Ухвала суду № 28292364, 25.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 14896/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Ніколіна В.В., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Поділля» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Поділля» до державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2009 року ТзОВ «Текстиль-Поділля» звернулося до суду з позовом до ДПІ у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення форми «В2» №0000362302/0/3624 від 29.04.2009 року, №0000362302/1/4495 від 29.05.2009 року №0000362302/2/6028 від 11.08.2009 року і форми «В1» №0000352302/0/3623 від 29.04.2009 року, №0000352302/1/4496 від 29.05.2009 року, № 0000352302/2/6929 від 11.08.2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликались на те, що під час перевірки посадові особи відповідача по справі неналежно виконали свої обов'язки та невірно встановили об'єкти оподаткування, внаслідок чого відобразили в акті помилкові показники.

Вважає, що на помилковість висновків відповідача по справі вказує Аудиторський висновок про податкову звітність з ПДВ за період з 01.02.2007 року по 28.02.2009 року, яким встановлена невідповідність показників по акту перевірки фактичним показникам щодо суми податкових зобов'язань на загальну суму 157 244, 00 грн. та підтверджена сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в сумі 425 639, 00 грн.

Вказує, що документи, використані відповідачем по справі під час перевірки, не є первинними документами, визначення яких сформульовані в ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і не можуть слугувати доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства. В той же час перевіряючи відповідача по справі відмовились прийняти уточнені документи і використали під час перевірки дані оперативного обліку, не зазначивши по це в акті перевірки.

Безпідставними вважає позивач висновки відповідача щодо відмови позивача від бюджетного відшкодування за період з квітня 2007 року по січень 2009 року у зв'язку з порушенням п.а пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Обмеження права платника на подання заяви про повернення повної суми бюджетного відшкодування виключно за період, в якому виникло право на бюджетне відшкодування, є неправомірним і звужує законні права платника податків.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ТзОВ «Текстиль-Поділля», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що підпункт 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Зазначає, що дата виписування (складання) податкової накладної не створює виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів, оскільки податкова накладна є документом похідним від виникнення податкових зобов'язань (пункт 7.2.3. - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, а не навпаки).

Вважає, що за таких обставин, податковий орган під час перевірки був зобов'язаний встановити підстави виникнення податкових зобов'язань (подія, що сталась раніше: отримання коштів чи відвантаження продукції), при цьому потрібно враховувати належність та допустимість первинного документу (наявність необхідних реквізитів у видаткових та податкових накладних).

Відповідно до пункту 8.4. Порядку заповнення податкової накладної, Затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, податкова накладна виписується за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була виписана на ці операції) у разі здійснення поставки товарів (послуг) за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку).

Особи, які беруть участь в справі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на підставі акту №3588/23-3/34838424 від 17.04.2009 року про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку зa лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з березня 2008 року по грудень 2008 року, якою встановлене завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на суму 571273.0 грн., заниження суми бюджетною відшкодування податку на додану вартість за травень-листопад 2008 року на 447956.0 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 2072100 грн. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В2» №0000362302/0/3624 від 29.04.2009 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям з березня 2008 року по січень 2009 року у сумі 240746,0 грн., і форми «В1» №0000352302/0/3623 від 29.04.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2009 року у сумі 571273,0 грн.

На підставі акту про результати позапланової виїзної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000362302/1/4495 від 29.05.2009 року, №0000362302/2/6028 від 11.08.2009 року і №0000352302/1/4496 від 29.05.2009 року, №0000352302/2/6929 від 11.08.2009 року відповідно.

Податкові повідомлення-рішення, базуються на викладених в акті позапланової виїзної перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем пп.7.7.1. пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 571273.0 грн., заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-листопад 2008 року на 447956,0 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 207210.0 грн.

За даними перевірки в червні-грудні 2008 року порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» були однотипними. Так, всупереч пп.3.1.1. п.3.1 ст.3 і пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вказаних звітних періодах позивач не включав до об'єкту оподаткування операції з поставки товарів та попередню оплату товару, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах:

- в червні 2008 року не включені до об'єкту оподаткування операції з поставки приватним особам тканини ворсової з синтетичними волокнами на загальну суму ПДВ 48939.0 грн., оформлених позивачем податковою накладною №0001 від 02.06.2008 року на загальну суму 142488,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 48939.0 грн. та накладною №005 від 02.06.2008 року, податковою накладною №0002 від 03.06.2008 року на загальну суму 36882.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 23748.0 грн. та накладною №006 від 03.06.2008 року, податковою накладною №0003 від 11.06.2008 року на загальну суму 10930.0 грн. в тому числі ПДВ в сумі 1821.0 грн. і накладною №007 від 11.06.2008 року, податковою накладною № 0004 від 16.06.2008 року на загальну суму 38544.0 грн., тому числі ПДВ в сумі 6424.0 грн. і накладною №008 від 16.06.2008 року, податковою накладною № 0005 від 23.06.2008 року на загальну суму 11798.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1966,0 грн. і накладною №009 від 23.06.2008 року, податковою накладною № 0007 від 30 06.2008 року на загальну суму 52999.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8833.0 грн. і накладною №003 і від 30.06.2008 року, які підтверджують факт відвантаження тканини;

- в червні 2008 року до об'єкту оподаткування позивачем не включено кошти, отримані як оплата за товар на розрахунковий рахунок в банку від фізичних осіб ОСОБА_2 в загальній сумі 60000.0 грн. (дві банківські виписки №20 від 25.06.2008 року на суму 30000.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5000.0 грн.), та ОСОБА_3 в загальній сумі 37620.0 грн. (банківські виписки №73/1646 від 02.06.2008 року на загальну суму 7920.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1320.0 грн. і №16/1646 від 02.06.2008 року на загальну суму 29700.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4950.0 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16270.0 грн.

- в липні 2008 року до об'єкту оподаткування не віднесені кошти в загальній сумі 274560.0 грн., в тому числі ПДВ 62426.0 грн., отримані позивачем на розрахунковий рахунок від фізичних осіб як оплата товару: ОСОБА_4 на загальну суму 33000.0 грн., в тому чисті ПДВ в сумі 5500.0 тон. (банківська виписка №39 від 18.07.2008 року); ОСОБА_5 на загальну суму 33000,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5500,0 грн. (банківська виписка №37 від 18.07.2008 року); ОСОБА_3 на загальну суму 33000.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5500.0 грн. (банківська виписка №40 від 18.07.2008 року); ОСОБА_6 на загальну суму 45000,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7500.0 грн. (банківська виписка №39 від 31.07.2008 року); ОСОБА_4 на загальну суму 45000.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7500.0 грн. (банківська виписка №38 від 31.07.2008 року); ОСОБА_5 на загальну суму 45000.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7500,0 грн. (банківська виписка №37 від 31.07.2008 року); ОСОБА_3 на загальну суму 40000.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6666,0 грн. (банківська виписка №119/1671 від 03.07.2008 року); ОСОБА_3 на загальну суму 8910,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1485.0 грн. (банківська виписка№59/1684 від 18.07.2008 року); ОСОБА_2 на загальну суму 4800.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 800.0 грн. (банківська виписка № 45/1690 від 25.07.2008 року); ОСОБА_4 на загальну суму 42100.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7016,0 грн. (банківська виписка №129/1695 від 31.07.2008 року);

- в серпні 2008 року позивачем не включено до об'єкту оподаткування операцію з поставки невстановленій приватній особі тканини ворсової з синтетичними волокнами на загальну суму 396781,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 66131.0 грн., оформлених позивачем податковою накладною №8 від 01.08.2008 року та видатковою накладною №12 від 01.08.2008 року. В той же час до реєстру податкових накладних в серпні 2008 року позивачем включено податкову накладну № 20 від 01.08.2008 року на загальну суму 157229.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 26204.0 грн. Таким чином, за даними перевірки позивачем у серпні 2008 року занижено податок на додану вартість на суму 39927,0 грн.;

- в грудні 2008 року позивачем не включено до об'єкту оподаткування операцію з поставки невстановленій приватній особі тканини ворсової з синтетичними волокнами на загальну суму 3661.0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 611,0 грн., оформлену позивачем видатковою накладною №Л4 від 05.12.2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відвантаживши товар, а також отримавши кошти позивач не включав до складу податкових зобов'язань зазначених вище звітних періодів суми податку на додану вартість, включених у вартість товару.

Надані позивачем в судовому засіданні першої інстанції документи на відвантаження в червні-грудні 2008 року тканини фізичним особам (видаткові накладні, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, тощо) є такі, що не відповідають ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, судом першої інстанції було встановлено невідповідність між документами, наданими позивачем по справі в ході позапланової перевірки позивача і відображеними в акті перевірки, та документами наданими суду, як це видно із матеріалів справи.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування зокрема є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

За змістом пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як видно із матеріалів справи, факт відвантаження товару у загальному обсязі вказаному в податкових накладних та накладних, наданих позивачем до перевірки, підтверджується Журналами обліку по рахунку 36.1 (розрахунки з вітчизняними покупцями) за відповідні звітні періоди і поясненнями свідка ОСОБА_7, яка займає посаду головного бухгалтера TOB «Текстиль Поділля».

Факт отримання позивачем коштів підтверджується Журналами обліку по рахунку 31.1 (поточні розрахунки в національній валюті), банківськими виписками, поясненнями свідка ОСОБА_8

Відповідно до п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст.9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За визначенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, як видно із матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що суттєво відрізняються за змістом не тільки податкові накладні і видаткові накладні, надані позивачем в ході перевірки та суду першої інстанції, а й реєстри виданих накладних за вказані періоди.

Надані позивачем суду першої інстанції видаткові накладні і податкові накладні за червень-грудень 2008 року, складені після проведення позапланової виїзної перевірки, а не в момент здійснення господарських операцій з відвантаження тканини фізичним особам, які містять лише прізвище та ініціали фізичної особи - одержувача товару без зазначення їх ідентифікаційного номеру та адреси.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається із матеріалів справи, виписані позивачем податкові накладні за червень-грудень 2008 року не відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції вірно небуло взято до уваги банківські виписки за травень-листопад 2008 року, як доказом попередньої плати товару, отриманого в червні-грудні 2008 року, оскільки не містять відповідного призначення платежів (попередня оплата), а факт одержання товару фізичними особами, які здійснили платежі не підтверджений належними доказами.

Крім того, на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вплинули викладені в акті перевірки висновки відповідача щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 104835.30 грн. в тому числі в лютому 2007 року в сумі 24986.0 грн., в червні 2008 року в сумі 53207.0 грн. і в липні 2008 року в сумі 26642.0 грн. на підставі тимчасових декларацій ІМ 40 ТД та в лютому 2008 року в сумі 27453,0 грн., які не підтверджені відповідними документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається , зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п.7.5. сг.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Підпунктом 7.2.7. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Таким чином, порушення позивачем правил ведення бухгалтерського обліку спричинило неправомірне відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту, що в свою чергу призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2009 року на суму 571273.0 грн.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пи.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємною значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій утримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Положеннями пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Пунктом 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено обов'язок платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, надіслати уточнюючий розрахунок або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, з одночасним нарахуванням штрафу.

Виходячи з даної норми Закону, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що заповнюючи податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року - січень 2009 року, а саме: рядок 24 (залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду) та рядок 26 і залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яка визначається за формулою - рядок 24-рядок 25), позивач не міг залишити поза увагою та не заповнити рядок 25 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню).

Отже, рядок 25 - це сума від'ємного ПДВ попередніх періодів, що за результатами розрахунків підлягає відшкодуванню. При цьому напрямки відшкодування або, спосіб, визначаються платником податку самостійно шляхом вибору в рядках 25.1 або 25.2. декларації.

Як видно із матеріалів справи, з декларацій з податку на додану вартість за квітень 2007 року - січень 2009 року, які подані позивачем до органу державної податкової служби, в порушення зазначених норм Закону позивачем не задекларовані суми бюджетного відшкодування, а саме: не заповнено рядок 25 декларації (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) та залишок від'ємного значення перенесено до рядка 26 декларацій відповідно, при цьому у лютому 2009 року заявлено суму бюджетного відшкодування з урахуванням накопиченого залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів.

У березні 2007 року-грудні 2008 року позивачем було фактично оплачено 447956,0 грн., а отже, при наявності оплаченого залишку від'ємного значення квітні 2007 року-січні 2009 року позивачем не було обчислено суму бюджетного відшкодування та не подано розрахунки бюджетного відшкодування. Сума від'ємного значення між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, незважаючи на фактичну сплату постачальникам, була накопичена в декларації з ПДВ за січень 2009 року в рядку 26 і надалі прийняла участь у визначенні суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року.

Звідси, позивачем при наявності від'ємного значення попереднього звітного періоду та фактично сплаченого податкового кредиту попередніх звітних періодів, не задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у квітні 2007 року - січні 2009 року.

Підпунктом 7.7.7 п.7.7 ст.7 України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій в податковій декларації , то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом у наслідок позапланової виїзної перевірки, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначається сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовився від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно п.п.7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування: в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Із матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість в декларації з ПДВ за лютий 2009 року відповідачем встановлено, що всупереч пункту а) пп.7.7.2 п.7 7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 447956.0 грн., в тому числі за квітень 2007 року на 26357,0 грн., травень 2007 року на 24192.0 грн., червень 2007 року на 37445.0 грн., серпень 2007 року на 21278.0 грн., вересень 2007 року на 26957,0 грн., січень 2008 року на 3182.0 грн., лютий 2008 року на 29366.0 грн., березень 2008 року на 76222.0 грн., квітень 2008 року на 55303.0 грн., жовтень 2008 року на 39878,0 грн., листопад 2008 року на 47553.0 грн., грудень 2008 року на 47901.0 грн. і січень 2009 року на 12322.0 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вірно прийшов до висновку, що відповідачем доведена правомірність викладених в акті №3588/23-3/34838424 від 17.04.2009 року висновків щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на суму 57 1273.0 грн., заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень-листопад 2008 року на 447956,0 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 207210.0 грн., а відтак і правомірність податкових повідомлень-рішень форми «В2» №0000362302/0/3624 від 29.04.2009 року, №0000362302/1/4495 від 29.05.2009 року, №00000362302/2/6028 від 11.08.2009 року і форми «В1» №0000352302/0/3623 від 29.04.2009 року, №0000352302/1/4496 від 29.05.2009 року, № 0000352302/2/6929 від 11.08.2009 року.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Поділля» - залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року в справі №2а-7201/09 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий С.І. Богаченко

Суддя В.В. Ніколін

Суддя В.С. Затолочний