Ухвала суду № 28291836, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 року м. Київ К-4522/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Лосєв А.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009 р.

у справі №2-а-4778/09/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод»

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Костянтинівський металургійний завод»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 30.09.2008 р. №0000422343/0-28285 та №0000422343-1/0-28286, від 28.10.2008р. №0000422343/1-30699 та №0000422343-1/1-30700, від 25.12.2008 р. №0000422343/2-37341 та №0000422343-1/2-37340, від 17.03.2009 р. №0000422343/3-6894 та №0000422343-1/3-6895.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень -липень 2008 р., за результатами якої складено акт від 18.09.2008 р. №808/23-3-33467279.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем вимог пп.7.7.3, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -завищення суми бюджетного відшкодування по рядку 25.1 Декларації з податку на додану вартість за травень 2008 р. на 1 188 821,00 грн., за червень 2008 р. на 176 000,00 грн., у зв'язку із тим, що ці суми є сумами заниження бюджетного відшкодування декларацій з податку на додану вартість за квітень та травень 2008 р. відповідно, та не можуться бути враховані при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2008 р. №0000422343/0-28285, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 364 821,00 грн. (у т.ч. за травень 2008 р. -на 1 188 821,00 грн., за червень 2008 р. -на 176 000,00 грн.) та №0000422343-1/0-28286, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 364 821,00 грн. (у т.ч. за квітень 2008 р. -на 1 188 821,00 грн., за травень 2008 р. -на 176 000,00 грн.).

Позивачем було оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 28.10.2008р. №0000422343/1-30699 та №0000422343-1/1-30700, від 25.12.2008 р. №0000422343/2-37341 та №0000422343-1/2-37340, від 17.03.2009 р. №0000422343/3-6894 та №0000422343-1/3-6895, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при визначенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у деклараціях з податку на додану вартість за квітень - червень 2008 р. було порушено Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, що передбачено нормами пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого перевіркою збільшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 р. у сумі 1 188 821,00 грн., за травень 2008 р. 176 000,00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2008 р. на 1 188 821,00 грн., за червень 2008 р. на 176 000,00 грн., оскільки під час перевірки були надані платіжні доручення, які підтверджують суму оплати податкового кредиту попередніх звітних періодів отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам товарів.

При цьому суд виходив з того, що відповідно до пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) якщо податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування . У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Однак із такими висновками обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закону) передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, згідно декларації за квітень 2008 р. позивач у рядку 25.2 «у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів»не включив суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 188 821,00 грн., тобто не виявив бажання щодо віднесення цієї суми у зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, зазначивши її у рядку 26 декларації, що в подальшому дало право включення цієї суми до рядку 23.2 та рядку 25 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню»у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2008 р.

Відповідно до акту документальної невиїзної перевірки від 05.06.2008 р. №434/15-2-33467279, який був складений по закінченню перевірки достовірності нарахування сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню по податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень 2008 р., не було встановлено заниження сум бюджетного відшкодування, а відображено лише факт встановлення завищення сум бюджетного відшкодування.

Крім того, порушень не було встановлено і в акті документальної невиїзної перевірки від 17.07.2008 р. №602/15-2-33467279, який був складений по закінченню перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2008 р., де позивачем була заявлена до бюджетного відшкодування сума 1 188 821,00 грн., тобто відповідачем ніяких порушень з достовірності нарахування відповідної суми бюджетного відшкодування виявлено не було, оскільки було заявлено до відшкодування суму 2 078 407,00 грн., а перевіркою підтверджена сума 2 046 981,00 грн., до якої увійшла спірна сума.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо правомірності включення позивачем суми 1 188 821 грн. до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у декларації за травень 2008 р.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що за аналогічними обставинами підлягає включенню до бюджетного відшкодування сума у розмірі 176 000,00 грн., яка дорівнює сумі податку на відшкодування якого підприємство мало право у травні 2008 р., однак зазначила її в рядку 26 з перенесенням до рядку 23.2 та з подальшим включенням до рядку 25 у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2008 р. Під час проведення документальної невиїзної перевірки від 17.07.2008 р. №602/15-2-33467279 порушень у частині заниження даної суми до бюджетного відшкодування також відповідачем не виявлено. При цьому відповідачу були надані всі необхідні документи для здійснення перевірки у повному обсязі, про що зазначено в самих актах.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем суми бюджетного відшкодування за травень, червень 2008 р. задекларовані шляхом подання декларації з податку на додану вартість від 20.06.2008 р. та від 18.07.2008 р. відповідно до п.5.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто до початку виїзної перевірки, яка проводилась з 29.08.2008 р. по 11.09.2008 р., а тому вони не могли бути самостійно виявленими представниками податкового органу у ході здійснення перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період травень - липень 2008 р.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у податкового органу не було

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009 р. у справі №2-а-4778/09/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Лосєв А.М.