Ухвала суду № 28292942, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2012 р. м. Київ К-6079/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн»

на постанову Господарського суду Львiвської областi від 25.10.2007 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 р.

у справі № 13/280А (22-а-4899/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду Львiвської областi від 25.10.2007 р. (суддя -Станько Л.Л.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Пліш М.А., судді: Олендер І.Я., Стародуб О.П.), у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн»(надалі -позивач, ТОВ «Житлобуддизайн») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (надалі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.07 р. № 0000142300/0/1268, № 0000152300/0/1269, № 0000231710/0/1219, від 11.09.07 р. № 0001892300/3/21063, № 000142300/3/21062, № 000152300/3/21061 та від 13.09.07 р. № 00002311710/3/21235 відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем письмових заперечень на касаційну скаргу надано не було.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено планову документальну перевірку ТОВ «Житлобуддизайн»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.07.2005 р. по 30.09.2006 р. При проведенні перевірки встановлено ряд порушень податкового законодавства, про що складено акт від 10.01.2007 р. № 3/369/23-031/33665537.

Згідно з висновками акта позивачем порушено вимоги пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), у результаті чого за перевірений період завищено суму валових витрат на 157 532 грн. та суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 31 506 грн. Крім того, перевіркою встановлено неутримання та несплату позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 5 898,33 грн. з виплат, проведених за отримання нотаріальних послуг.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Посміх»(виконавець) укладено договір від 01.02.2006 р. № 03-02/06 про надання інформаційно-консультаційних послуг. На виконання договору позивачем надано акт приймання-передачі інформаційно-консультаційних послуг від 28.02.2006 р. на суму 99 000 грн., в т.ч.: податок на додану вартість -16 500 грн.

Крім того, між позивачем та Приватним підприємством «Гратуал»(виконавець) укладено договори про виконання ремонтно-будівельних робіт від 07.08.2006 р. № 1, від 02.08.2006 р. № 2, від 01.09.2006 р. № 3-3.

Як вбачається із акта, позивачем до перевірки надано також акти приймання-передачі ремонтно-будівельних робіт, а саме: акт від 28.08.2006 р. здачі-приймання послуг, наданих ПП «Гратуал»згідно договору від 02.08.2006 р. № 2 на суму 20 000 грн., в т.ч. ПДВ -3333грн.; акт від 18.08.2006 р. здачі-приймання ремонтних робіт, наданих ПП «Гратуал»згідно договору від 07.08.2006 р. № 1 на суму 14 000 грн., в т.ч. ПДВ -2 333 грн.; акт від 29.09.2006р. здачі-приймання підготовчо-ремонтних робіт, наданих ПП «Гратуал»згідно договору від 01.09.2006 р. № 3-3 на суму 35 342 грн., в т.ч. ПДВ -5 890 грн. А також акт приймання-передачі інформаційно-консультаційних послуг за договором від 02.08.2006 р. №2 на суму 9 398 грн., в т.ч. ПДВ -1 566 грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 22.01.2007 р. № 0000142300/0/1268, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж -31 506 грн., штрафні санкції -14 976 грн.); від 22.01.2007 р. № 0000152300/0/1269, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток (основний платіж -43 633 грн., штрафні санкції -13702грн.); № 0000231710/0/1219, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (основний платіж -5898,33 грн., штрафні санкції - 11796,67 грн.).

За результатами адміністративного оскарження відповідачем винесено нові податкові повідомлення-рішення: від 11.09.2007 р. № 0000142300/3/21062, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж -31 506 грн., штрафні санкції -14 976 грн.); № 0000152300/3/21061, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток (основний платіж -39383 грн., штрафні санкції -12002грн.); від 13.09.2007 р. № 00002311710/3/21235, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (основний платіж -5 129 грн., штрафні санкції -10 258 грн.).

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку положення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язують право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до п.1, 2 Наказу Державного комітету статистики України від 21.06.2002 р. № 237/5 Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, типова форма первинних облікових документів № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт»застосовується при виконанні будівельних та монтажних робіт, робіт з капітального та поточного ремонту будівель та споруд та інших підрядних робіт за рахунок всіх джерел фінансування. Довідка за формою № КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва.

Згідно приписів пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про непідтвердження суми валових витрат в цій частині у зв'язку з відсутністю первинної документації (форма № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт»), ведення якої є обов'язковим при оформленні господарських операцій з виконання підрядних робіт.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що сума витрат на інформаційно-консультаційні послуги також не може бути віднесена до складу валових витрат позивача, оскільки представлені позивачем акти приймання-передачі таких послуг самі по собі не відображають змісту та суті господарських операцій та безпосереднього зв'язку таких операцій із господарською діяльністю позивача. Крім того, висновок суду першої інстанції правомірно мотивовано тим, що акти приймання-передачі не відображають факту реального надання послуг.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту є обґрунтованими, що вказує на наявність законних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуддизайн»залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Львівської областi від 25.10.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.