Ухвала суду № 28292023, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/36627/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Слюсар С.В.,відповідача:Величка Д.В.,прокурора:Чубенка В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві,

до якої приєднався Заступник прокурора м. Києва,

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 р.

у справі №17/113

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві,

за участю Прокурора м. Києва,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі -позивач) звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 р., адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.04.2008 р. №0000132302/0, від 18.06.2008 р. №0000132302/1, від 27.08.2008 р. №0000132302/2 та від 10.11.2008 р. №0000132302/3.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено виїзну планову перевірку господарської діяльності філії позивача Газопромислового управління «Полтавагазвидобування»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складено акт перевірки від 31.03.2008 р. № 683/23-6/00153100.

При проведенні перевірки контролюючим органом було встановлено, що філією позивача не нараховано та не сплачено до бюджету за перевіряємий період збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету на обсяги видобутого природного газу, які визначено згідно зі звітами про видобуток газу та конденсату, як «закачування по управлінню».

На підставі вказаного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2008 р. № 0000132302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем відрахування за геологорозвідувальні роботи у сумі 111 876 794 грн., у тому числі 57 662 806,00 грн. за основним платежем та 54 213 988,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення, було прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 18.06.2008 р. №0000132302/1, від 27.08.2008 р. №0000132302/2 та від 10.11.2008 р. №0000132302/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень було встановлене перевіркою заниження позивачем суми збору за геологорозвідувальні роботи на 57 662 806 грн. за період 3 квартал 2006 р. - 4 квартал 2007 р. включно, внаслідок не включення до бази оподаткування збором обсягів закачаного природного газу при застосуванні технології сайклінг - процесу, при якому, на думку податкового органу, відбувається фактичний видобуток газу.

Судовими інстанціями було встановлено, що фактичні обсяги видобутку природного газу, конденсату, нафти податковим органом визначено за даними щомісячних звітів про видобуток газу та конденсату, звітів про результати експлуатації нафтових свердловин, які складались начальником геологічного відділу ГПУ. При співставленні даних звітів про видобуток природного газу та конденсату з розрахунками збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету податковим органом було встановлено, що наведена у звітних розрахунках інформація про обсяги видобутку природного газу вказана позивачем без врахування обсягів закачаного природного газу при застосуванні технології видобутку «сайклінг - процес», що призвело до заниження збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Позивачем факт заниження збору за геологорозвідувальні роботи пояснюється саме застосуванням технології видобутку «сайклінг - процес», при якому, на його думку, не відбувається фактичного видобутку газу.

Попередні судові інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що при застосуванні технології сайклінг - процесу обсяг газу, який виступає робочим агентом, що циркулює в технологічному процесі видобутку газового конденсату не є видобутим в розумінні нормативно-визначеного поняття «видобування»наведеного в наказі Міністерства палива та енергетики України від 30.09.2004 р. №604, відтак відсутні підстави для висновку про доведеність відповідачем правомірності визначення податкового зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Між тим, наведені висновки судових інстанцій судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає передчасними та помилковими з огляду на таке.

Так, єдиний порядок обчислення і сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, складання розрахунків та їх подання до органів державної податкової служби визначає Інструкція про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затверджена наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23.06.1999 № 105/309, відповідно до п. 2.1 якої платниками збору за геологорозвідувальні роботи є всі надрокористувачі, незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах: раніше розвіданих та переданих в установленому порядку для промислового освоєння; з попередньо оціненими запасами, що за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для дослідно-промислової розробки та промислового освоєння.

Пунктом 3.1 вказаної Інструкції визначено, що об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин - для нафти, конденсату, газу природного, у тому числі і метану вугільних родовищ, торфу, сапропелю, сировини для виготовлення оптичної та п'єзооптичної продукції, сировини ювелірної і ювелірно-виробної, підземних вод (прісних, мінеральних, термальних, промислових), ропи, мінеральних грязей і мулу та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин - для інших корисних копалин.

Згідно з п. 5 Інструкції надрокористувачі самостійно обчислюють збір за кожний звітний квартал виходячи з обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин, нормативів збору з урахуванням індексу інфляції та коефіцієнтів.

Згідно Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою КМУ від 22.03.2001 р. №256, видобуток -це технологічний процес вилучення з покладу в надрах та підняття на поверхню вуглеводневої сировини.

У той же час, позивач в обґрунтування своєї позиції застосовує поняття «видобутку», наведене у Переліку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.09.2004 р. №604, відповідно до якого видобування -це технологічний процес вилучення з покладу нафти, природного газу та газового конденсату, їх підйому на денну поверхню та подавання до установок підготовки до транспортування.

Керуючись наведеним висновком, а також поясненнями спеціаліста, судові інстанції дійшли висновку, що при застосуванні технології сайклінг - процесу обсяг газу, який виступає робочим агентом, що циркулює в технологічному процесі видобутку газового конденсату не є видобутим в розумінні наведеного нормативно-визначеного поняття, оскільки не подається до установок підготовки до транспортування, відтак відсутні підстави відносити обсяги такого газу до обсягів видобутих корисних копалин, що є об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 13 Конституції України, надра які знаходяться у межах території України є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи держаної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач не заперечує факту вилучення з покладу в надрах та підняття на поверхню природного газу, що свідчить про те, що в даному випадку відбувався процес видобутку газу.

З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій неповно оцінили обставини справи, а саме - помилково не взяли до уваги той факт, що при фактичному вилученні та піднятті на денну поверхню газу наявні підстави для висновку, що звільнення позивача від сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету є необґрунтованим.

Крім того, відповідно приписами Інструкція про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30.12.1997 р. N 207/472/51/157, визначено виключний перелік випадків, коли плата за користування надрами не справляється. Видобування газу під час сайклінг - процесу до вказаного переліку випадків не відноситься.

Пунктом 1 ст. 81 КАС України встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

У той же час, за змістом ч. 2,3 ст. 86 цього ж Кодексу ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на припис наведеної процесуальної норми, суд касаційної інстанції вважає помилковими доводи судових інстанцій, які обмежені виключно дослідженням висновків Бікмана Єфіма Семеновича, який працює на посаді завідуючого відділом вторинних технологій розробки нафтогазоконденсатних родовищ Філії Українського науково-дослідного інституту природних газів ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», а також листів між підприємствами від 22.02.2008 р. №101-1-1 та від 28.02.2008 р. №47/469.

Так, висновки спеціаліста та наведені листи підлягали обов'язковому дослідженню, оскільки вони є доказовою базою у даній справі, проте обмежуючись дослідженням лише таких доказів, суди залишили поза увагою, що дослідженню у даній справі підлягає добросовісність дій платника.

Судовими інстанціями було також залишено поза увагою доводи контролюючого органу, які ґрунтувались на тому, що при співставленні даних, зазначених в розрахунках збору за геологорозвідувальні роботи, які подавалися позивачем до податкової інспекції, з даними, зазначеними в наданих щомісячних звітах про видобуток газу та конденсату, встановлено розбіжності в обсягах видобутого газу, а саме - у щомісячних звітах про видобуток газу та конденсату та про результати експлуатації нафтових свердловин фактичні обсяги видобутку природного газу, зазначалися у графі «видобуток», обсяги закачаного в свердловини газу (сайклінг - процес) зазначалися в графі «закачано газу», а вже у графі «реалізація» вказувалися обсяги газу, визначені, як різниця між видобутим та закачаним газом, дані з якої і були відображені підприємством в розрахунках збору за геологорозвідувальні роботи.

З наведеного можна дійти висновку, що сам позивач фактичні обсяги видобутого газу визначає як «видобуток», що для цілей оподаткування може вважатись об'єктом обчислення збору.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані належним чином судами попередніх інстанцій, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 р. у справі №17/113 скасувати.

Справу №17/113 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.