Ухвала суду № 28292462, 18.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Справа № 8970/11 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Большакової О.О., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі за позовом Західно-Українського закритого акціонерного товариства «Вторкольормет» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Вторкольормет» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова, яким з врахуванням позовних вимог просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.09.2010 року № 0000302341/2, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1616250,00 грн., в тому числі 1077500,00 грн. за основним платежем та 538750,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, про недостовірність даних, що містяться в первинних документах позивача, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, правомірним. Факт надання позивачу маркетингових послуг ТзОВ «Юридична фірма «Далмат» підтверджено належно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: договором про надання маркетингових послуг, актом приймання-передачі цих послуг, податковою накладною, векселем, платіжним дорученням про сплату вартості наданих послуг, звітом та договором про наміри спільно діяти разом із додатком, які в своїй сукупності підтверджують фактичне надання вказаних послуг та вказують на обставини використання цих послуг в господарській діяльності товариства. Також вказані документи, що підтверджують включення витрат по маркетингових послугах, як витрат пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем всупереч вимогам пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у жовтні 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 1077500,00 грн. згідно з податковою накладною від 30.10.2009 року № 3010, виписаною ТзОВ «Юридична компанія «Далмат», чим завищено суму податкового кредиту та занижено суму податкового зобов'язання на вказану суму, оскільки перевіркою не встановлено використання платником податків результатів маркетингових послуг, наданих зазначеним контрагентом, у власній господарській діяльності.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 26 до 28 травня 2010 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова була проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ «Вторкольормет» з питань достовірності відображення показників податкового зобов'язання та податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, за результатами якої було складено акт від 02.06.2010 року № 2188/23-209/00195952.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у жовтні 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 1077500,00 грн., чим завищено суму податкового кредиту та занижено суму податку на додану вартість, який належить сплати в бюджет, в розмірі 1077500,00 грн.

Зокрема, відповідач вказує, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту жовтня 2009 року суму ПДВ в розмірі 1077500,00 грн. згідно з податковою накладною від 30.10.2009 року № 3010, виписаною ТзОВ «Юридична компанія «Далмат», оскільки перевіркою не встановлено використання платником податків результатів маркетингових послуг у власній господарській діяльності.

На підставі вказаного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2010 року № 0000302341/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 1616250,00 грн., в тому числі 1077500,00 грн. за основним платежем та 538750,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Колегія суддів вважає неправильним висновок суду про протиправність зазначеного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 цього Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 7.5 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року ЗАТ «Вторкольормет» визначило податковий кредит в розмірі 1077500,00 грн.

Податковий кредит був сформований на підставі податкової накладної від 30.10.2009 року № 3010, виписаної позивачу ТзОВ «Юридична компанія «Далмат» на вказану суму податку на додану вартість.

Позивач зазначає, що дана податкова накладна була виписана на підставі договору б/н від 01.07.2009 року щодо надання маркетингових послуг, укладеного між ЗАТ «Вторкольормет» (Замовник) та ТзОВ «Юридична компанія «Далмат» (Виконавець), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язувався провести маркетингове дослідження за напрямками, що цікавлять Замовника, на території Західної України, з метою визначення доцільності та можливості будівництва у регіоні металургійного виробництва, його рентабельності та конкурентоспроможності.

30.10.2009 року вказаними сторонами був підписаний акт приймання-передачі результатів досліджень по договору про надання маркетингових послуг б/н від 01.07.2009 року.

Однак колегія суддів враховує, що, як правильно зазначає апелянт, позивач не надав доказів, що отримані маркетингові послуги були використані в його господарській діяльності, оскільки ні з акту прийому-передачі послуг, ні з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були виконані зазначені послуги, у чому вони полягали, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності, у зв'язку з чим дії податкового органу щодо визначення ЗАТ «Вторкольормет» податкового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірними.

Щодо посилання суду першої інстанції на ту обставину, що 04.11.2009 року між Позивачем та Корпорацією Інтермет (м. Нью-Йорк, США) було укладено договір про намір спільно діяти в сфері реалізації проектів в галузі металургійного виробництва, який, на думку позивача, з якою погодився суд, був укладений внаслідок маркетингового дослідження, проведеного ТзОВ «Юридична фірма «Далмат», то таке є помилковим, оскільки на момент складання акту приймання-передачі послуг даний договір не був підписаний сторонами, отже, не набрав юридичної сили.

Крім того, відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається із зазначеної вище податкової накладної, вона виписана відповідно до договору б/н від 16.07.2009 року, а не від 01.07.2009 року, на який посилається позивач.

Також в податковій накладній зазначено, що оплата проведена з розрахункового рахунку, проте позивач не надав суду доказів перерахування ТзОВ «Юридична компанія «Далмат» коштів в розмірі 6465000,00 грн., передбачених договором від 01.07.2009 року.

При цьому ЗАТ «Вторкольормет» надало суду копію простого векселя серії АА № 1890610 на вказану суму та акт прийому-передачі цього векселя від 30.10.2009 року, за яким позивач передав вексель ТзОВ «Юридична компанія «Далмат».

Наведеним підтверджуються доводи відповідача про наявність недостовірності даних, що містяться в зазначеній податковій накладній, що в свою чергу ставить під сумнів підставність її видання.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, сформований з порушенням вимог законодавства, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, прийнятим з урахуванням всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а позивачем не надано належних доказів його неправомірності.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі № 2а-10674/10/1370 за позовом Західно-Українського закритого акціонерного товариства «Вторкольормет» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді О.О. Большакова

В.В. Святецький