Ухвала суду № 28292006, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року м. Київ К-2035/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Цитульського В.І.,відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові

на постанову Господарського суду Львівської областi від 07.05.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 р.

у справі №9/38А

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал»(далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Львівської областi від 07.05.2008 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 р., адміністративний позов задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.06.2007 р. №6312301/0/10893, від 04.09.2007 р. №6312301/1/15901, від 22.11.2007 р. №6312301/2/21241 та від 28.01.2008 р. №6312301/3/1592, присуджено на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. державного мита.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено виїзну планову документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої складено акт від 06.06.2007 р. №119/23-2/03348471.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 16, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 523 094,00 грн., у т.ч. 2 кв. 2006 р. -167 155,00 грн, 3 кв. 2006 р. -108 767,00 грн., 4 кв. 2006 р. -247 172,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2007 р. №6312301/0/10893, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 672 020,10 грн. (у т.ч. 523 094,00 грн. -основного платежу та 148 926,10 грн. -штрафних (фінансових) санкцій).

Не погодившись із прийнятим рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого було прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 04.09.2007 р. №6312301/1/15901, від 22.11.2007 р. №6312301/2/21241 та від 28.01.2008 р. №6312301/3/1592, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу про порушення позивачем приписів пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягає у наявності в останнього кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності та яка підлягає включенню до складу валового доходу підприємства.

Так, відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Приписами пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій про невідповідність положенням законодавства України висновку податкового органу про заниження позивачем валового доходу в 4 кв. 2006 р. на суму 147 619,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що підставою для тверджень контролюючого органу про заниження валового доходу на суму 651 115,00 грн. є факт спливу строку позовної давності по простим векселям, виданим підприємствам в рахунок оплати за придбаний товар (роботи, послуги).

У той же час, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що згідно приписів ст. 33, 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, відповідно до Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про прості та переказні векселі», переказний вексель може бути виданий зі строком платежу на визначену дату; позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно ст.ст. 77,78 Уніфікованого Закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення щодо строку платежу та позовної давності.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що відповідачем не прийнято до уваги, що спірні векселі видано з формулюванням платежу «по пред'явленню», відтак з урахуванням вимог ст. 261 ЦК України, відповідно до яких саме з дня пред'явлення векселя до оплати починається перебіг строку позовної давності, відтак висновок про те, що заборгованість по виданих позивачем векселях є безнадійною не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем приписів пп. 5.3.2. п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягали у безпідставному, на думку податкової інспекції, віднесенні до валових витрат вартості консультаційних послуг по проекту «Водопостачання та каналізація м. Львова»у другому кварталі 2006 р. у сумі 116 986,00 грн. та в четвертому кварталі 2006 р. у сумі 841 067,00 грн., всього - 958 053,00 грн. судові інстанції аргументовано визначились із наступним.

Так, доводи відповідача ґрунтуються на тих фактах, що надані консультаційні послуги безпосередньо пов'язані з виконанням проекту «Водопостачання та каналізація м. Львова», який передбачає реконструкцію та заміну основних виробничих фондів позивача, відтак такі послуги слід віднести в Дт. рах. 15/14 «Капітальні інвестиції (Реконструкція по світовому банку)»та відносити до валових витрат через амортизацію цілого об'єкта.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та компанією СН2М НILL International, Ltd (США) було укладено контракт на консультаційні послуги від 15.04.2003 р.

Судовими інстанціями також встановлено, що на виконання умов вказаного контракту компанією СН2М НILL International, Ltd (США) надавались консультаційні послуги по проекту «Водопостачання та каналізація м. Львова», що підтверджується актами виконаних робіт від 22.05.2006 р. № 29, від 22.11.2006 р. № 30, від 28.11.2006 р. № 31, № 32, № 33, №34, № 35, всього на загальну суму 754 338,34 грн.

Крім того, 23.06.2005 р. між позивачем та компанією TechiData AG укладено контракт на поставку та монтаж системи контролю SCADA.

На виконання даного контракту компанією TechiData AG надало послуги по перекладу документів реалізації українського інтерфейсу користувача для центрального пакету NMC системи SCADA та послуги по навчанню персоналу підприємства, на загальну суму 203 713,95 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 10.11.2006 р. № 1 та № 6.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

В силу вимог пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Між тим, судами було встановлено що спірні послуги надавалися позивачу для забезпечення його виробничих потреб, а тому, відповідно до пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», правомірно були включені позивачем до складу валових витрат як суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, оскільки не були безпосередньо пов'язані із придбанням (виготовленням) чи ремонтом основних засобів.

Доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягали у заниження скориговано валового доходу за 1 кв. 2006 р. у сумі 335 590,00 грн. також обґрунтовано відхилені судами попередні інстанцій.

Так, судами було встановлено, що результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 31.03.2006 р. (акт від 12.06.2006 р. №23-0/03348471) контролюючим органом було встановлено заниження позивачем скоригованого валового доходу за І кв. 2006 р., у той же час, у ході розгляду справи судами було встановлено, що за даними декларації з податку на прибуток підприємства за І кв. 2006 р. у рядку «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»позивачем відображено 282 550 44,00 грн., по рядку «інші доходи»відображено 616 882,00 грн., що відповідає показникам бухгалтерського обліку.

Відтак, за відсутності доказів вчиненого порушення позивачем та недоведеності правомірності висновків акту перевірки від 12.06.2006 р. №23-0/03348471, висновки податкового органу про заниження позивачем скоригованого валового доходу правомірно відхилені судовими інстанціями.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування прийнятих у справі судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Львівської областi від 07.05.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 р. у справі №9/38А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.