Ухвала суду № 28292008, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2012 р. м. Київ К-25818/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 р.

у справі №2а-2156/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротекс»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ротекс»(далі-позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі-відповідач) про визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2010 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення від 08.10.2009 р. №0010301540/0, №0010571640/0, №0010311540/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача було проведено невиїзні документальні перевірки господарської діяльності позивача, за результатами яких складено акти від 15.09.2009 р. №5569/15-1/33417153, від 15.09.2009 р. №5568/15-1/33417153, від 15.09.2009 р. №5567/15-1/33417153.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.2009 р.:

№0010571640/0, яким застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 грн. у зв'язку з порушенням вимог пп.4.1.4. «а»п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме - неподання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року;

№ 0010301540/0, яким застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 грн. у зв'язку з порушенням вимог пп.4.1.4. «б»п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме - неподання податкової звітності з податку на прибуток за 1-ше півріччя 2009 року;

№ 0010311540/0, яким застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 грн. у зв'язку з порушенням вимог пп.4.1.4. «а»п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме - неподання податкової звітності з комунального податку за липень 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право сплати єдиного податку № 0564000484 від 12.12.2006 р. позивач має право сплати єдиного податку за ставкою 6 % та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2007 році. Вказане свідоцтво продовжено на 2008 р. та 2009 р.

Позивач 10.03.2005 р. зареєстрований як платник податку на додану вартість, який самостійно обрав ставку єдиного податку - 6 % суми виручки від реалізації продукції без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»стало неподанням останнім у визначені законодавством строки податкової звітності.

Так, відповідач зазначає, що позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та звітності отримав виручку від реалізації товарів на суму 6 240 000 грн., що є перевищенням граничного розміру, відтак має перейти на загальну систему оподаткування.

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Відповідно до п.4 ст. 1 Указу під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів,робіт, послуг).

Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку - фізичної особи у звітному податковому періоді.

Статтею 5 вказаного Указу передбачено, що в разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час, позивач посилається на укладені договори комісії від 01.08.2007 р. з ТОВ ТОП «Вересень», від 01.08.2008 р. з ТОВ «Комплексбуд технолоджис», від 21.02.2008 р. з ТОВ «Союз-Мерідіан»відповідно до яких, він як комісіонер у 2008 р. отримав кошти у розмірі 6 715 596,99 грн., з яких його винагорода складає 513 428,50 грн., тобто таким чином, на його думку, не було перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, залишив поза увагою той факт, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців -платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом розмір виручки, повинен був перейти на загальну систему оподаткування, відтак у нього був обов'язок в силу пп.4.1.4. «а»п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»подавати відповідну звітність до податкового органу.

У той же час, щодо частини позовних вимог про скасування рішення від 08.10.2009 р. №0010571640/0 про застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2009 р. податковою інспекцією було прийнято акт № 173 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача.

Вказаний акт був предметом судового розгляду.

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 р., визнано неправомірним та скасовано рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є встановлення чи була об'єктивна можливість у позивача подавати податкову звітність із вказаного податку.

Приписами Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79, визначено, що індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником податку на додану вартість до моменту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 цього ж Положення зазначено, що використання індивідуального податкового номера, наданого при реєстрації, є обов'язковим при оформленні й користуванні всіма видами документів, які пов'язані з розрахунками при придбанні товарів, обліком, звітністю про податок на додану вартість, оформленні податкового кредиту.

За наведених обставин судам слід було встановити чи існувала у позивача з урахуванням обставин, що склались у даній справі, можливість належним чином виконати обов'язок щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2010 р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 р. у справі №2а-2156/10/0570 скасувати.

Справу №2а-2156/10/0570 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.