Ухвала суду № 28292030, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К-20970/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Лосєв А.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2009 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 р.

у справі №2а-5375/09/1570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Одеський коровай»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Одеський коровай»(далі-позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі-відповідач) визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2009 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 р., позовні вимоги задоволено, визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.01.2009 р. №0000111620/0.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 05.08.1997 р. №15561200000000090, форма власності - колективна. На податковий облік взятий 04.07.2000 р. у ДПІ м. Одеси з функціями безпосереднього обслуговування та контролю за великими платниками податків за №17.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої складено акт від 22.01.2009 р. №19/16-2/00376886/1.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме -не сплачено до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за друге півріччя 2007 року у розмірі 67 685,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2009 р. №0000111620/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка) у розмірі 101 528,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -67 685,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -33 843,00 грн.).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено, що позивач не нарахував та не сплатив до Державного бюджету України частину прибутку, отриманого за результатами фінансово-господарської діяльності у 3-4 кварталах 2007 року відповідно до державної частки акцій у статутному фонді підприємства у 2007 року, яка становить 5,85%. Частина прибутку підприємства, що належить сплаті до державного бюджету за результатом фінансово -господарської діяльності за 2 півріччя 2007 року складає 67 685,00 грн., у т.ч. 3 кв. 2007 року -21 926,00 грн., 4 кв.2007 року -45 759,00 грн.

Так, відповідно до приписів ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»господарські організації сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу): акціонерні, холдінгові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать акції (частки, паї), та їх дочірні підприємства, - у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовуються на виплату дивідендів. Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів за результатами фінансово-господарської діяльності 2006 року (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2007 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств. Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюється Кабінетом Міністрів України (крім порядку і нормативу відрахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, які встановлюються відповідними радами).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що Законом про Державний бюджет України не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних Законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, що виключає правомірність визначення податкового зобов'язання позивачу.

Наведені висновки судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає передчасними зважаючи на таке.

З огляду на те, що позивач станом на 3-4 квартали 2007 року мав статус суб'єкта господарювання з часткою державної власності в статутному фонді, вимога статті ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо сплати до бюджету частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності вказаного звітного періоду відповідно до розміру державної частки в статутному фонді є для нього обов'язковою.

Зміст наведеної правової норми дозволяє дійти висновку, що передбачений нею обов'язок сплати частини прибутку (доходу) має характер самостійного платежу, з огляду на встановлення законодавцем суб'єктів, які мають його сплачувати, правил визначення розміру такого платежу (об'єкту) та порядку його сплати. При цьому для розрахунку цього платежу використовуються дані бухгалтерського обліку, тобто його розрахунок здійснюється окремо від податку на прибуток, який, у свою чергу, розраховується за правилами податкового обліку, що додатково свідчить на користь висновку про відмінний від податку на прибуток характер згаданого платежу.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди надали перевагу Закону України «Про систему оподаткування», не взявши до уваги правило дії законів у часі та статус Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»як акту законодавчого органу України, сфера дії статті 63 якого поширюється на позивача.

Отже, зважаючи на положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій мали врахувати, що статус позивача як платника податків не позбавляє його обов'язку відраховувати відповідну частину прибутку до загального фонду державного бюджету у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2009 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене в цій ухвалі, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2009 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 р. у справі №2а-5375/09/1570 скасувати.

Справу №2а-5375/09/1570 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Лосєв А.М.