Ухвала суду № 28291795, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К-39108/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 р.

у справі №2а-16319/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 р., позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.03.2010 р. №0000122342/0 та №0000132342/0, від 20.04.2010 р. №0000122342/1 та №0000132342/1, від 24.06.2010 р. №0000122342/2 та №0000132342/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт від 10.03.2010 р. №108/23-2/33959754.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -заниження податку на прибуток на суму 300 000,00 грн. та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -заниження податку на додану вартість на суму 240 000,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.03.2010 р. №0000122342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 405 000,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -300 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -105 000,00 грн.) та №0000132342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 360 000,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -240 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 120 000,00 грн.).

Позивачем було оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 20.04.2010 р. №0000122342/1 та №0000132342/1, від 24.06.2010 р. №0000122342/2 та №0000132342/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

На думку податкового органу, позивачем в порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було необґрунтовано віднесено до валових витрат витрати з оплати операторських послуг по управлінню ключовими бізнес-процесами на загальну суму 1 200 000,00 грн., у результаті чого було занижено податок на прибуток на 300 000,00 грн.

Крім того, позивачем в порушення вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»було необґрунтовано включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з комплексних абонентських операторських послуг по управлінню ключовими бізнес-процесами, без надання документів, що підтверджують виконання таких робіт і послуг, у результаті чого було занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 240 000,00 грн.

Однак із такими висновками контролюючого органу обґрунтовано не погодились попередні судові інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Із матеріалів справи вбачається що 02.07.2007 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Донбаська паливно-енергетична компанія»(виконавець) було укладено договір №ОУ/опер-7 (далі -Договір) про надання операторських послуг.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору виконавець зобов'язався надавати Замовнику комплексні абонентські операторські послуги з управління ключовими бізнес-програмами Замовника, з метою отримання найкращих результатів господарської діяльності та досягнення статутних цілей, підвищення ефективності діяльності Замовника та забезпечення його конкурентоспроможністю.

Відповідно до п. 1 додатку №1 до Договору, загальна сума операторських послуг складає 120 000,00 грн., у тому числі ПДВ -20 000,00 грн. у місяць.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що зазначений Договір містить у собі обсяг інформації стосовно його предмету, який є достатнім для визначення його як такого, що є пов'язаним з господарською діяльністю позивача.

Сутність наданих операторських послуг, які щомісячно споживались позивачем, полягала в оптимізації його операційної діяльності за різними напрямками фінансово-господарської та соціально-економічної діяльності підприємства, була спрямована на вибір найбільш доцільної економічної політики, основним результатом якої було отримання прибутку.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що надані за вказаним Договором операторські послуги з організації та ведення виробництва пов'язані зі господарською діяльністю позивача, оскільки їх використання позивачем призвело до значного збільшення отриманого ним чистого доходу як у 2008 р., так і в 2009 р. по відношенню до попередніх періодів, а тому правомірним є висновок судів, що витрати з таких послуг мають бути віднесені до складу валових витрат.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд касаційної інстанції також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як зазначено в акті перевірки, операторські послуги не підтверджені первинними документами, а саме: відсутні первинні документи, які б свідчили про надання; консультаційних послуг по складанню податкової звітності, консультацій по виконанню заходів; щодо підвищення рівня безпеки праці та функціонуванню процедур системи управління і охороною праці, про надання консультаційних послуг в розробці Інвестиційної програми; підприємства, про виконання робіт матеріально - технічного забезпечення тощо.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами першої та апеляційної інстанції під час судового розгляду справи були досліджені податкові накладні від 31.10.2008 р. №127, від 28.11.2008 р. №64, від 26.12.2008 р. №93, від 30.01.2009 р. №3001-13, від 27.02.2009 р. №2702-7, від 31.03.2009 р. №3103-31, від 30.04.2009 р. №3004-7, від 29.05.2009 р. №2905-9, від 30.06.2009 р. №3006-19, від 31.07.2009 р. №3107-10, від 31.08.2009 р. №3108-8, від 30.09.2009 р. №3009-8 та платіжні доручення, які: підтверджують факт оплати отриманих позивачем послуг, а саме: від 29.10.2008 р. №16 на суму 120 000,00 грн.; від 23.04.2009 р. №614 на суму 720 000,00 грн.; від 11.01.2010 р. №1792 на суму 240 000,00 грн.; від 11.02.2010 р. №1944 на суму 910 000,00 грн.

Крім того, факт здійснення господарської операції щодо надання операторських послуг підтверджується актами приймання наданих послуг, наявними у матеріалах справи.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 зазначеного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Обмеження та чіткого тлумачення вимог щодо зазначення змісту та обсягу господарської операції зазначені норми не містять.

З огляду на викладене, акти про надання операторських послуг є первинними документами у розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відтак, наявність зазначених первинних документів, спростовує висновки податкового органу щодо відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вичерпний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових витрат для цілей оподаткування, визначений у п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пункт 5.11 ст.5 зазначеного Закону встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що твердження податкового органу щодо відсутності у позивача права на включення до складу валових витрат тих витрат, які були понесені позивачем за договором від 02.07.2007 р. № ОУ/опер-7 з ТОВ «Донбаська паливно-енергетична компанія»про надання операторських послуг у 4 кварталі 2008 р., у 1, 2, 3 кварталах 2009 р., є безпідставними, оскільки такі витрати безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю позивача.

Крім того, доказів визнання договору від 02.07.2007 р. №ОУ/опер-7 недійсним або нікчемним податковим органом під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій надано не було.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати по сплаті операторських послуг у сумі 300 000,00 грн. у тому числі у 4 кварталі 2008 р. -75 000,00 грн., у 1 кварталі 2009 р. -75 000,00 грн., у 2 кварталі 2009 р. -75 000,00 грн., у 3 кварталі 2009 р. -75 000,00 грн., а також включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості наданих комплексних абонентських операторських послуг на загальну суму 240 000,00 грн. у тому числі по періодах: жовтень - грудень 2008 р., січень - вересень 2009 р. по 20 000,00 грн. щомісячно, а тому підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у податкового органу не було.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 р. у справі №2а-16319/10/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.