Ухвала суду № 28298137, 09.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"09" жовтня 2012 р. Справа № 0670/10797/11

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" травня 2012 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" до Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000202301 від 07.09..2011р. ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Дочірнє підприємство "Ружин-молоко" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Попільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби, від 07 вересня 2011 року №0000202301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 108733,00 грн.. При цьому зазначало, що вказані суми зобов'язань були визначені за порушення підприємством, на думку податкового органу, вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Попільнянської иіжрайонної державної податкової інспекції № 0000202301 від 17.09.2011 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Попільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову

У письмових запереченнях позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає постанову законною та обгрунтованою, а тому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Одночасно заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції документальної невиїзної перевірки Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю "Астарта-Трейд" за грудень 2010 року виявлено порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), а саме: включення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 108733,17 грн. за придбання на підставі нікчемних правочинів у ТОВ "Астарта-Трейд" цукру-піску.

За результатами перевірки складено акт № 83/2301-31826107 від 21 березня 2011 року.

На підставі вказаного акта Ружинським відділенням Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції 07 вересня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202301 про збільшення Дочірньому підприємству "Ружин-молоко" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 108733,00 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що вчинений позивачем правочин, а саме, укладений з ТОВ "Астарта-Трейд" договір, відповідно до статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, є нікчемним, не спричинив реального настання юридичних наслідків, поставка цукру-піску мала нетоварний характер. У зв'язку з цим, Дочірнім підприємством "Ружин-молоко", на думку податкового органу, до складу податкового кредиту безпідставно віднесено ПДВ в сумі 108733,00 грн. із ціни придбаного у ТОВ "Астарта-Трейд" товару.

Такий висновок Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції суд вважає безпідставним, оскільки частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені правові норми, суд прийшов до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ "Астарта-Трейд" договір № 0710/12-21 від 21 липня 2010 року про купівлю-продаж цукру-піску, а також додаткова угода до договору 0710/12-21 від 21.07.2010 не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

За таких обставин, висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) вказаного договору не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Придбання позивачем у ТОВ "Астарта-Трейд" цукру-піску, його транспортування і доставка підтверджується договором № 0710/12-21 від 21.07.2010 року про купівлю-продаж, додатковою угодою до договору № 0710/12-21 від 21.07.2010 року, податковими накладними, накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями. Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва ТОВ "Астарта-Трейд" судом не встановлено. Отже, його реєстрація у якості платника податку на додану вартість - чинна та передбачає право і зобов'язання платника видавати податкові накладні на загальних підставах.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Дочірнім підприємством "Ружин молоко" правомірно було віднесено до складу податкового кредиту 108733,00 грн. ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Астарта-Трейд", при придбанні цукру-піску.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відсутні.

Описка суду першої інстанції щодо дати прийняття оспорюваного повідомлення-рішення може бути виправлена цим судом відповідно до ст.169 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податвової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" травня 2012 р. без змін.

Зобов'язати суд першої інстанції виправити описку щодо дати прийняття податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Дочірнє підприємство "Ружин- молоко" вул.Леніна, 68, смт.Ружин, Житомирська область, 13600

3- відповідачу Попільнянська міжрайонна державна податкова інспекція вул.Б.Хмельницького, 14 а, смт.Попільня, Житомирська область,13600