Ухвала суду № 28292079, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року м. Київ К/9991/52575/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2011 р.

у справі №2а/0570/5729/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметизпром»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донметизпром»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі-відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2011 р., позов задоволено частково, визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 р. №0000152342/0 у частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 445 258,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -111 315,00 грн. та №0000142342/0 у частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 337 384,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -84 344,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена документальна планова виїзна перевірка господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 04.03.2011 р. №150/23-2/35398584.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. 4.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.2 п.8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми податку на прибуток на 531 417,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 р. -на 6 283,00 грн., 3 квартал 2008 р. -на 3 704,00 грн., 4 квартал 2008 р. -на 29 966,00 грн., 1 квартал 2009 р. -на 41 151,00 грн., 4 квартал 2009 р. -на 2 313,00 грн., 1 квартал 2010 р. -на 14 862,00 грн., 2 квартал 2010 р. -на 230 995,00 грн., 3 квартал 2010 р. -на 1 988 143,00 грн., завищено податок на прибуток на 16 969 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 387 698,00 грн., у тому числі за листопад 2008 р. -на 1 814,00 грн., за березень 2009 р. -на 1 300,00 грн., за січень 2009 р. -на 2 839,00 грн., за лютий 2010 р. -на 4 832,00 грн., за березень 2010 р. -на 4 859,00 грн., за травень 2010 р. -на 28 125,00 грн., за червень 2010 р. -на 141 422,00 грн., за липень 2010 р. -на 94 631,00 грн., за серпень 2010 р. -на 60 667,00 грн., за жовтень 2010 р. -на 47 200,00 грн.; п. 3.5, 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, в частині перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі 09.06.2010 р. у сумі 3 850,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: від 22.03.2011 р. № 0000152342/0 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 643 060,00 грн., у тому числі за основним платежем -514 448,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -128 612,00 грн., № 0000142342/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 484 623,00 грн., у тому числі за основним платежем -387 698,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -96 925,00 грн. та від 21.03.2011 р. № 0000052343 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 900,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2009 р. між позивачем та ПП «Донтехкомплект»було укладено договір №04/03-1, відповідно до якого позивач придбавав у ПП «Донтехкомплект»товари згідно зі специфікаціями. Строк дії договору продовжувався додатковими угодами. Виконання договору підтверджено у ході розгляду справи специфікаціями до договору, податковими накладними, рахунками-фактурами, видатковими накладними.

Між позивачем та ТОВ «Вторснабгруп»06.04.2010 р. було укладено договір №06/04-1, відповідно до якого позивач придбавав у останнього товари згідно зі специфікаціями. Строк дії договору був продовжений додатковою угодою. Виконання договору підтверджено специфікаціями до договору, податковими накладними, рахунками-фактурами, видатковими накладними.

Між позивачем та ТОВ «Торгівельна компанія «Магнат»02.08.2010 р. було укладено договір №02/08-1, відповідно до якого позивач придбавав товари згідно зі специфікаціями. Виконання договору підтверджено специфікаціями до договору, податковими накладними, рахунками-фактурами, видатковими накладними.

Оплата позивачем придбаного товару здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується виписками про рух коштів по банківському рахунку позивача, актами звірки розрахунків, наявними в матеріалах справи.

У той же час, податковий органом у ході проведення перевірки дійшов висновку, що товар був придбаний позивачем за нікчемними правочинами із вказаними підприємствами.

При цьому податковий орган посилається на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та не встановлення факту постачання товару за адресами кінцевих споживачів.

Крім того, податковий орган посилається на відомості системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача на рівні ДПА України, відповідно до яких було встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту та сумами податкових зобов'язань по постачальникам товару.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 зазначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 зазначеної статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судові інстанції, задовольняючі позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення у частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 445 258,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 111 315,00 грн., дійшли правомірного висновку стосовно того, що з правого аналізу зазначених норм, а також з вимог ведення податкового обліку, не вбачається обмеження форми та виду документів які підтверджують понесені витрати підприємства, зокрема, не передбачено обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних, подорожних листів, довіреностей, на які посилається відповідач.

Тоді як, вартість отриманих позивачем товарів від ТОВ «Вторснабгруп», ПП «Донтехкомплект»та ТОВ «Торгівельна компанія «Магнат»підтверджено відповідними первинними документами, а саме - видатковими накладними, податковими накладними, специфікаціями, складеними за результатами проведених операцій за договорами.

Крім того, судовими інстанціями було встановлено подальшу реалізацію позивачем придбаного товару ТОВ «КФ «Продівест», ПП «Пульс», ВАТ «Луганський енергозавод», ТОВ «Востокуглемаш», ВАТ «ММК імені Ілліча», ТОВ «VIP-бетон», ВАТ «Павлоградвугілля», ТОВ «Арсенал-центр»за відповідними договорами, про що свідчать долучені до матеріалів справи первинні документи -специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, відомості про отримання оплати за проданий товар, розрахункові, платіжні та інші документи, які наявні в матеріалах справи.

Судовими інстанціями також обґрунтовано визнано частково протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000142342\0, яким позивачу збільшено грошове забезпечення з податку на додану вартість внаслідок встановленого заниження податку на додану вартість по господарським операціям за нікчемними, на думку контролюючого органу, правочинами зважаючи на таке.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на наведені законодавчі приписи позивачем було правомірно віднесено суми податку на додану вартість, сплачені у ціні отриманих товарів до складу податкового кредиту, оскільки на підтвердження цих витрат позивачем було надано оформлені належним чином податкові накладні, як того вимагає Закон.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наявні у позивача первинні документи у повній мірі виконують функції, покладені на них Законами України, та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивачем, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення підлягають частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування прийнятих у справі судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2011 р. у справі №2а/0570/5729/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.