Ухвала суду № 28292954, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/21650/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Глиняної Г.В., Афанасиїва Н.В., відповідача:Литвин Г.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНСТЕР»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 р.

у справі № 2а/1570/6346/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «ВІНСТЕР»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІНСТЕР» (надалі -позивач, ТОВ «ВІНСТЕР») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (надалі -відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Е.В. Катаєва, судді: І.В. Завальнюк, О.М. Тарасишина) позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 р. № 0000482350/0.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Д.В. Запорожан, судді: Ю.В. Яковлєв, С.І. Жук) скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд першої інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 р. № 0000482350/0 форми «В1», прийнято на підставі висновків акта, які не відповідають обставинам справи та суперечать чинному законодавству, оскільки позивачем у чіткій відповідності до Податкового кодексу України виконано вимоги щодо отримання права на формування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого у декларації за лютий 2011 року.

Апеляційний суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції вважаючи, що сума податку на додану вартість, попередньо включена позивачем до складу податкового кредиту, є непідтвердженою належним чином, оскільки позивач не міг бути необізнаним стосовно неналежного виконання контрагентом (ДП «НІК & CO») фінансових та податкових зобов'язань перед державою.

Переглянувши судове рішення апеляційного суду у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з постачальниками, суми податку на додану вартість по яких включено до податкового кредиту та є складовими від'ємного значення, заявленого до відшкодування за лютий 2011 року. За результатами даної перевірки 05.07.2011 р. складено акт № 65/23-310/36849223 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, а саме завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 50 475 034,00 грн.

На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482350/0 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 51 952 863,00 грн.

Судами встановлено, що 14.12.2010 р. ТОВ «ВІНСТЕР»уклало з ПАТ АБ «Південний»кредитний договір № АС 2010-00252, у якому зазначено, що кредит надається на придбання нерухомості. Суми кредиту надаються за заявками постачальника, однак загальна сума не може перевищувати 326 000 000,00грн.

У подальшому, 16.12.2010 р. ТОВ «ВІНСТЕР»уклало з ДП «НІК & СО»договір купівлі-продажу будівлі громадсько-торговельного центру, розташованого за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 33 «А», вартістю 319 476 899,08 грн., у тому числі податок на додану вартість 51 952 863,00 грн. Даний правочин зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 16.12.2010 р.

Вказану суму покупець зобов'язався сплатити продавцю протягом одного місяця після підписання договору шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця в АБ «Південний».

Позивач протягом 16 - 22 грудня 2010 року оплатив продавцю за рахунок кредитних коштів (кредитний договір від 14.12.2010 р.) вартість нерухомого майна згідно договору купівлі-продажу у сумі 319 476 899,08 грн., у тому числі податок на додану вартість 53 246 149,85 грн., послуги нотаріуса, а також сплатив за покупку нерухомості у Пенсійний фонд 1% від вартості нерухомості, що склало -3 259 968,36 грн.

Передачу придбаного нерухомого майна засвідчено актом приймання-передачі від 16.12.2010 р., у якому зазначено, що нерухоме майно з інженерними комунікаціями, мережами переходить на баланс та у власність ТОВ «ВІНСТЕР»з дати державної реєстрації зазначеного вище договору, тобто з 16.12.2010 р. Цього ж дня, придбаний об'єкт поставлений на бухгалтерській облік ТОВ «ВІНСТЕР»та обліковується на рахунку «Основні засоби», субрахунку «Будинки та споруди»з початковою вартістю 266 230 749,23 грн. без податку на додану вартість, станом на 01.01.2011 р., остаточна вартість 265 985 443,23 грн.

16.12.2010 р. ДП «НІК & СО»виписало позивачу податкову накладну № 217 у зв'язку з придбанням вищезазначеної будівлі на 319 476 899,08грн., у тому числі податок на додану вартість 53 246 149,85грн.

На підставі отриманої податкової накладної позивач, у декларації за грудень 2010 року, відобразив податковий кредит у сумі 53 246 149,00 грн. За рахунок придбання основних засобів у позивача у січні виникло від'ємне значення з податку на додану вартість, а у поданій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року позивач заявив до бюджетного відшкодування 51 952 863,00 грн. частину залишку від'ємного значення податку на додану вартість, фактично сплаченого позивачем у попередніх податкових періодах.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податковий кодекс України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на податковий кредит виникає у випадку здійснення операції з придбання товарів на території України та пов'язано з однією з подій, яка настане раніше - оплата товарів або їх отримання; не підлягає включенню в суму податкового кредиту сума податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених податковими накладними або оформлених з порушеннями вимог.

Судом першої інстанції підтверджено дотримання ТОВ «ВІНСТЕР»усіх вимог податкового законодавства щодо визначення у податкових періодах грудень 2010 року - лютий 2011 року сум податкового кредиту, від'ємного значення податку на додану вартість та бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу, які підтримані судом апеляційної інстанції, про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, ґрунтувалися на відповіді ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 18.05.2011 р. № 21526/7/23-610 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ДП «НІК & СО».

Проте, вказані доводи обґрунтовано відхилено судом першої інстанції як безпідставні, оскільки чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Вказана позиція судів узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Більш того, судом досліджена Довідка ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 37/23-610/22950794 від 15.08.2011 р. (складена на підставі того ж запиту ДПІ у Малиновському районі міста Одеси №16636/23-311/70 від 28.04.2011 р., що і відповідь ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 18.05.2011 р. № 21526/7/23-610) «Про результати проведення зустрічної звірки ДП «НІК & СО»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ВІНСТЕР», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.

У даній Довідці зазначено, що ДП «НІК & СО»є діючим підприємством, остання декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року надана 20.07.2011 . Податкова звітність подається електронною поштою. Юридичну адресу ДП «НІК & СО»не змінювало. Копії документів для зустрічної перевірки були надані підприємством на запит ДПІ від 27.07.2011 р. у повному обсязі.

Перевіркою первинної документації: регістрів бухгалтерського обліку, реєстру виданих податкових накладних ДП «НІК & СО», встановлено, що операція з продажу та передачі нежитлової будівлі ТОВ «ВІНСТЕР»згідно з договором від 16.12.2010 р., відображена у бухгалтерському обліку, у тому числі у картці рахунку 10.3.0 за грудень 2010 року та цього ж дня відображена як операція 477 «списання вартості нежитлового приміщення», яке було реалізоване позивачу.

У висновку Довідки також зазначено, що звіркою ДП «НІК & СО»документально підтверджено реальність здійснених господарських відносин із ТОВ «ВІНСТЕР», їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що приймаючи рішення суд першої інстанції вжив усіх передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування істинних обставин у справі, та всебічно, повно і об'єктивно дослідивши наявні у справі докази прийшов до правильного висновку, визнавши доводи податкового органу, викладені в акті безпідставними, а прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 р. № 0000482350/0 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНСТЕР»задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 р. у справі № 2-а/1570/6346/11 скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 р. у справі № 2-а/1570/6346/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.