Ухвала суду № 28292414, 15.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р. Справа № 14856/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Качмара В.Я., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання - Барана П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року в справі за позовом приватного підприємства «Креатор-Буд» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

13 листопада 2009 року ПП «Креатор-Буд» звернулося до суду з позовом до Тернопільської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 13 квітня 2009 року №0000342305/023936 та №0000352305/023937.

Вважає дії податкового органу по прийняттю оспорюваних податкових повідомлень-рішень такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Позовні вимоги мотивувало наступним:

- щодо включення до складу валових витрат орендної плати згідно договору №1 оренди нерухомого майна від 2 січня 2008 року, укладеного з підприємцем ОСОБА_2, представник позивача пояснив, що в даному випадку повинен застосовуватися п.п. 7.9.6 п.7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено спеціальні правила щодо визначення валових витрат із сум орендної плати, а не п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, який до спірних правовідносин немає ніякого відношення.

- щодо віднесення до складу валових витрат комплектуючих до автомобіля «Тойота» на суму 34 482, 64 грн. за 1-ий квартал 2008 року представник позивача ствердив, що підприємство не включало дану суму до складу валових витрат, оскільки кошти в сумі 34 482,68 грн. були потрачені на дообладнання автомобіля додатковими аксесуарами і по бухгалтерії дана сума була віднесена на збільшення вартості автомобіля, а не на збільшення витрат підприємства.

- щодо завищення суми амортизаційних відрахувань по бетонозмішувачу первісною вартістю 5 750 грн. представник позивача опираючись на вимоги п.п.8.2.2 п.8.2 та п.п. 8.6 1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважає, що підприємство правильно віднесло бетонозмішувач до 2-ої групи основних фондів.

- щодо порушення підприємством порядку включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за отриманими податковими накладними від TOB «Воло», TOB «O.C.B.» за жовтень 2007 року, лютий, червень та липень 2008 року в загальній сумі 390 409, 85 грн., представник позивача зазначив, що спірні податкові накладні повністю відповідають опису (номенклатурі) робіт, зазначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять усі необхідні реквізити, визначені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, представник позивача пояснив, що відповідач не врахував, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентовані п.7.4 та п.7.5 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яких позивач дотримався в повній мірі.

- щодо віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ з комплектуючих до автомобіля Тойота на суму 6 896,53 грн. за січень 2008 року, представник позивача пояснив, що 19 січня 2008 року підприємством було проведено дообладнання автомобіля Тойота додатковими аксесуарами, а не придбання легкового автомобіля, що підтверджується специфікацією комплектації автомобіля згідно Договору від 8 січня 2008 року, а оскільки дообладнання автомобіля не тотожне поняттю придбання автомобіля, то підприємством на підставі п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу податкового кредиту у січні 2008 року правомірно була включена сума ПДВ в розмірі 6896, 53 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено. Постановлено скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державно податкової інспекції від 13 квітня 2009 року №0000342305/023936 та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державно податкової інспекції від 13 квітня 2009 року №0000352305/023937

Постанову суду першої інстанції оскаржила Тернопільська ОДПІ, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повнісю.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що працівниками Тернопільської ОДПІ в період з 13 лютого 2009 року по 27 березня 2009 року на підставі направлень проведено планову виїзну перевірку ПП «Креатор - Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт перевірки від 03.04.2009 р. №2901/23-522/34227060.

Перевіркою, було встановлено порушення ПП «Креатор-Буд» п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2. п.8.1., пп. 8.2.2. п.8.2., пп.8.6.1. п.8.6, пп.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97- ВР (далі по тексту - Закон №283), з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19 043, 75 грн., у тому числі за 4 квартал 2007р. на 57, 5 грн., 1 квартал 2008 року на 4922, 5 грн., за 2 квартал 2008 року на 8296, 5 грн., за 3 кв. 2008р. завищено на 2183, 0 грн., за 4 кв. на 7950, 25 грн., а також пп.7.2.1, п. 7.2, пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон 3168), в результаті чого завищено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 390 409, 85 грн., у тому числі за жовтень 2007р. на 101383, 32 грн., січень 2008р. на 6896, 53 грн., лютий 2008р. на 70000, 00 грн., червень 2008р. на 49233, 33 грн. та липень 2008р. на 162896,67 грн.

На підставі акта перевірки та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій Тернопільською ОДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 13.04.2009 року №0000342305/0/23936 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 26 448, 15 грн. та №0000352305/0/23937 за платежем податок на додану вартість на суму 585614, 75 грн.

Так, що стосується порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №283/97-ВР, де ПП «Креатор-Буд» завищило валові витрати на суми отриманих послуг з оренди майна від пов'язаної з таким платником податку фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_2 в погашення заборгованості по яких не проведено фактичну оплату, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283 до складу валових витрат не включаються витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичній особі у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень).

Так, п.п. 7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону №283 встановлено спеціальні правила щодо визначення валових витрат сум орендної плати, а саме: "орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень".

Статтею 7 Закону №283 регламентовано оподаткування операцій особливого виду, до яких серед інших відносяться операції лізингу (оренди).

Судом першої інстанції було встановлено, що 02 січня 2008р. між підприємством та підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір №1 оренди нерухомого майна із місячною платою у розмірі 11000,00 грн. із рахунку 200,00 грн. за кв.м.

Зі змісту п. 1.26 ст.1 Закону 283 випливає, що дійсно приватний підприємець ОСОБА_2 є пов'язаною особою ПП «Креатор-Буд», проте, норма яка передбачена в п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону №283 є загальною нормою.

Так, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що у разі здійснення операції оренди нерухомого майна при визначені валових доходів та валових витрат застосовується порядок, встановлений для оподаткування операцій особливого виду, визначений п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону №283, а не загальні правила, встановлені п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону.

Також, в результаті проведеної перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що ПП «Креатор-Буд» віднесло до складу валових витрат, витрати на поліпшення основних фондів у сумі що перевищує 10 відсотків сукупної вартості усіх груп, а саме: ПП «Автострада Київ» накладна № ВДзСА-013277 від 19.01.2008р. на комплектуючі до автомобіля Тойота на суму 34482,64 грн. і в такий спосіб, в порушення пп.8.1.2. п.8.1, пп.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону №283 зависило суму валових витрат за 1 кв.2008р. на суму 34 482, 64 грн.

Відповідно до пп.8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону №283, амортизації підлягають витрати на: проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону №283 передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до складу валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів.

Як видно із матеріалів справи, з акту виконаних робіт № ВДзСА-013277 від 19 січня 2008 року, де у січні 2008 року приватним підприємством «Автострада Київ» для позивача по справі були виконані роботи по дообладнанню автомобіля Тойота додатковими аксесуарами на суму 34 482, 64 грн. без ПДВ.

Як видно з бухгалтерських документів ПП «Креатор-Буд: картки рахунку 631 по контрагенту ПП «Автострада Київ» за 1-ий квартал 2008 року, картки рахунку 10: необоротні активи - Toyota Land Cruiser 120 Prado за 1-ий квартал 2008 року, відомості обліку по необоротних активах за період: 01.10.07-31.12.2008 року, витрати по дообладнанню автомобіля Toyota Land Cruiser 120 Prado додатковими аксесуарами на суму 34 482, 64 грн. віднесено на збільшення вартості автомобіля, а не на збільшення витрат підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що Тернопільською ОДПІ не досліджено належним чином факт відображення в бухгалтерському обліку та податкових розрахунках витрат по дообладнанню автомобіля Toyota Land Cruiser 120 Prado додатковими аксесуарами на суму 34 482, 64 грн., що призвело до неправомірного висновку про завищення підприємством валових витрат.

Окрім того, в акті перевірки податковими органами зроблено висновок з приводу порушення позивачем по справі пп.8.2.2. п.8.2., п.п.8.6.1. п.8.6 ст.8 Закону №283, внаслідок чого ПП «Креатор -Буд» зависило суму амортизаційних відрахувань 4 кв. 2007р. - 230,0 грн., за 1 кв. 2008р. - 207,0 грн., 2 кв. 2008р. на 186,3 грн., 3 кв. 2008р. на 167,68 грн., 4 кв. 2008р. на 150,91 грн., разом на суму 941,89 грн. внаслідок невірного віднесення основних засобів до відповідних груп та застосування норм амортизації.

Згідно з пп.8.2.2.п.8.2.ст.8 Закону №283 основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до п.п.8.6.1. п.8.6 ст.8 Закону №283/97-ВР, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 2 відсотки; група 2-10 відсотків; група 3-6 відсотків; група 4-15 .

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що підприємством правильно віднесено бетонозмішувач до 2-ої групи основних фондів.

Що стосується покликання апелянта по справі на те, що ПП «Креатор - Буд» отримало податкові накладні від TOB «ВОЛО» та ТзОВ «O.C.B.», які складено із порушенням п. п. 7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме в податкових накладних не відображено опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), а тому підприємство не мало права на включення суми ПДВ згідно цих податкових накладних до складу податкового кредиту, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 цієї статті визначено, що податкова накладна повинна містити, зокрема опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 12.3, 12.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97р. за № 233/2037 передбачено, що у графі 4 податкової накладної вказується одиниця виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо та у графі 5 податкової накладної вказується кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг та у разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 5 указується: «послуга/проценти тощо».

Судом першої інстанції вірно було встановлено, як це видно з матеріалів справи, що податкові накладні повністю відповідають опису (номенклатурі) зазначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), отриманих від TOB «Воло», TOB «O.C.B» за жовтень 2007 року, лютий, червень та липень 2008 року, тобто вони містять вид робіт (наприклад демонтаж блоків), одиниці виміру куб.м., кв.м., т., кількість (об'єм, обсяг).

Звідси, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що податковим органом не враховано, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентовані п.7.4 та п.7.5 Закону №168, якого позивач дотримався.

Окрім того, як видно з акту перевірки від 3 квітня 2009 року Тернопільською ОДПІ не встановлено жодного порушення вищенаведених норм, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Також, колегія суддів вважає правильне твердження суду першої інстанції про безпідставне посилання податкового органу в акті перевірки на те, що в порушення п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ПП «Креатор-Буд» придбавши комплектуючі до легкового автомобіля «Тойота» у ПП «Автострада Київ» згідно податкової накладної 001136/ВД від 19.01.2008р. суму ПДВ віднесено до податкового кредиту за січень 2008 року, враховуючи наступне.

У відповідності до абз.2. п.п 7.4.2. п.7.4 ст.7 Закону №168 не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

З аналізу даної норми видно, що не дозволяється включати до складу податкового кредиту лише суми ПДВ при придбанні легкового автомобіля.

Як вбачається із матеріалів справи, придбання легкового автомобіля Тойота проведено підприємством 16 січня 2008 року, підтвердженням чого є видаткова накладна № ВДзРА-000046 від 16 січня 2008 року та Договір поставки № ВДзА-0007/008 від 8 січня 2008 року.

У відповідності до п.4.3. Договору поставки автомобіля постачальник ПП «Автострада Київ» зобов'язується передати підприємству автомобіль у кількості та комплектності відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.

У січні 2008 року приватним підприємством «Автострада Київ» для ПП «Креатор-Буд» були виконані роботи по дообладнанню автомобіля Тойота додатковими аксесуарами на загальну суму 41 379, 17 грн., в т.ч. ПДВ: 6896,53 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № ВДзСА-013277 від 19 січня 2008р. та згідно податкової накладної №001136/ВД від 19.01.2008р., де у січні 2008р. підприємство включило до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 6 896, 53 грн.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що оскільки 19 січня 2008 року підприємством було проведено дообладнання автомобіля Тойота додатковими аксесуарами, а не придбання легкового автомобіля, а тому підприємством на підставі п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту у січні 2008 року правомірно була включена сума ПДВ в розмірі 6 896, 53 грн.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року по справі №2а-3318/09 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.І. Богаченко

Суддя В.Я. Качмар

Суддя В.С. Затолочний

Повний текст виготовлений 20.11.2012р.