Постанова № 28300728, 01.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р. справа № 2а-14275/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Прокопчук Т.С. Божко Л.А.

при секретарі судового засідання: Соломка М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 року у справі №2а-14275/10/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач»до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року ТОВ «Укрпостач»(далі по тексту -позивач) звернулося до суду з позовом до Верхньодніпровської ОДПІ (далі по тексту -відповідач), у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 25.05.2010 року №0001872300/0 (від 22.06.2010 року №0001872300/1, від 30.08.2010 року №0001872300/2 у залишковій частині після його зменшення рішенням Державної податкової адміністрації у дніпропетровській області від 11.08.2010 року №21536/10/25-008 «Про результати розгляду скарг» та від 01.11.2010 року №0001872300/3).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодилось ТОВ «Укрпостач»та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтувало тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважало, що законно, на підставі первинних документів, одержаних у 3-му кварталі 2008 року, у межах строку давності включило до податкової декларації на прибуток підприємств за 9 місяців 2008 року витрати на придбання товарів у загальному розмірі 37894 грн., вважало, що правомірно віднесло до складу валових витрат суми дебіторської заборгованості МП»Сільгосптехніка»(Республіка Узбекистан) у розмірі 153662 грн.

Справа розглянута відповідно до ч.1 ст.41 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2008 року не обґрунтовано відображено витрати на придбання товарів на суму 37894 грн., яка не підтверджена первинними документами та безпідставно позивачем віднесено до складу валових витрат суми дебіторської заборгованості МП «Сільгосптехніка»(Республіка Узбекистан) у 4 кварталі 2008 року.

Матеріалами справи встановлено, що з 13.04.2010 року по 05.05.2010 року посадовими особами Верхньодніпровської ОДПІ Дніпропетровської області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укрпостач»за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки 11.05.2009 року було складено акт №127/230-32570387, згідно висновків якого встановлено порушення п.1.32, п.5.1. пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у результаті чого за перевіряємий період занижено податок на прибуток у сумі 50804 грн., у тому числі за 1 квартал 2007 року у сумі 240 грн., за 2 квартал 2007 року у сумі 240 грн., за 3 квартал 2007 року у сумі 240 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 240 грн., за 1 квартал 2008 року у сумі 240 грн., за 2 квартал 2008 року 240 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 9714 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 38690 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 240 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 240 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 240 грн., за 2009 року у сумі 240 грн., які стали підставою для винесення Верхньодніпровською ОДПІ 25.05.2010 року податкового повідомлення-рішення №0001872300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 76206 грн., у тому числі за основним платежем 50804 грн. та штрафні (фінансові) санкції 25402 грн. (а.с.5-22,26).

Позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення, за наслідками якого відповідачем 22.06.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001872300/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 76206 грн., у тому числі за основним платежем 50804 грн. та штрафні (фінансові) санкції 25402 грн. За наслідками повторного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення та рішення ДПА в Дніпропетровській області від 11.08.2010 року №21536/10/25-008, 30.08.2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001872300/2, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 71835 грн., у тому числі за основним платежем 47890 грн. та штрафні (фінансові) санкції 23945 грн. За наслідками розгляду скарги до ДПА України, 01.11.2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001872300/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 71835 грн., у тому числі за основним платежем 47890 грн. та штрафні (фінансові) санкції 23945 грн. (а.с.27-29).

Підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень було порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення у зв'язку з цим валових витрат у 3 кварталі 2008 року, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку у розмірі 37894 грн., а саме невизнання відповідачем первинних документів, складених у 2006 році, проте отриманих позивачем у 2008 році та включених до податкової декларації з податку на прибуток у 3 кварталі 2008 року, копії яких є у матеріалах справи, а саме: накладна №253 від 11.12.2006 року на суму 19.20 грн., рахунок-фактура №СФ-0000211 від 27.04.2006 року на суму 480 грн., акт №оу-000201 від 27.04.2006 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 480 грн., видаткова накладна №СМ-0465 від 06.11.2006 року на суму 17344 грн., рахунок-фактура №СМ-1335 від 01.11.2006 року на суму 17344,55 грн., податкова накладна №1390 від 02.11.2006 року на суму 17344,55 грн., податкова накладна №1460 від 29.11.2006 року на суму 17709,84 грн., рахунок-фактура №СМ-1427 від 29.11.2006 року на суму 17709,84 грн., видаткова накладна №СМ-0503 від 25.12.2006 року на суму 6039,78 грн., податкова накладна №1558 від 14.12.2006 року. (а.с.50,55-58).

Єдиною підставою для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог, на думку суду першої інстанції, було те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт отримання ним первинних документів, складених у 2006 році, саме у 2008 році, а також те, що матеріалами справи не спростовано невідображення зазначених господарських операцій у бухгалтерському обліку та податковій звітності за 2006 рік.

Факт непідтвердженості валових витрат спростовується наявністю первинних документів, складених у 2006 році. Позивачем включено до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2008 року валові витрати, підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами по взаємовідносинах з контрагентами у 2006 році, у межах строку давності, встановленого ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно пп.11.2.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Згідно пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати позивач у 3 кварталі 2008 року задекларував по взаємовідносинах з ДП «Смоли» по придбанню в останнього згідно договору №38-07/9-2006 від 22.02.2006 року та акту приймання-передачі від 03.03.2006 року гідроксиду титану, який зберігався на складі ДП «Смоли»та згідно з додатковою угодою №4 28.12.2009 року був повернутий продавцю. Матеріалами справи не підтверджено іншого, крім того, на що вказує позивач, а саме: одержання ним розрахункових документів по взаємовідносинах з ДП «Смоли»2006 року у 2008 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що ним одержані первинні документи у 2008 році, не ґрунтуються на доказах у справі, а тому у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при віднесенні у 4 кварталі 2008 року до валових витрат дебіторської заборгованості у сумі 153662 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пп.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Відповідно до п.1.25 ст.1 цього Закону до безнадійної заборгованості відноситься заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 18.10.2004 року уклав контракт №00365 з МП «Сельхозтехника»(Узбекистан) на імпорт 2527 ковдр ватяних полуторних по ціні 11000 узбецьких сум за штуку на суму 27797000 узбецьких сум або 26662,51 доларів США. 17.03.2004 року у розмірі 23134,79 грн., 16.04.2004 року у розмірі 48879,60 грн., 01.04.2005 року у розмірі 69775,48 грн. ТОВ «Укрпостач»перерахувало передоплату МП «Сельхозтехника»за товар, який на адресу підприємства не поступив. 23.06.2005 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області, рішенням якого від 11.08.2005 року позовні вимоги ТОВ «Укрпостач»задоволено у повному обсязі та видано наказ про примусове виконання рішення. Господарським судом Хорезмської області (Узбекистан) винесено виконавчий лист від 11.05.2006 року про примусове стягнення з МП «Сельхозтехника»заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, починаючи з червня 2005 року здійснював відповідні заходи щодо стягнення боргу, однак його дії не привели до позитивного наслідку: після прийняття позитивного судового рішення позивач неодноразово звертався до судових органів та Департаменту судових виконавців Хорезмської області, у Генеральну прокуратуру Узбекистану, 28.09.2007 року та 29.08.2008 року Департаментом судових виконавців Хазараспського району були прийняті постанови про повернення виконавчого листа стягувану у зв'язку з відсутністю у МП «Сельхозтехника» майна, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону, а заходи по розшуку такого майна виявились без результативними. (а.с.98,99).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції на думку колегії суддів, необґрунтовано послався на таку обставину, як відсутність у позивача доказів на час віднесення до складу валових витрат суми дебіторської заборгованості, неможливості виконання судових рішень. При цьому суд першої інстанції послався на лист Департаменту судових виконавців Хазараспського району №567/1 від 22.04.2011 року та довідку від 17.04.2010 року №126 про виключення МП «Сельхозтехника»з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності (а.с.64).

Колегія суддів вважає такий висновок хибним, оскільки, з моменту прийняття Департаментом судових виконавців постанов від 28.09.2007 року та 29.08.2008 року про повернення виконавчого листа стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, у позивача виникло, у розумінні пп.5,2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», право віднесення до валових витрат дебіторської заборгованості, що позивач у 4 кварталі 2008 року зробив.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.,ст.205, 207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач» -задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 року у справі №2а-14275/10/0470 - скасувати.

Прийняти нову постанову. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач»до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 25.05.2010 року №0001872300/0 (від 22.06.2010 року №0001872300/1, від 30.08.2010 року №0001872300/2 у залишковій частині після його зменшення рішенням Державної податкової адміністрації у дніпропетровській області від 11.08.2010 року №21536/10/25-008 «Про результати розгляду скарг»та від 01.11.2010 року №0001872300/3).

Постанова Дніпропетровського адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко