Ухвала суду № 28292673, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року м. Київ К/9991/49487/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтава Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012

у справі № 2а-1670/9948/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком"

до Державної податкової інспекції у м. Полтава

третя особа Приватне підприємство "Екобудсервіс-Плюс"

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2011 року № 0003102301 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтава від 22.11.2011 року № 0003102301.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань підтвердження господарських відносин із ПП «Екобудсервіс-Плюс»за жовтень 2010 року, складено акт за № 8656/23-2/32717788 від 09.11.2011, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження платником податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 20 477,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003102301від 22.11.2011 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100»загалом у розмірі 25 596,25 грн., у тому числі 20 477,00 грн. -основний платіж, 5 119, 25 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2010 року між ТОВ «Енерком»(замовник) та ПП «Екобудсервіс-Плюс» (виконавець) було укладено договір на виконання будівельних робіт, а саме: улаштування водогону до будівлі лабораторії хімічного аналізу замовника.

Реальність здійснення вказаної господарської операції підтверджується матеріалами справи, а саме: довідкою про вартість виконаних робіт, актом прийняття виконаних робіт, податковою накладною. Оплата проведена в безготівковій формі.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про висновки щодо відсутності доказів реальності здійснення фінансово-господарської операції між ТОВ «Енерком»та ПП «Екобудсервіс-Плюс», оскільки із наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого в ціні вартості робіт ПП «Екобудсервіс-Плюс» як такі, що безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю позивача.

Доводи відповідача про нікчемність договорів, які укладені позивачем з його контрагентами, судом апеляційної інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентами, фіктивності господарської діяльності, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Таким чином, судом апеляційної інстанції правомірно задоволено позовні вимоги та скасовано спірне повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтава від 22.11.2011 року № 0003102301.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтава Полтавської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль