Ухвала суду № 28292018, 11.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/47777/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький домобудівний комбінат»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року

по справі №2а-0870/2870/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький домобудівний комбінат»(надалі -ПАТ «Запорізький домобудівний комбінат»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби (СДПІ по роботі з ВПП в м.Запоріжжі)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У квітні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП в м.Запоріжжі, з урахуванням уточнень, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення №00000270803/0 від 11.11.2010р. та №00000270803/1 від 03.12.2010р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.09.2011р., позовні вимоги задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012р. та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.09.2011р.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, СДПІ по роботі з ВПП в м.Запоріжжі проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового по господарським відносинах з ВАТ «Завод «Львівсільмаш»за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р., про що складено акт №116/08-03/01240137 від 03.11.2010р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем. п.п.7.4.1,7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.5.7. ст.5 Наказу ДПА України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення», що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2010р.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №00000270803/0 від 11.11.2010р. та №00000270803/1 від 03.12.2010р.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не враховано зміну місцезнаходження та реквізити контрагента позивача у свідоцтві про реєстрацію платника ПДВ.

Проте, надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно акту перевірки податковий орган, виходячи з положень ст.5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення», дійшов висновку, що податкова накладна №492 від 14.05.2010р. виписана ВАТ «Завод «Львівсільмаш», у якій зазначено старі реквізити підприємства, а саме: старе свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №17701746 від 26.07.2002 та місце знаходження продавця: 79015. м.Львів, вул. Городоцька,207, замість фактичної юридичної адреси: 69035. м.Запоріжжя, вул. Суворова. 4 (за даними свідоцтва про реєстрацію юридичної особи від 21.01.2009р.), є недійсною.

Згідно п.1 розділу ІІІ Наказу ДПА України «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»№79 від 01.03.2000р., реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація та заміна свідоцтв про таку реєстрацію проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого номера свідоцтва і визначення дати початку його дії та дати анулювання.

Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника ПДВ є анульованою з дати анулювання свідоцтва про таку реєстрацію та виключення цього платника ПДВ з Реєстру, згідно з розділом V цього Положення.

Тобто, наявність свідоцтва платника ПДВ надає такій особі право нараховувати податкові зобов'язання щодо ПДВ, складати податкові накладні та відображати податковий кредит у порядку, передбаченому Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.2 розділу V «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», реєстрація діє до дати її анулювання; анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника ПДВ з Реєстру.

Тобто, повноваження особи як платника податків припиняються на дату її виключення з Реєстру (на дату анулювання реєстрації).

Отже, з моменту анулювання свідоцтва платник ПДВ втрачає право на нарахування податкових зобов'язань щодо ПДВ, виписування податкових накладних, відображення податкового кредиту, отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутність передбачених законодавством доказів анулювання реєстрації контрагента ВАТ «Запорізький домобудівний комбінат»як платника податку на додану вартість не може бути підставою для висновку про не підтвердження останнім права на податковий кредит за виданою йому у встановленому порядку податковою накладною.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ. Але в п. 5 цього Порядку зазначається, що Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Разом з тим, у пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У зв'язку з вищезазначеним, суд першої інстанції вірно зазначено, що з дня, коли позивач отримав від ВАТ «Завод «Львівсільмаш» податкову накладну, у нього виникло право на податковий кредит.

Крім цього, встановлено, що відповідно до даних акту перевірки №116/08-03/01240137, відсутні жодні дані щодо відсутності будь-якого з необхідних реквізитів податкової накладної № 492 від 14.05.2010р., як-то передбачено пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, судом доречно звернуто увагу на те, що Закон України «Про податок на додану вартість»не зобов'язує покупця перевіряти достовірність зазначених у накладній даних. Тому, виходячи із змісту вищезгаданої норми, відповідальність за достовірність цих даних несе саме продавець - платник податку на додану вартість.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно включено до складу відповідного податкового кредиту податкові накладні, які отримані від ВАТ «Завод «Львівсільмаш».

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 20.09.2011р.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький домобудівний комбінат»-задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року -скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов