Ухвала суду № 28292001, 17.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/19225/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Процюка О.В.,відповідача:Лісовської Л.В.,прокурора:Чубенка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 р.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 р.

у справі №2а-3837/10/0670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

та Головного управління державного казначейства України в Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню з ПДВ,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Житомирські ласощі»(далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Головного управління державного казначейства України в Житомирській області (далі -відповідачі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню з ПДВ.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.05.2010 р. №0000512304/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларації за лютий 2010 р. у сумі 1 474 057,00 грн. та згідно декларації за березень 2010 р. у сумі 2 322 344,00 грн., а всього 3 796 401,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1703,40 грн. понесених судових витрат.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано у частині стягнення з державного бюджету України на користь позивача заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларації за лютий 2010 р. у сумі 1 474 057,00 грн. та згідно декларації за березень 2010 р. у сумі 2 322 344,00 грн., а всього 3 796 401,00 грн. та відмовлено у задоволенні позову у зазначеній частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, Перший заступник прокурора Житомирської області звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надав письмові заперечення на вказану касаційну скаргу, за змістом яких проти її вимог заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено виїзну позапланову документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась у період з 01.01.2010 р. по 28.02.2010 р., за результатами якої складено акт від 13.05.2010 р. № 2801/23-2/00382071.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 р. на 1 474 057,00 грн. та за березень 2010 р. на 2 322 344,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 19.05.2010 р. №0000512304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3 796 401,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування стало те, що за результатами дослідження у ланцюгу постачання товару по основних постачальниках на предмет фактичної сплати ними вказаного податку до бюджету не було підтверджено факт надходження до бюджету такого податку.

Суд касаційної інстанції погоджується з доводами судів попередніх інстанцій відносно того, що висновки контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

З огляду на приписи наведених норм, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Обставини, які слугували фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак спірне податкове повідомлення-рішення було обґрунтовано визнано судами попередніх інстанцій протиправними та скасоване.

Щодо частини позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 3 796 401,00 грн. суд апеляційної інстанції визнав її передчасною та вказав про відсутність підстав для її задоволення.

Між тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись із такою правовою позицією суду апеляційної інстанцій та вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне.

За змістом пп. 7.7.4 ст. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Факт сплати позивачем на користь своїх постачальників податку на додану вартість у розмірі 3 796 401,00 грн. у ціні придбаних товарів було підтверджено у ході розгляду справи.

Здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, податковий органом повинен діяти у спосіб передбачений законом, у даному випадку як то передбачено приписами пп.7.7.1 - 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено як достовірність заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, так і дотримання ним процедури її декларування та заявлення до повернення, відтак у держави виник обов'язок здійснити таке бюджетне відшкодування.

Своєчасне нездійснення такого відшкодування з Державного бюджету України є порушенням прав позивача, належним захистом яких є стягнення такої суми.

Відтак, з урахуванням змісту правових положень Закону України «Про податок на додану вартість», які визначають порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, суд першої інстанції дійшов правовірного висновку, що позовні вимоги у частині стягнення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3 796 401,00 грн. також підлягають задоволенню, зважаючи на той факт, що бюджетна заборгованість з податку на додану вартість не була відшкодована позивачу у законодавчо визначені строки.

Зазначені обставини судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взяті до уваги не були, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про стягнення з державного бюджету України на користь позивача заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларації за лютий 2010 р. та березень 2010 р. у сумі 3 796 401,00 грн.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 р. у справі №2а-3837/10/0670 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з державного бюджету України на користь позивача заборгованість по бюджетному відшкодування податку на додану вартість згідно декларації за лютий 2010 року у сумі 1 474 057,00 грн. та згідно декларації за березень 2010 року в сумі 2 322 344,00 грн., а всього 3 796 401,00 грн.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 р. у справі №2а-3837/10/0670 у зазначеній частині залишити в силі.

У решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 р. у справі №2а-3837/10/0670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.