Ухвала суду № 28292427, 18.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Справа № 13150/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Большакової О.О.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Електра", товариства з обмеженою відповідальністю ,, Проектно-будівельна фірма ,,Електра Плюс" про стягнення коштів за нікчемними угодами,-

В С Т А Н О В И В :

12 серпня 2010 року державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області (далі - ДПІ у м. Ужгороді) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Електра" (далі - ТзОВ ,,ВКФ ,,Електра") в дохід держави кошти в сумі 513756 грн., отримані за нікчемною угодою.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Ужгороді подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що ТзОВ ,,ВКФ ,,Електра" та ТзОВ ,, Проектно-будівельна фірма ,,Електра Плюс" є пов'язаними особами, оскільки їх засновником є ОСОБА_1.

Умови укладеного між ТзОВ ,,ВКФ ,,Електра" та ТзОВ ,, ПБФ ,,Електра Плюс"договору про розрахунок за виконані підрядні роботи через 36 місяців з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт суперечить вимогам ч.1 ст.854 ЦК України щодо встановленого порядку розрахунку, не відповідає вимогам розумності і справедливості (ст.627 ЦК України), а також суперечить приписам ст.ст.42, 84 ГК України щодо спрямованості діяльності ТзОВ „Електра Плюс" на отримання прибутку.

Оскільки повний розрахунок за виконані роботи не відбувся навіть після спливу встановленого договором трьохрічного терміну, що свідчить, на думку податкового органу про мінімізацію податкових зобов'язань двох суб'єктів господарювання.

Так, ТзОВ „Електра Плюс" не отримує кошти за виконані роботи, а тому у цього товариства не виникає зобов'язання із сплати єдиного податку у розмірі 6% від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). В свою чергу ТзОВ „Електра", не розраховуючись за виконані підрядні роботи формує валові витрати згідно п.п.11.2.1 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого зменшує податок на прибуток.

Таким чином, податковий орган вважає, що укладені між вказаними суб'єктами господарювання угоди суперечать інтересам держави і суспільства та порушують публічний порядок шляхом незаконного заволодіння майном держави у вигляді податків, що є підставою для стягнення коштів, отриманих за нікчемними договорами.

З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що за наслідками проведеної планової документальної виїзної перевірки ТзОВ ,,ВКФ ,,Електра", оформленої актом акт від 15.01.2010 року №16/23-1/10/30541459, ДПІ у м. Ужгороді дійшла висновку про нікчемність укладених між ТзОВ ,,ВКФ ,,Електра" та ТзОВ ,, ПБФ ,,Електра Плюс" договорів підряду, оскільки всупереч вимог ст. 854 ЦК України відтермінували строк оплати по договорах на 36 місяців, що призводить до ненадходжень податків до бюджету.

30 травня 2006 року, 29 травня 2006 року, 06 листопада 2006 року, 01 грудня 2006 року, 05 липня 2007 року, 19 жовтня 2007 року, 26 січня 2009 року, 16 березня 2009 року ТзОВ ,,ВКФ ,,Електра" уклала договори з ТОВ ,,КРП-2000", ВАТ ,,Мукачівська трикотажна фабрика ,,Мрія", Джебіл ТОВ ,,КЕС Україна Київ", ТОВ ,,ФЦА Україна", ТОВ ,,Експан Ужгород" ТОВ ,,Фабрика виробів автоінтер'єру ТРІО", Закарпатською дирекцією УДППЗ ,,Укрпошта" на виконання електромонтажних робіт відповідно на суми 114141,68 грн., 67116,0 грн., 91333,34 грн., 15320,63 грн., 99632,06 грн., 82200,0 грн., 13089,60 грн..

Зазначені договірні зобовя'зання виконанні, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт, платіжними дорученнями про перерахування коштів.

На виконання цих же робіт електромонтажних робіт між ТзОВ ,,ВКФ ,,Електра" та ТзОВ ,, ПБФ ,,Електра Плюс" були укладені договори субпідряду № 08/29-06 від 20 липня 2006 року на суму 20000,0 грн.,№ 10/29-06 від 15 серпня 2006 року на суму 101000 грн., від 06.11.2006 року на суму 109500 грн., № 02/24-07 від 17 травня 2007 року на суму 9000,0 грн., № 4/26-7 від 26 червня 2007 року на суму 9000,0 грн., № 01/21-08 від 21 січня 2008 року на суму 24000,0 грн., № 26/01-02 від 29 січня 2009 року на суму 4656,0 грн., № 16/03-02 від 16 березня 2009 року на суму 9600 грн., № 20/03 від 19 березня 2009 року на суму 198500,0 грн., № 21/03 від 05.06.2009 року на суму 29000 грн..

Згідно умов договорів субпідряду оплата виконаних робіт проводиться через 36 місяців після підписання актів виконаних робіт.

В акті повірки зазначено, що частина заборгованості в сумі 87405,0 грн. погашена протягом 2 півріччя 2006 року та протягом 2007 року. Частина заборгованості в сумі 341108,6 грн. була не погашена на час проведення перевірки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суду першої інстанції виходив з того, що всі роботи, що виконані по вищевказаних договорах субпідряду були відповідно прийняті підрядниками та замовниками, а, отже, мали реальний характер. Домовленість оплати робіт через 36 місяців не суперечить вимогам законодавства .

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, за змістом частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу (ГК) України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині.

За вчинення таких правочинів застосовуються конфіскаційні санкції, передбачені частиною першою статті 208 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Однак, положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок. А тому, згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 ст. 10 Закону України ,,Про державну податкову службу", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, лише за наявності умислу і не можуть застосовуватися як сам факт несплати податків однією зі сторін договору.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковим органом умисел жодної із сторін, спрямований на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, при вчиненні спірних правочинів, не доведений. Висновок податкового органу ґрунтується на припущеннях та сумнівах, які не підтверджені жодним доказом.

На підтвердження цих обставин свідчить реальний характер господарських операцій по укладених між ТзОВ ,,ВКФ ,,Електра" та ТзОВ ,, ПБФ ,,Електра Плюс", часткова оплата виконаних робіт до часу перевірки.

Крім того, приписи ч.1 ст. 854 ЦК України не містять вимог щодо конкретних строків оплати виконаних підрядних робіт.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, позаяк вони не містять жодного доказу на спростування висновків суду першої інстанції, а тому скарга задоволенню не підлягає.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі № 2а-3130/10/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 24 грудня 2012 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

О.О.Большакова