Постанова № 28298564, 20.12.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р. Справа № 2a-1870/8407/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача Кузаєв О.М.

представника відповідача Горох Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта"до Шосткінської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта" (далі -позивач, ТОВ «Нафта») звернулося до суду з адміністративним позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач, Шосткінська ОДПІ) про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2012р. №0000062350 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 879142 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 211331 грн., №0000052350 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 935380 грн. основного платежу та 222862 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Свої вимоги мотивує тим, що Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією на свій власний розсуд зроблені висновки про укладення ТОВ «Нафта»та ТОВ «Юрій-М», ТОВ «Калигор Инвест», ТОВ «Ексис»нікчемних правочинів (які порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави). Викладені в актах перевірок висновки про порушення вимог ст.ст.203, 215, 216 ЦК України зроблені Шосткинською МДПІ з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Закон України «Про державну податкову службу в Україні»не визначає за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування. Реальність виконання укладених позивачем угод з контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Крім того, посилається на те, що постановою Ямпільського районного суду Сумської області від 12.03.2012р. директора підприємства звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, а постановою закрито кримінальну справу стосовно керівника ТОВ «Нафта»в зв'язку із відсутністю складу злочину.

Шосткинська об'єднана державна податкова інспекція, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення Шосткинська МДПІ прийняла на підставі акту перевірки від 02.08.2011р., якими встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість за вказаний період.

Таке порушення полягало у формуванні валових витрат та податкового кредиту за наслідками операцій із придбання паливно-мастильних матеріалів від товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Юрій-М»(далі -ТОВ «Юрій-М»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Калигор Инвест»(далі -ТОВ «Калигор Инвест»), згідно укладених договорів та придбання 7 заправних колонок від товариства з обмеженою відповідальністю «Ексис»(далі -ТОВ «Ексис») згідно усної домовленості, які, на думку податкового органу, є безтоварними. Так, у ході перевірки встановлено відсутність документів, які б підтверджували реальність поставок зазначених вище матеріалів, зокрема їх транспортування та зберігання. Крім того, як встановлено в ході зустрічних перевірок, названі товариства-контрагенти позивача - за своїми юридичними адресами не знаходяться, їх діяльність має ознаки фіктивного підприємництва, податкові декларації вони подавали за підписами осіб, які відмовляються від своєї участі у звітуванні, а директори та засновники цих товариств заперечують свою причетність до їх створення та фінансово-господарської діяльності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши матеріали кримінальної справи №11690009 Ямпільського районного суду Сумської області (№1-П-29/12), вважає, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Шосткинською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нафта»з окремих питань, викладених в постанові старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції ДПА в Сумській області за період з 01.07.2008р. по 31.03.2011р., за результатами якої складений акт перевірки № 988/2350/30084081 від 02.08.2011р. (далі -акт перевірки від 02.08.2011р.) (а.с.13-50 т.1, 175т.2)

На підставі акту перевірки Шосткинською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052350 від 15.05.2012р., яким ТОВ "Нафта" донараховано податок на прибуток в сумі 935380 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію по податку на прибуток в сумі 222862 грн. (а.с.11т.1) та податкове повідомлення-рішення №0000062350 від 15.05.2012р. , яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 879142грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію по податку на додану вартість в сумі 211331грн. (а.с.12т.1).

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «Нафта» Шосткинською МДПІ Сумської області встановлені порушення п.п.5.1, 5.2, 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». В результаті вказаних порушень товариством «Нафта»занижено податок на прибуток та податок на додану вартість.

Як вбачається із пояснень представників сторін, порушення, які були підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень виникли по взаємовідносинам ТОВ «Нафта»щодо отриманих товарів від контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Юрій-М»(далі -ТОВ «Юрій-М»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Калигор Инвест»(далі -ТОВ «Калигор Инвест»), товариства з обмеженою відповідальністю «Ексис»(далі -ТОВ «Ексис»). Перевірками встановлено, що ТОВ "Нафта" завищено валові витрати на суму 935380 грн. у зв'язку з віднесенням до їх складу витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів та послуг від ТОВ «Юрій-М», ТОВ «Калигор Инвест», ТОВ «Ексис», а також по даним контрагентам завищено податковий кредит на суму 879142грн., розрахунок який міститься в матеріалах справи (а.с.232т.1)

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлені також порушення податкового законодавства по контрагенту ТОВ «Будівельна компанія «Евробудінвест», але як вбачається із розрахунку (а.с. 232т.1) та письмових пояснень відповідача (а.с.171т.1) суми по даному контрагенту не включені до спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи норми ст. 102 ПК України.

Суд погоджується із висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи із наступного.

Стосовно правовідносин між ТОВ «Нафта»та ТОВ «Юрій-М»судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Нафта»віднесло до складу валових витрат за перевіряємий період витрати по придбанню ТМЦ, а саме бензину А-76 від ТОВ «Юрій-М»на загальну суму 3166797,51 грн. (без ПДВ).

Виявлені порушення відображені перевіряючими на стор.14-35 акту перевірки від 02.08.2011р. (а.с.20-31т.1).

Згідно положень ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони і з належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із пояснень представника позивача між ТОВ «Нафта» та ТОВ «Юрій-М»на постачання паливо-мастильних матеріалів протягом жовтня 2009 р. по січень 2011 р. було укладено 2 договори про постачання товару (а.с.147-148т.2), але встановити асортимент, кількість, ціну товару неможливо, оскільки в розділі 1 договорів (предмет договору) дана інформація відсутня.

При проведенні перевірки податковим органом були досліджені видаткові накладні, перелік яких відображено на стор. 15-17 акту перевірки від 02.08.2011р. (а.с.20-21), а також податкові накладі, про що відображено на стор.64-66 акту перевірки (а.с.46-47т.1)

Представником позивача надано суду як докази реального здійснення господарських операцій із ТОВ «Юрій-М»копії податкових, видаткових накладних, товарно-транспортні накладні, паспорти якості (а.с.28-146 т.2), оригінали яких знаходяться в матеріалах кримінальної справи №11690009, розглянутої Ямпільським районним судом Сумської області №1-П-29/12 .

Дослідивши надані документи, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи документи не відповідають вимогам діючої в період здійснення господарських операцій між ТОВ «Нафта»та ТОВ «Юрій-М»Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496 (далі - Інструкція).

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, передбачений п. 5.4 Інструкції.

Так, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Розділом 7.5 Інструкції визначений порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом., відповідно до якого нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни (п.п.7.5.4).

Пунктом 7.5.6 Інструкції визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Пунктами 7.5.7 -7.5.8 Інструкції передбачено, що ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

Враховуючи наведене вимоги даної Інструкції поширюється на ТОВ «Нафта»та ТОВ «Юрій-М»і є обов'язковими та встановлюють єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, тобто відпуск нафтопродуктів та транспортування автомобільним транспортом оформлюється ТТН, яка передбачена вказаною Інструкцією.

Відповідно п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми первинного обліку паливо-мастильних матеріалів, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТТН (нафтопродукт) наведена в Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів н: підприємствах і в організаціях України, затвердженого наказом Міністерства палива т енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 р. №281/171/578/155.

Пунктом 10.2.4 Інструкції забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі неналежного оформлення або відсутності ТТН.

ТОВ «Нафта»віднесло до складу валових витрат витрати по придбанню паливо-мастильних матеріалів від ТОВ «Юрій-М»по товарно-транспортним накладним, які не відповідають вимогам діючої в період здійснення господарських операцій між ТОВ «Нафта»та ТОВ «Юрій-М»Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 р. №281/171/578/155 (далі - Інструкція) (відсутні відомості про густину і температуру нафтопродуктів, метод визначення маси нафтопродукту, об'єм нафтопродукту, дм3).

Деякі ТТП (а.с.130,131,132,135т.2) взагалі не містять інформації щодо особи, яка перевозила нафтопродукти, ідентифікувати підпис особи, який зазначений при прийнятті вантажу взагалі не можливо, дана інформація відсутня, відсутні підписи особи на ТТН, яка повинна була прийняти товар (а.с.118т.2).

Слід також звернути увагу на те, що видаткові накладні, зокрема, від 06.08.2010р., 06.07.2010р. (а.с.142, 146 т.2) взагалі не містять доказів того, що товар було отримано -підпис уповноваженої особи взагалі відсутній на видаткових накладних, в деяких інших видаткових накладних (а.с.170, 112 т.2 ) не можливо ідентифікувати підпис -жодні дані відсутні.

Також із видаткових накладних та ТТН взагалі не можливо встановити місце навантаження паливо-мастильних матеріалів від ТОВ «Юрій-М», оскільки дані документи містять лише посилання на Полтавську область, Лубенський район.

Із протоколів допиту свідків, які містяться в матеріалах кримінальної справи №11690009, розглянутої Ямпільським районним судом Сумської області №1-П-29/12, вбачається, що ОСОБА_3 працював в період з 2007 по 2009р. у ТОВ «Юрій-М»на посаді оператора АЗС в с.Засулля Лубенського району Полтавської області, але він реалізації ПММ ТОВ «Нафта»не здійснював, дане підприємство йому не відомо (а.с.150-151т.14 кримінальної справи), ОСОБА_4. працювала в період з весни 2007 до весни 2010 р. у ТОВ «Юрій-М»на посаді оператора АЗС «Засульська», але вона реалізації ПММ ТОВ «Нафта»не здійснювала, дане підприємство їй не відомо (а.с.153-154т.14 кримінальної справи).

Стосовно наданих представником позивача паспортів якості нафтопродуктів, виданих ДП «Лубенське районне управління магістральних нафтопроводів», суд зазначає наступне.

Згідно Наказу Міністерства палива та енергетики України від 13 березня 2006 року N 76 «Про створення ДП "Укртранснафтопродукт"»було припинити діяльність державних підприємств, в т.ч. і "Лубенське районне управління магістральних нафтопродуктопроводів" шляхом реорганізації у формі злиття та утворено нове державне підприємство "Укртранснафтопродукт".

Як вбачається із протоколу допиту свідка ОСОБА_5, який містить в матеріалах кримінальної справи №11690009, розглянутої Ямпільським районним судом Сумської області №1-П-29/12 (а.с.135-136т.14 кримінальної справи), вона згідно Наказу Міністерства палива та енергетики України №98 від 20.02.2007р. «Про звільнення від виконання обов'язків голови комісії з припинення діяльності»є головою комісії по припиненню діяльності ДП «Лубенське РУМНПП», зазначила, що з підприємством ТОВ «Юрій-М»жодних правовідносин Лубенське районне управління магістральних нафтопродуктопроводів" не мало, про дане підприємство нічого не відомо, документів ні нею ні іншими працівниками підписано не було, реалізації ТОВ «Юрій-М»нафтопродуктів не здійснювали, жодних лабораторних досліджень також не було проведено, відповідних документів видано не було також, в серпня 2006 року у ДП «Лубенського районного управління магістральних нафтопродуктопроводів" взагалі закінчилася акредитація на проведення лабораторних досліджень по нафтопродуктам, а тому дане підприємства взагалі не могло їх проводити.

При проведенні зустрічної перевірки ТОВ «Юрій-М»питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Нафта»за період з вересня 2009р. по грудень 2010р. Лубенською ОДПІ складено акт від 26.05.2011р. №1054/23/35975343 (а.с.109-115т.1) з якого вбачається, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.09.2009р. по 31.12.2010р., основний вид діяльності підприємства є діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, загальна кількість працюючих , в т.ч. працюючих за сумісництвом, згідно даних форми 1-ДФ складає 0 осіб, за юридичною адресою підприємство не знаходиться.

Стосовно правовідносин між ТОВ «Нафта»та ТОВ «Ексис»судом встановлено наступне.

Як вбачається із пояснень представника позивача, ТОВ «Нафта»уклало усну угоду про постачання протягом квітня -липня 2009 року 7 заправних колонок для АЗС, транспортування відбувалося транспортом постачальника -ТОВ «Ексис»

При проведенні перевірки податковим органом було досліджено видаткові накладні №00000107 від 27.04.2009р. та №0000024 від 02.07.2009р., які були підписані ОСОБА_6, про що відображено в акті перевірки на стор. 49 акту (а.с.48-48зворотн.стор.т.1) та податкові накладні №107 від 27.04.2009р., №246 від 02.07.2009р., про що відображено на стор.64 акту перевірки (а.с.46 т.1).

Як вбачається із пояснень представника позивача, як при проведення перевірки, так і на час розгляду справи в суді, докази транспортування отриманого товару від ТОВ «Ексис»до ТОВ «Нафта»відсутні.

ДПІ у Печерському районі м.Києва складено акт №4698/23-11/33597504 (а.с.117т.1) про неможливість проведення перевірки ТОВ «Ексис»в зв'язку із тим, що дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, основний вид діяльності даного підприємства є виробництво борошна

Згідно висновку експерта №161 від 29.07..2001р., оригінал якої міститься в матеріалах кримінальної справи №11690009, розглянутої Ямпільським районним судом Сумської області №1-П-29/12 (а.с.94-96 т.22) встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6, який значиться як директор ТОВ «Ексис»у видаткових накладних №00000107 від 27.04.2009р. та №0000024 від 02.07.2009р., а також податкових накладних №00000107 від 27.04.2009р. та №0000024 від 02.07.2009р. виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.

Отже, від імені ТОВ «Ексис»у фінансово - господарських відносинах із ТОВ "Нафта", не маючи відповідних повноважень та законних підстав, діяла невстановлена особа (особи), що виписувала накладні, податкові накладні.

Відповідно до вимог п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним з обов"язкових реквізитів первинного документу є особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням системного аналізу зазначених норм, суд зауважує, що оскільки податкова накладна є звітним документом, який посвідчує факт купівлі, продажу товарів (робіт, послуг), виконання робіт тощо, всі складені екземпляри податкової накладної повинні бути підписані власноручно уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) особою.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні від імені контрагента підписувала невстановлена особи, яка не мали відповідних повноважень.

Тобто, виписані від імені ТОВ «Ексис»податкові та видаткові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, надані позивачем паспорти якості колонок не підтверджують саме реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Нафта»та ТОВ «Ексис»і не є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та валових витрат є безпідставним.

Стосовно правовідносин між ТОВ «Нафта»та ТОВ «Калигор Инвест»судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Нафта»та ТОВ «Калигор Инвест»було укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.08.2009р. (а.с.66-67т.1).

Відповідно до умов договору ТОВ «Калигор Инвест»зобов'язувалося передавати у власність ТОВ «Нафта»нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачено у видаткові накладній.

ТОВ «Калигор Инвест»було виписано видаткові накладі, що відображено в акті перевірки на сторн.38 акту (а.с.32зворотн.стор) та податкові накладні, що відображено на стор.64 акту перевірки (а.с.46т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Ямпільського районного суду Сумської області від 12.03.2012р. закрита кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 (директора ТОВ «Нафта») у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 212 ч. 2, ст. 366 ч. 2 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КПК України (а.с.54т.1).

Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_7 з метою ухилення від сплати податків зависив валові витрати підприємства шляхом безпідставного включення до складу валових витрат за нібито отриманий бензин А-95 по завідомо підробним документам від ТОВ «Калигор Инвест»на суму 553тис.910грн. Вказану суму податкових зобов'язань ОСОБА_7 сплатив, в зв'язку з чим був звільнений від кримінальної відповідальності. Постанова Ямпільського районного Сумської області від 12.03.2012р. набрала законної сили, директор підприємства її не оскаржив, отже погодився з висновками суду, викладеними у вказаному судовому рішенні.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5. ст.7 Закону України "Про ПДВ" (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно вимог п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

П.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку. Тобто мова йде не тільки про фактично сплачені, а й про нараховані суми, але які можуть бути включені до податкового кредиту

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Визначення валових витрат надано в п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат згідно ст. 5 цього ж Закону включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Відповідно до положення ч. 2 і 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 11.2.1. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При цьому суд зазначає, що при обов'язковій необхідності зазначених фактів для виникнення права на податковий кредит вони, однак, є не єдиними, які підлягають доведенню в судовому процесі при розгляді якої є спір про вказане право.

Вказані факти підлягають обов'язковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

З врахуванням вищезазначеного, позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджується фактичне здійснення господарських операцій ТОВ «Нафта»із ТОВ «Юрій-М», ТОВ «Ексис»та ТОВ «КалигорІнвест»

З урахуванням системного аналізу чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що в порушення приписів ст. 712 Цивільного кодексу України фактична передача товару та його транспортування не здійснювалося, що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з вищезазначеними підприємствами, а тому і безпідставне формування на їх підставі податкового кредиту.

З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто у разі безтоварності операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, а тому у разі відсутності реальної поставки товару витрати поповича на його оплату не підлягали б включенню до валових витрат підприємства відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків на відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому, суд зазначає, що будь-які результати проведених зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до товаровиробника не випиває на обов'язки ТОВ «Нафта»документально підтверджувати правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки якщо будь-який контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Частиною другою статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені діючим законодавством на час виникнення спірних правовідносин, в т.ч. і Закону України "Про податок на додану вартість" , «Про оподаткування прибутку підприємств», Цивільним кодексом України, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Шосткінської ОДПІ від 15.05.2012р. №0000062350 та №0000052350 є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно посилання представника позивача на лист Шосткинської МДПІ №151/15-003 (а.с.55т.1), суд зазначає, що даним листом податковий орган інформував ТОВ «Нафта»про зарахування платежів ТОВ «Нафта»в рахунок погашення податкової заборгованості.

Згідно ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, всі обставини, на які посилається представник позивача, не можуть братися судом до уваги, оскільки предметом розгляду даної справи не є стягнення будь-якого податкового боргу із ТОВ «Нафта», а стосується питання дослідження судом правомірності формування податкового кредиту та валових витрат підприємства за перевіряємий період та дослідження судом правомірності винесення податкового повідомлення-рішення Шосткінської ОДПІ від 15.05.2012р. №0000062350 та №0000052350.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта"до Шосткінської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2012р. №0000062350 та №0000052350 - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 25.12.2012року.

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета