Ухвала суду № 28292093, 26.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2012 року м. Київ К-17099/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Агенство 2500»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 р.

у справі №2а-7047/08 (22-а-10902/08)

за позовом Приватного підприємства «Агенство 2500»

до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області

про визнання недійсним висновку,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агенство 2500»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (далі -відповідач) про визнання неправомірними дій та недійсним висновку.

Постановою Одеського адміністративного суду від 08.10.2008 р. позовні вимоги задоволено, визнано неправомірним рішення відповідача від 23.04.2007 р. №5579/23 щодо залишення без розгляду заперечення позивача проти акту від 12.04.2007 р. №1149/2320-25048752 про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.07.2005 р. по 31.12.2006 р.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена комплексна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.07.2005 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої складено акт від 12.04.2007 р. №1149/2320-25048752.

Не погоджуючись із вказаним актом перевірки позивачем було надіслано заперечення до податкового органу від 16.04.2007 р. на зазначений акт перевірки.

Податковим органом за наслідками розгляду вказаного заперечення було прийнято рішення від 23.04.2007 р. №5579/23 про залишення останнього без розгляду, оскільки позивачем був порушений встановлений строк для подання заперечень до акту перевірки.

На думку позивача, зазначений висновок податкового органу є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судова колегія Вищого адміністративного суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Акт ненормативного характеру (правовий акт індивідуальної дії), породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

У даній адміністративній справі, позивач просив визнати недійсним висновок відповідача від 23.04.2007 р. за вих. №5579/23 про залишення без розгляду заперечення проти акту від 12.04.2007 р. №1149/2320-25048752 про результати комплексної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2006 р.

Слід зазначити, що відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання недійсним висновку про залишення заперечення до акту перевірки без розгляду, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача.

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання недійсним висновку про залишення заперечення до акту перевірки без розгляду, не відповідає його змісту. Належним способом захисту прав у такому випадку може бути оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки від 12.04.2007 р. №1149/2320-25048752.

Крім того, судом апеляційної інстанцій обґрунтовано не було взято до уваги посилання позивача на Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом ДПА України від 03.03.1998 р. № 93, який застосовується при адміністративному оскарженні податкових повідомлень-рішень, оскільки чинним законодавством і, зокрема, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»не передбачено взаємозв'язок між наданням заперечень на акт перевірки та прийняттям податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Агенство 2500»залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 р. у справі №2а-7047/08 (22-а-10902/08) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.