Ухвала суду № 28292792, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року м. Київ К/9991/51153/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012

у справі № 2а-10126/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМП Східбуд"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012, в повному обсязі задоволено позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 26.07.2011 року № 0000752303 та № 0000762303.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання ТОВ "БМП Східбуд" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, складено Акт перевірки від 19.07.2011 № 1623/23-03-05/33412958, в якому встановлено порушення вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: у складі валових витрат враховано витрати, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року, 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року; а також, порушення пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних за вересень, жовтень 2009 року, жовтень 2010 року, січень-березень 2011 року на загальну суму 301840,00 грн., отриманих від ТОВ «Техно-Асавір», ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест».

На підставі Акта перевірки від 19.07.2011 № 1623/23-03-05/33412958, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.07.2011 року №0000752303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 377299,00 грн., за штрафними санкціями на суму 47350,00 грн. та № 0000762303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 301840,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 37880,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "БМП Східбуд" (замовник) та ТОВ «Техно-Асавір»(виконавець)укладено договір від 01.09.2009 року № 3/ю щодо надання юридичних послуг; між ТОВ "БМП Східбуд" (замовник) та ТОВ «Електроспецтех»(підрядник), укладено договір від 25.08.2010 року № 12/с про виконання ремонтних робіт; між ТОВ "БМП Східбуд" (замовник) та ТОВ «Електроспецтех»(підрядник) укладено договір від 28.04.2010 року № 6/с про виконання ремонтних робіт; між ТОВ "БМП Східбуд" (замовник) та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»(підрядник) укладено договори від 10.01.2011 року № 36/с про виконання монтажних робіт, від 21.03.2011 року № 9/с про виконання робіт та від 10.01.2011 року № 35/с про виконання будівельних робіт.

Фактичне виконання умов зазначених договорів підтверджене наявними в матеріалах справи довідками вартості виконаних робіт, актами, податковими накладними, банківськими виписками та кошторисами та іншими документами.

У зв'язку із наведеним, судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про те, що посилання відповідача на нікчемність спірних правочинів як на обґрунтування висновків про неправомірне заниження податку на прибуток та додану вартість у зв'язку з відсутністю у контрагентів позивача власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, у яких би проводилась господарська діяльність, є необґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судами вірно проаналізовано вимоги Цивільного кодексу України та зазначено, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину, з урахуванням того, що спірні договори не були визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків,нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, оскільки підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техно-Асавір»та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»податкових накладних.

Крім того, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються: суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті.

Разом з тим, до складу валових витрат, у відповідності з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічне закріплене і в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У зв'язку із тим, що в матеріалах справи містяться копії первинних документів на підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат - витрати за договорами з ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техно-Асавір»та ТОВ «Промбуд-монтажінвест», суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що факт порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не знайшов свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

За наведених обставин, доводи, зазначені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль