Ухвала суду № 28292369, 20.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 р. Справа № 129931/12 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Сапіги В.П., Яворського І.О,

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт" до державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом про скасування податкових повідомлень - рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області № 0000022301 та № 0000012301 від 03 січня 2012 року.

Позов мотивований тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом позивача ПП "Воллі" є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції вважав недоведеними позовні вимоги стосовно господарських операцій із контрагентом позивача ПП "Воллі", так як первинні документи щодо господарських відносин позивача та ПП "Воллі" не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, так як складені без зазначення обов'язкових реквізитів, таких як дата підписання, найменування та адреса об'єкта будівництва, найменування виконуваних робіт, а також підписані невстановленою особою.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач - ТзОВ "ВТФ "Західенергоремонт", подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду є необґрунтованими та безпідставними, а тому вказану постанову слід скасувати з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт", про що складено акт № 894/23-1/31505804 від 20.12.2011 року про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2008 року по 01.10.2011 року по взаєморозрахунках з ПП "Воллі" та використання придбаних товарів у даного платника податків.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2, п. п. 138.8.5. п. 138.8. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 168284,00 грн., а також п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.4., п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 145551,00 грн.

03.01.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 894/23-1/31505804 від 20.12.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000012301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 166513,00 грн., у тому числі основний платіж 145551,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 20962 грн., та податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000022301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 168284,00 грн., у тому числі основний платіж 168283,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач посилається на нікчемність укладених позивачем договорів підряду.

Суд першої інстанції погодився з даним висновком, що не відповідає обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до договору підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 ЦК України).

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як зазначено в акті перевірки, правочини між ТзОВ "ВТФ "Західенергоремонт" та ПП "Воллі" укладені без мети настання реальних наслідків. В силу ст. 234 ЦК України такі правочини є фіктивними і визнаються недійсними тільки судом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено факту нікчемності договорів підряду, які укладалися між ТзОВ "ВТФ "Західенергоремонт" та ПП "Воллі", оскільки їх недійсність не встановлена законом. Також судом не встановлено фіктивності таких правочинів.

Судом першої інстанції безпідставно взято до уваги твердження відповідача що господарські операції між ТзОВ "ВТФ "Західенергоремонт" та ПП "Воллі" не відбувались, так як первинні документи позивача та ПП "Воллі" не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, так як складені без зазначення обов'язкових реквізитів, таких як дата підписання, найменування та адреса об'єкта будівництва, найменування виконуваних робіт, а також підписані невстановленою особою.

Такий висновок суду першої інстанції, суперечить вимогам податкового законодавства з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що на момент вчинення зазначених вище правочинів, ПП "Воллі" було зареєстроване в установленому законом порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуального податкового номера, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до положень статті 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Як передбачено пунктом 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень п. 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Тобто, вказаними нормами, конкретно встановлюються випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг), і таким випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.

Як встановлено апеляційним судом, позивачем, на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП "Воллі", подано копії актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок, платіжних поручень.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та за наявності належним чином оформленої податкової накладної, яка не позбавлена правового значення і в тому разі, якщо контрагентом покупця товарів (робіт, послуг) не виконується зобов'язання щодо утримання та внесення податку до бюджету.

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість, на думку колегії суддів, є подальше використання послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, ТзОВ "ВТФ "Західенергоремонт" використало послуги надані ПП "Воллі" в господарських відносинах з ПП "Заговда", ВАТ "НПК "Галичина", що підтверджується відповідними договорами.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) із змінами та доповненнями до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону встановлено виняток і зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Правомірність відображення ТзОВ "ВТФ "Західенергоремонт" у складі валових витрат сум витрат, сформованих за операціями з ПП "Воллі" підтверджена копіями договорів з ПП "Заговда", ВАТ "НПК "Галичина", актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок, платіжних поручень.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що витрати за операціями ТзОВ "ВТФ "Західенергоремонт" з ПП "Воллі" підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак підставно включені позивачем до валових витрат за період з 01.10.08 по 01.10.11.

Згідно з Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення - рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання. Оскаржувані податкові повідомлення - рішення, складені з покликанням на акт перевірки фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання ПП "Воллі", який не може бути визнаний допустимим доказом по справі та зумовлює безпідставність складення зазначених податкових повідомлень - рішень.

Оскільки апеляційним судом встановлено дотримання позивачем порядку формування валових витрат та податкового кредиту за період з 01.10.08 по 01.10.11, то суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову та скасуванні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав, на що не звернув увагу суд першої інстанції.

З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000022301 та № 0000012301 від 03 січня 2012 року не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого їх слід визнати протиправним та скасувати.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. 94, ст. 160, ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт" задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у справі № 2а-301/12 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області № 0000022301 та № 0000012301 від 03 січня 2012 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуюча - суддя Хобор Р.Б.

суддя Сапіга В.П.

суддя Яворський І.О.