Ухвала суду № 28292578, 25.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 р. Справа № 75536/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання- Дутки І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

В лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» звернулось в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2011 року№0003592301 та від 20.12.2011 року № 0004132301.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року про що було складено акт №8842/23-2/20136463 від 02.11.2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки, Луцькою ОДПІ було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003592301 від 21.11.2011 року, яким ТзОВ «Феміда-Інтер» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4.267.782 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 4.267.781 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. 00 коп.. Дане рішення було оскаржено платником податків в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової адміністрації в Волинській області №5559/10/25-006 від 16.12.2011 року та Державної податкової служби України №1366/6/10-2115 від 20.01.2012 року, первинна та повторна скарги залишені без задоволення.

Позивач не погоджувався із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважав його неправомірним, необґрунтованим та таким що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року, в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, а вищезгадана постанова не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а винесену постанову без зміни, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №390142 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 17.05.2011 року (а. с. 107-108), та діє на підставі статуту (а. с. 110-116), з 28.11.1996 року знаходиться на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ, що підтверджується довідкою від 19.05.2011 року № 686 (а. с. 109).

Відповідачем, Луцькою ОДПІ, було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» (код за ЄДРПОУ 20136463) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, про що було складено акт № 8842/23-2/20136463 від 02.11.2011 року (а. с. 10-43).

В судовому засіданні також встановлено, що в ході проведення перевірки було виявлено, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» протягом квітня-травня 2011 року проводило фінансово-господарські операції з ТзОВ «Денімекс- Україна» на підставі договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року, щодо придбання будівельних матеріалів на суму 21.918.000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 3.653.000 грн. 00 коп. Від продавця договір підписаний представником ТзОВ «Денімекс- Україна» ОСОБА_1, який діяв на підставі доручення від 04.04.2011 року. За умовами договору, продавець зобов'язувався передати у власність ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» будівельні матеріали в асортименті і за ціною, що зазначається у накладних, поставка товару здійснюється за рахунок продавця. На зазначений товар були виписані видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі, оплата за будівельні матеріали здійснювалась шляхом передачі простих векселів.

Крім того, в акті перевірки № 8842/23-2/20136463 від 02.11.2011 року було вказано про недотримання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 8, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, положень статей 203, 215, 216 ЦК України.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що перевіркою виявлено порушення норм ЦК України в частині недотримання, на момент вчинення правочину, вимог які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені по договору № 7/04-11 від 07.04.2011 року, а також виявлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», пункту 138.1 статті 138, пункту 198.2 статті 198 ПК України, внаслідок чого ТзОВ фірмою «Феміда-Інтер» занижено податок на прибуток на суму 4.267.779 грн. 00 коп., порушення пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3653000 грн. 00 коп.

Тому на підставі акту перевірки № 8842/23-2/20136463 від 02.11.2011 року Луцькою ОДПІ було прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0003592301 від 21.11.2011 року, яким ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 4.267.782 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 4.267.781 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. 00 коп.. що є предметом розгляду в даній справі (а.с.8)

- №0003602301 від 21.11.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 3.653.001 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 3.653.000 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. 00 коп., згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій за результатами перевірки ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» (а. с. 184). Дане податкове повідомлення-рішення також було предметом судового розгляду і в іншій адміністративній справі № 2а/0370/3495/11 (а. с. 79-82).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 року№0003592301 з огляду на наступне:

Як передбачено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (чинного з 01.04.2011 року), об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. З врахуванням цього, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, згідно вимог ст.203 ЦК України (в ред.2003 року,) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З врахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів відповідача про нікчемний характер угоди, укладеної між позивачем та невповноваженим представником ТзОВ «Денімекс-Україна», суд першої інстанції правильно з'ясував всі обставини щодо реального здійснення господарських операцій за якими позивачем сформовані валові витрати: встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції, рух активів в процесі здійснення господарської діяльності, встановлення зв'язку між фактом придбання товарів і реальною господарською діяльністю позивача.

Відтак, судом встановлено, що 07.04.2011 року було укладено договір купівлі-продажу №7/04-11 між продавцем ТзОВ «Денімекс-Україна» в особі представника ОСОБА_1, що діяв на підставі довіреності від 04.04.2011 року, та покупцем ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» в особі генерального директора ОСОБА_2, що діяла на підставі статуту (а. с. 117), до якого вносилися зміни додатковими угодами № 1 від 17.05.2011 року, №2 від 08.06.2011 року, №3 від 28.06.2011 року (а. с. 118-120), де дві останні додаткові угоди підписані від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_1, як директором товариства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 244-246 ЦК України дорученням є письмовий документ, який видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. А як вбачається з тексту наявного у справі доручення від 04.04.2011 року, з якого не можна чітко визначити, ким саме від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» воно видане, яким органом чи посадовою особою, а також неможливо ідентифікувати цю особу і її повноваження на видачу такого доручення.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно поставив під сумнів повноваження ОСОБА_1 діяти від імені ТзОВ «Денімекс- Україна», згідно з дорученням від 04.04.2011 року, а також з огляду на письмові пояснення ОСОБА_3С, директора ТзОВ «Денімекс-Україна» з адміністративно-розпорядчими повноваженнями до 08.06.2011р., відібраними 27.09.2011 року та 28.11.2011 року працівником податкової міліції Луцької ОДПІ Міщуком О.С. (а. с. 182-183, 190-194). Із змісту яких вбачається, що підприємницька діяльність від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» здійснювалася лише ОСОБА_3, право підпису документів та печатку, до моменту продажу товариства, він нікому не передавав. ОСОБА_3 заперечив свою причетність до видачі та посвідчення доручення від 04.04.2011 року, яке вповноважувало ОСОБА_1 діяти від імені ТзОВ «Денімекс-Україна», а також категорично ствердив, що такий документ йому не відомий, ним не підписувався і відтиск печатки на ньому ТзОВ «Денімекс-Україна» ним не проставлявся.

За змістом ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (з наступними змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. А ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем документально не доведено факт реальної поставки товарів від ТзОВ «Денімекс-Україна» до ТзОВ фірма «Феміда-Інтер», відповідно до договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року, оскільки в підтвердження перевезення вантажу автомобільним транспортом не надані товарно- транспортні накладні, які згідно з чинним законодавством є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та мають зберігатись у покупця незалежно від того, хто здійснював перевезення вантажу (покупець чи продавець).

Крім цього, позивачем не подано суду журналу обліку доручень з вказівкою на конкретних матеріально-відповідальних осіб (працівників позивача), які отримували ТМЦ. З документів вбачається, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» має складські приміщення у селі Дерно Луцького району (а. с. 188), проте акти приймання-передачі товару (а. с. 138-152) складалися у місті Луцьку, що також свідчить про формальне складання документації без фактичної поставки товару та його прийняття покупцем. Такі невідповідності наявні і в інших документах позивачаґґґґґґ. Зокрема, в додатковій угоді №1 від 17.05.2011 року, адресою продавця зазначено не місцезнаходження юридичної особи ТзОВ «Денімекс-Україна» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 18), а нового власника, яким став з 07.06.2011 року ТзОВ «МультіФарм» (м. Харків, пр. Тракторобудівників, 140-6/75) (а. с. 118).

На підставі зібраних та проаналізованих по справі доказів, колегія суддів приходить до переконливого висновку про відсутність реального виконання договору купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року, укладення якого мало місце з формальним оформленням документів (видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі) ОСОБА_1 від імені ТзОВ «Денімекс-Україна», без належних повноважень на вчинення таких дій, з метою сформувати позивачу валові витрати та зменшити оподаткований дохід при обчисленні податку на прибуток підприємства.

Згідно вимог ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога чи заперечення, а з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів законність своїх вимог, доводи апеляційної скарги є безпідставними і не обґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

За змістом ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі №2а-312/12/0370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Р.М. Гулид

Судді : В.З. Улицький

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 28.12.2012 року