Ухвала суду № 28292043, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К-25027/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 р.

у справі №2а-19649/09/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Агрегат»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Агрегат»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2010 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 25.08.2009 р. №0001972341/0 та від 29.10.2009 р. №0001972341/1.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт від 12.08.2009 р. №5641/23-3/00238629.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.4.1.6 п.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -заниження податку на прибуток на суму 50 205,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2009 р. №0001972341/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 63 246,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -50 205,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -13 041,00 грн.).

Крім того, представниками податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт від 14.10.2009 р. №7494/23-00238629.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення рішення від 29.10.2009 р. №0001972341/1, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 63 246,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -50 205,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -13 041,00 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон) встановлено, що валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 16.4. ст. 16 зазначеного Закону, податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Відповідно до підпункту «б»пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 зазначеного Закону, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

При цьому, відповідно до пп.4.2.3. п.4.2. ст.4 зазначеного Закону встановлено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно підпункту 17.1.3. пункту 17.1, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції що судом першої інстанції не було враховано первинні бухгалтерські та інші документи, які спростовують факт заниження товариством податку на прибуток на суму -50 805,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку і показників валових витрат позивача за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. та виписки ФАБ «Енергобанк»м. Слов'янська, в 4-му кварталі 2008 р. валові витрати позивача становили 146 218,00 грн., у тому числі вартість отриманої валюти 146 218,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у 1 кварталі 2009 р. не відображені в акті завищені у зрівнянні з фактом доходи (інші доходи) по рядку 01.6 декларації. В декларації по рядку 01.6 відображена сума 44 592,00 грн., у тому числі доход від операцій з основними фондами -443 633,00 грн., доход від активів у сумі 959,00 грн. Фактично доходи по рядку 01.6 склали 18 683,00 грн.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що у валових розходах у рядку 04.4 (сума страхового збору в фонди державного загальнообов'язкового страхування) відображена сума у розмірі 40 009,00 грн., фактично вона складає 84 981,00 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем були порушені вимоги статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка зазначає , що об'єктом оподаткування є прибуток , який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновку суду апеляційної інстанції, що підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у податкового органу не було.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 р. у справі №2а-19649/09/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.