Ухвала суду № 28298171, 22.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"22" листопада 2012 р. Справа № 0670/4789/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Капустинського М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини А0105 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" серпня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А0105 про стягнення компенсації за неотримане речове майно ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини А0105 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане ним речове майно.

Стягнуто з військової частини А0105 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за неотримане ним речове майно в сумі 3942,66 грн.

В апеляційній скарзі військова частина А0105, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що судове рішення ухвалено без урахування Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000р. №1459/3, яким, з 11.03.2000 року була призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Розглянувши справу в порядку, визначеному п.2 ч.1 ст.197 КАС України, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині А0105. Наказом командира цієї військової частини від 22 червня 2012 року №119 виключений із списків особового складу частини та звільнений з військової служби в запас за пунктом "б" ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (за станом здоров'я) (а.с.6).

Проте, під час проходження служби позивач не був забезпечений речовим майном, а також не отримав відповідну компенсацію при звільненні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що єдиним способом захисту порушеного права позивача буде стягнення компенсації у сумі, що визначена відповідачем, оскільки на час звільнення було відсутнє речове майно, яким має бути забезпечений позивач.

Таких висновків суд дійшов повно та всебічно дослідивши матеріали справи та надавши належну оцінку наданим доказам.

Так, ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" було передбачено, що військовослужбовці одержували за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовців грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000р. №1459/3, з 11.03.2000 року була призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 3 листопада 2006 року N 328-V, який набрав чинності з 1 січня 2007 року, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" був доповнений статтею 9-1 "Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців", а стаття 9 була викладена в новій редакції.

Пунктом 2 статті 9-1 Закону було передбачено право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Проте, фактично ця норма в 2007 році не діяла, оскільки була зупинена на 2007 рік згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N489-V.

Законом України від 28.12.2007 р. N107-VI пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було виключено, проте зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).

Також, пунктом 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримувати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Виходячи з приписів зазначених правових норм, позивач мав право на отримання належного йому речового майна під час проходження служби, оскільки таке майно не отримано під час проходження служби та при звільненні, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не виконав зобов'язань держави перед позивачем і не розрахувався з ним за неотримане речове майно, а тому вимоги ОСОБА_3 є обгрунтованими.

Відповідно до довідки-розрахунку №131 від 20 червня 2012 року, виданої військовою частиною А1937, розмір грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачеві, становить 3942,66 грн.

Доказів на підтвердження того, що необхідне для видачі позивачеві речове майно було в наявності на час звільнення, відповідач не надав суду першої інстанції так і при розгляді справи апеляційним судом.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу військової частини А0105 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" серпня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська М.М. Капустинський

Роздруковано та надіслано:РП

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1,11700

3- відповідачу Військова частина А0105 вул.Дегтярівська,19,м.Київ,04119

4 - Представнику Військова частина А0105 Іваненко М.В., 10001, м. Житомир, вул. Баранова, 4.