виклавши його у наступній редакції: "Постачальник" зобов'язується виготовляти, постачати та передавати у власність "Покупцю" товар, а "Покупець" зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є наступний товар: СІН Прима ЕРА, ЕВР ЕРА патроноване". Також доповнено пункт 4.3 договору та викладено в наступній редакції: "Відвантаження продукції проводиться транспортом "Постачальника" (а.с. 20).

Договір та додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

На виконання умов договору Державним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" надано Відкритому акціонерному товариству "Стрижавський кар'єр" послуги з транспортування, супроводження та заповнення свердловини емульсійними вибуховими речовинами марки "ЭРА- III" на загальну суму 550 289,43 грн.

Факт надання позивачем відповідачу вказаних послуг підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт № 1157/10 від 30.08.2010 р. в кількості 14,55 тон на суму (з ПДВ) 77 666,45 грн.; актом приймання - передачі виконаних робіт № 1287/2010 від 22.09.2010 р. в кількості 7 850 тон на суму (з ПДВ) 41 902,51 грн.; актом приймання - передачі виконаних робіт № 1397/2010 від 30.09.2010 р. в кількості 20,07 тон на суму (з ПДВ) 107 131,65 грн.; актом приймання - передачі виконаних робіт № 1787/2010 від 21.11.2010 р. в кількості 37,905 тон на суму (з ПДВ) 202 333,09 грн.; актом приймання - передачі виконаних робіт № 1607/10 від 26.10.2010 р. в кількості 22,716 тон на суму (з ПДВ) 121 255,73 грн. Вказані акти прийому - передачі підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками виконавця та замовника(а.с. 21-23, 64, 67, 71, 76, 82).

Крім того, факт виконання договору позивачем підтверджується поданими ним копіями рахунків щодо надання послуг по транспортуванню, супроводженню та зарядці за договором № 226110 від 27.04.2010 р., а саме: рахунок № 160 від 30.08.2010 р. на суму 77 666, 45 грн.; рахунок № 169 від 22.09.2010 р. на суму 41 902,51 грн.; рахунок № 173 від 30.09.2010 р. на суму 67 791,33 грн.; рахунок № 174 від 30.09.2010 р. на суму 39 340, 32 грн.; рахунок № 180 від 26.10.2010 р. на суму 76 630, 89 грн.; рахунок № 181 від 26.10.2010 р. на суму 44 624, 84 грн.; рахунок № 191 від 19.11.2010 р. на суму 56 368,22 грн.; рахунок № 192 від 19.11.2010 р. на суму 49 589,09 грн.; рахунок № 193 від 21.11.2010 р. на суму 96 375, 78 грн. (а.с. 63,66,69-70,74-75,79-81); копіями нарядів-накладних до договору № 226110 від 27.04.2010 р. (а.с. 65, 68, 72-73, 77-78, 83-85) та копією накладної № 4357.2 від 20.09.2010 р. та товарно-транспортною накладною від 20.09.2010 р. (а.с. 24-25).

Однак, відповідач ВАТ "Стрижавський кар'єр" всупереч умов договору № 226110 від 27.04.2010 р. та додатків до нього свої зобов'язання по оплаті вартості отриманих послуг виконав частково та здійснив лише часткову оплату у розмірі 285 834,05 грн., що підтверджується копіями банківських виписок № 2887 від 22.10.10 р. на суму 61 385,85 грн.; № 3110 від 10.11.10 р. на суму 30 000,00 грн.; № 3118 від 10.11.10 р. на суму 10 000,00 грн.; № 3120 від 10.11.10 р. на суму 6 000,00 грн.; № 3135 від 11.11.10 р. на суму 13 869,88 грн.; № 3153 від 12.11.10 р. на суму 90 000,00 грн.; № 538 від 09.03.11 р. на суму 50 000,00 грн.; № 555 від 11.03.11 р. на суму 54 134,58 грн. (а.с. 38-43).

Отже, основна сума боргу відповідача перед позивачем по оплаті вартості отриманих послуг згідно розрахунку позивача становить 264 455, 38 грн.( 550 289,43 - 285 834,05 = 264 455, 38 грн.)

28.10.2011 р. та 12.01.2012 р. Державне підприємство "Науково - виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", з метою досудового врегулювання спору, звернулося до Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" з претензіями № 25/274-24 та № 25/247-1 про необхідність сплатити борг в сумі 297 808, 28 грн. та в сумі 6747, 74 грн. в т.ч. пеня, 3% річних та 7% штрафу (а.с. 26,28).

Отримання відповідачем претензій 03.11.2011 р. та 18.01.2012 р. підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 27-29).

На претензію від 12.01.2012 р. № 25/247-1 відповідач надав відповідь, в якій пропонував провести виплату частинами і тільки основну суму боргу (а.с. 37).

Однак, Відкрите акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" вказаний борг не сплатило.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 265 ГК України, передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 7 стаття 193 ГК України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що основний борг в сумі 264 455, 38 грн. нарахований позивачем правомірно та обґрунтовано, доведений матеріалами справи і підлягає до стягнення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем, крім основної суми боргу 264 455, 38 грн., також заявлено до стягнення інфляційні втрати за час прострочення виконання договору - за період з грудня 2010 року по липень 2012 року, які згідно розрахунку позивача складають 14 016,14 грн. та 3% річних в сумі 15 731,09 грн., з урахуванням строків оплати за поставлену продукцію та часткових проплат здійснених відповідачем згідно договору (а.с.7-8).

Інфляційні втрати позивачем нараховані згідно Рекомендацій Верховного Суду України № 6.2 - 97р. від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, якими передбачено, що для визначення індексу інфляції в цілому за певний період необхідно місячні індекси, які складають відповідний період перемножити між собою.

Перевіривши вказані розрахунки, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних позивачем зроблений обґрунтовано та правомірно, з урахуванням норм чинного законодавства, а тому дані суми підлягають до стягнення.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Доводи апелянта колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним і не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим .

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Як вбачається з наказу Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" № 61-в від 25.04.2012 р. з метою приведення Статуту, найменування та документації товариства до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та відповідно до рішення загальних зборів акціонерів товариства від 12.04.2012 р. Відкрите акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" з 25.04.2012 р. перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" (а.с. 142).

Згідно пункту 1.2 розділу 1 Статуту Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" від 12.04.2012 р. (протокол № 1), Приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" є єдиним та повним правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", заснованого відповідно до рішення державної корпорації "Укрбудматеріали" від 21 лютого 1994 року № 30, шляхом перетворення державного "Стрижавський кар'єр" у відкрите акціонерне товариство згідно Указу Президента України "Про корпоратизацію державних підприємств" від 15 червня 1993 року. За рішенням загальних зборів акціонерів 12.04.2012 р. найменування товариства Відкрите акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" змінено на Приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" відповідно до норм Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. № 514-VІ (а. с. 124-141).

Приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що вбачається є Витягу станом на 22.11.2011 р.(а.с. 146-147).

Абзацами 1-2, 4 пункту 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104-108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи. Про здійснену заміну учасника судового процесу обов'язково зазначається в описовій частині рішення суду, прийнятого по суті справи, навіть якщо раніше про це вже йшлося у відповідній ухвалі.

Враховуючи викладене, необхідно здійснити заміну відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" на Приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр".

Керуючись статтями 32-34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача Відкрите акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" на Приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр".

Рішення господарського суду Вінницької області від 06.11.2012 р. у справі № 9/63/2012/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" від 16.11.2012 р - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк