Ухвала суду № 28299111, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12643/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»звернулись в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2012 року №0000852250, №0000862250 та №0000872250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2012 року вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази набрання законної сили рішеннями, прийнятими в порядку кримінально-процесуального судочинства за результатами розгляду кримінальної справи, на підставі чого призначено перевірку позивача, а тому відсутні правові підстави для перевірки правомірності висновків зазначеної перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»є юридичною особою, та зареєстрована 19.10.1994 року Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олсервіс, ЛТД»з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з підприємствами, зазначеними в постанові старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 19.01.2012 року, за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 року за наслідками якої складено акт перевірки від 21.03.2012 року № 52/22-511/21625017.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 599 196 грн. та порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 657 771,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000852250 від 12.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 822 213,75 грн., №0000862250 від 12.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 748 995,00 грн. та №0000872250 від 12.04.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 31 202,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки, що призначена на підставі постанови СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підполковника податкової міліції Братко Т.О. від 19.01.2012 винесеної в рамках кримінальної справи № 80-0263.

З урахуванням зазначених обставин, податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини між ТОВ «Юридичне агентство «Авента»та ТОВ «Лоу Консалт»з ТОВ «Олсервіс, ЛТД»не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність з ТОВ «Юридичне агентство «Авента», ТОВ «Лоу Консалт».

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з контрагентами договори на надання юридичних послуг. Зокрема, між ТОВ «Юридичне агентство «Авента»(Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір від 06.04.2009 року №06/04-09; між ТОВ «Лоу Консалт»(Виконавець) та позивачем (Замовник) було укладено договори від 21.07.2010 року №08/7-юп, від 01.06.2010 року №13/6-юп, від 30.11.2009 року №30/11/09.

На виконання умов договорів сторонами у встановленому законодавством та договорами порядку було складено відповідні акти, що підтверджують надання послуг, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 - визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, питання щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

ТОВ «Олсервіс, ЛТД»в повному обсязі оплачено надані послуги, про що свідчать наявні матеріалах справи засвідчені банком копії платіжних доручень.

В процесі здійснення господарської діяльності на виконання вимог договору про надання юридичних послуг від 06.04.2009 року №06/04-09 ТОВ «Юридичне агентство «Авента»з дотриманням всіх вимог законодавства було виписано податкову накладну № 180801 від 18.08.2009 pоку; на виконання вимог договорів про надання юридичних послуг від 21.07.2010 року №08/7-юп, від 01.06.2010 року №13/6-юп, від 30.11.2009 року №30/11/09 ТОВ «Лоу Консалт»з дотриманням всіх вимог законодавства було виписано наступні податкові накладні: №060901 від 06.09.2010 року, №160806 від 16.08.2010 року, №180803 від 18.08.2010 року, №2512-2 від 25.12.2009 року, №50202 від 05.02.2010 року, №120802 від 12.08.2010 року.

Вказані податкові накладні оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством та не мають жодних порушень порядку їх заповнення.

На думку податкового органу, враховуючи факт порушення кримінальної справи, всі первинні документи (в тому числі договори і податкові накладні) складені ТОВ «Юридичне агентство «Авента»та ТОВ «Лоу Консалт»не можуть бути підставою для формування валових витрат і податкового кредиту позивача.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить конкретних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, укладені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме такі угоди порушують публічний порядок.

Відповідач у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання, а доводи щодо нікчемності спірних операцій є надуманими та необґрунтованими.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Положення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначають, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

У відповідності до п. 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється».

Юридичні послуги, надані ТОВ «Лоу Консалт»та ТОВ «Юридичне агентство «Авента»позивачу, стосуються ведення господарської діяльності та відносяться до складу валових витрат (витрат) того періоду, у якому здійснено надання послуг відповідно до договорів про надання юридичних послуг.

З огляду на викладене, ТОВ «Олсервіс, ЛТД»не порушено вимог законодавства при декларуванні податку на прибуток, а висновки податкового органу про те, що операції не носять реальний характер є безпідставними.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи L у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання умов договорів контрагентами позивача виписано належним чином оформлені податкові накладні.

В матеріалах справи відсутні докази, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ «Лоу Консалт»та ТОВ «Юридичне агентство «Авента»не були зареєстрованими платником податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Належними доказами по справі, щодо податкового правопорушення можуть бути визнані лише ті матеріали податкової перевірки, які отримані та досліджені податковим органом в рамках здійснення заходів податкового контролю відносно спірного податкового періоду.

Твердження апелянта про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з огляду на наявність кримінальної справи, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва не заслуговують на увагу з урахуванням положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення від 12.04.2012 року №0000852250, №0000862250 та №0000872250 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.12.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.