Ухвала суду № 28291914, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К-18523/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

на постанову Господарського суду АР Крим від 17.06.2009 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 р.

у справі №2-26/2373-08А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Морской уголок»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Морской уголок»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (далі -позивач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду АР Крим від 17.06.2009 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 р., позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.08.2007 р. №0007682301/0, від 25.09.2007 р. №0007682301/1, від 04.12.2007 р. №0007682301/2, від 12.02.2008 р. №0007682301/3 у частині суми податкового зобов'язання у розмірі 85 231,50 грн., та податкові повідомлення-рішення від 14.08.2007 р. №0007672301/0, від 25.09.2007 р. №0007672301/1, від 04.12.2007 р. №0008272301/2 та від 12.02.2008 р. №0008272301/3 у частині суми податкового зобов'язання у розмірі 2 094,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2005 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої складено акт від 01.08.2007 р. №1028/23/24410211.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.4.1 ст.4, пп.8.1.4 п.8.1, пп.8.4.5 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2006 р. на 13 425,00 грн., за 1 півріччя 2006 р. на 34 261,00 грн., за 9 місяців 2006 р. на 77 610,00 грн., за 2006 р. на 5 585,00 грн., за 1 квартал 2007 р. на 13 403,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 2 471,00 грн. та вимог п.4.1 ст.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -заниження податку на додану вартість на суму 106 001,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.08.2007 р. №0007672301/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 706,50 грн. (у т.ч. за основним платежем -2 471,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 235,00 грн.) та №0007682301/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 122 899,50 грн. (у т.ч. за основним платежем -81 933,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -40 966,50 грн.).

Позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2007 р. №0007672301/0 в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 25.09.2007 р. №0007672301/1, від 04.12.2007 р. №0008272301/2 та від 12.02.2008 р. №0008272301/3, якими визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 642,30 грн. (у т.ч. за основним платежем -2 471,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 171,30 грн.).

Крім того, позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2007 р. №0007682301/0 в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 25.09.2007 р. №0007682301/1, від 04.12.2007 р. №0007682301/2, від 12.02.2008 р. №0007682301/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.04.2008 р. у справі призначена судова бухгалтерська експертиза.

Висновком судово-бухгалтерської експертизи від 26.02.2009 р. №50 встановлено, що наданими на дослідження документами податкового та бухгалтерського обліку позивача висновки акту перевірки №1028/23/24410211 у частині заниження податку на додану вартість на суму 36 675,00 грн. при проведенні позивачем взаєморозрахунків з ТОВ «Кримська юридична група»за надані послуги за грудень 2006 р., на суму 7 335,00 грн. за отриману електроенергію за жовтень -грудень 2006 року, а також висновки в частині нарахування прибутку, отриманого субвикористання електроенергії ТОВ «Кримська юридична група»за 4 квартал 2006 р. в частині донарахування податку на прибуток на суму 1 396,00 грн. не знайшли свого підтвердження.

Стосовно висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 37 508,00 грн. судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до Договору оренди корпусів від 01.12.2006 р. № 61 позивач (орендодавець) передає, а ТОВ «Кримська юридична група»(орендар) прийняло у тимчасове платне користування лікувальний корпус та корпус №1 2-го відділення.

Відповідно до п.1.4 даного договору об'єкт оренди передається з метою використання під розміщення працівників підрядних організацій.

Відповідно до п.3.2 вказаного договору, місячна орендна плата за об'єкт оренди складає 183 375,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 36 675,00 грн.). Додатковим Договором внесені зміни - споживач взяв участь у компенсації Товариству витрат по оплаті спожитих комунальних послуг: вивіз сміття, вода, каналізація, електроенергія, що використовуються споживачем.

Експертом по призначеній судом першої інстанції експертизі при проведенні дослідження наданих оборотно-сальдових відомостей по рахунку №3614 за грудень 2006 р. по контрагенту ТОВ «Кримська юридична група»встановлено, що у грудні проведено нарахування орендної плати за договором №61 від 01.12.2006 р. у сумі 220 650,00 грн., однак у подальшому шляхом взаємозаліку сума сплати між договорами одного і того контрагента склала по листу 220 050,00 грн.

При дослідженні реєстру виданих податкових накладних позивача за грудень 2006 р. експертом встановлено, що по контрагенту ТОВ «Кримська юридична група»виписані податкові накладні всього на суму 162 800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 27 133,33 грн.).

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Експертом встановлено, що за грудень 2006 року проведено нарахування податкових зобов'язань за вказаною нормою по ТОВ «Кримська юридична група»з податку на додану вартість у сумі 27 133,33 грн.

При дослідженні та співставленні реєстрів виданих накладних з декларацією з податку на додану вартість позивача за грудень 2006 року, експертом відхилень не виявлено.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що заниження податку на додану вартість на суму 36 675,00 грн. при проведенні позивачем взаєморозрахунків з ТОВ «Кримська юридична група»за надані послуги у частині надання в оренду приміщень і надання комунальних послуг за грудень 2006 р. не підтверджується наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, розбіжність з актом перевірки - 36 675,00 грн. у бік зменшення податку на додану вартість утворилась за рахунок того, що в акті перевірки не були взяті до уваги норми пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно висновків податкового органу про заниження податку на додану вартість на суму 7 335,00 грн. по спожитій позивачем електроенергії за жовтень-грудень 2006 р., судова колегія суду касаційної інстанції також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Кримська юридична група»(споживач) та позивачем укладено договір від 01.01.2006 р. №б/н.

Пунктом 1.1. даного договору встановлено, що він укладений на предмет того, що Споживач бере участь у компенсації позивачу витрат по оплаті спожитих комунальних послуг: вивіз сміття, вода, каналізація, електроенергія, що використані Споживачем на території будівництва в м. Алушта, вул. Набережна, 24 адміністративної будівлі по вул. Глазскрицкого,12, а також послуг з обслуговування водопровідних, каналізаційних і електричних мереж.

Пунктом 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додаток на додану вартість»визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Як вбачається із матеріалів справи, при дослідженні картки рахунку 3615 позивача по контрагенту ТОВ «Кримська юридична група»за період з 01.01.2006 р. - по 31.03.2007 р. експертним висновком встановлено, що за жовтень, листопад, грудень 2006 р. електроенергія на адресу ТОВ «Кримська юридична група»не нараховувалась, рахунки не виставлялись, а отже висновки акта перевірки про донарахування податкових зобов'язань за жовтень, листопад, грудень 2006 р., по показниками витрат електроенергії по ТОВ «Кримська юридична група» за вказаний період документально не підтверджується, оскільки підставою для нарахування податкового зобов'язання є первинний документ, що підтверджує факт переходу права власності на електроенергію субспоживачу - рахунок і акт виконаних робіт.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що розбіжність з актом перевірки у сумі 7 335,00 грн. у бік зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість утворилась за рахунок того, що в акті не була взята до уваги відсутність первинних документів, що підтверджує факт переходу права власності на електроенергію.

Стосовно висновків податкового органу про неврахування позивачем доходу, отриманого від надання у субкористування електроенергії ТОВ «Кримська юридична група»за 4 квартал 2006 р. внаслідок чого донараховано податок на прибуток у сумі 1 396,00 грн., судова колегія Вищого адміністративного суду України також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до підпункту 4.1.6 п.4.1 ст.4 вказаного Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді, крім їх падання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п.7.2 ст.7 або ст. 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її падала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При ньому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податків.

Як вбачається із матеріалів справи, при дослідженні картки рахунку 3615 позивача по контрагенту «Кримська юридична група»за період з 01.01.2006 р. - по 31.03.2007 р. експертним висновком було встановлено, що 31.10.2006 р. нараховано по акту №586 комунальні послуги (вода, користування об'єктами впорядкування території, телефонні переговори) на суму 5 845,40 грн., 30.11.2006р. по акту №614 нараховано комунальні послуги (вода) на суму 4 709,52 грн., по акту №619 нараховано комунальні послуги (телефонні переговори) на суму 822,09 грн., по акту №623 нараховано комунальні послуги (вода) на суму 18 268,92 грн., 01.12.2006 р. по акту №638 нараховано комунальні послуги (прання білизни) на суму 4 219,00 грн., 31.12.2006 р. по акту №640 нараховано комунальні послуги (вода) на суму 4 586,76 грн., по акту №647 нараховано комунальні послуги (телефонні переговори) на суму 723,28 грн., по акту № 650 нараховано комунальні послуги за серпень 2006 р. (вода, електроенергія) на суму 65 018,40 грн., по акту №651 нараховано комунальні послуги за вересень 2006 р. (вода, електроенергія) на суму 59 666,16 грн.

Підставою для нарахування відшкодування витрат по оплаті комунальних послуг відповідно до п.2.1 договору від 01.01.2006 р. б/н є рахунки, виставлені позивачем на адресу ТОВ «Кримська юридична група».

У відповідності із п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.06.1995 р. №88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, при дослідженні зведеного бухгалтерського регістру встановлено, що за жовтень, листопад, грудень 2006 р. електроенергія на адресу ТОВ «Кримська юридична група»не нараховувалася, рахунки не виставлялися.

Відтак, висновки податкового органу про заниження валового доходу від продажу електроенергії ТОВ «Кримська юридична група»не були підтверджені документами, які були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій.

Розбіжність з даними акту - 36 675,00 грн. у бік зменшення валового доходу утворилась внаслідок того, що в акті перевірки перевіряючими не була взята до уваги відсутність первинних документів, які підтверджують факт переходу права власності на електроенергію.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що позивачем не було порушено визначених в акті перевірки приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», а тому правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у оспорюваній частині у податкового органу не було.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду АР Крим від 17.06.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 р. у справі №2-26/2373-08А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.