Ухвала суду № 28291773, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 року м. Київ К-21425/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Лосєв А.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 р.

у справі №2а-14813/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг»

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

та Головного управління Державного казначейства у Донецькій області

про стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранг»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області та Головного управління Державного казначейства у Донецькій області (далі -відповідача) про стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 р., позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2005 р. у сумі 121 669,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення -без змін.

Відповідачем було заявлено клопотання про проведення процесуального правонаступництва у зв'язку із зміною найменування на Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивачем 18.08.2005 р. було подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за липень 2005 р. і заяву на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 121 669,00 грн.

У період з 22.09.2005 р. по 12.10.2005 р. представниками податкового органу була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань правильності заявленого до відшкодування податку на додану вартість за червень, липень 2005 р., за результатами якої складено довідку від 17.10.2005 р. №112/23-2.

Зазначеною перевіркою встановлено, що при формуванні податкового кредиту за липень 2005 р. порушень з боку позивача не виявлено.

Проте у період з 08.12.2005 р. по 09.12.2005 р. представниками податкового органу була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка за березень, червень, липень, жовтень 2005 р., за результатами якої складено акт від 09.12.2005 р. №536/23-1/30102407.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.7.5, пп.7.7.1, п.7.7, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 350 742,00 грн., у т.ч. за березень 2005 р. -на 212 071,00 грн., за липень 2005 р. -на 120 584,00 грн., за жовтень 2005 р. -на 18 087,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005 р. № 0002142320/0, яким позивачу зменшено суму податкового відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 350 742,00 грн., у т.ч. за липень 2005 р. у розмірі 120 584,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 23.06.08 р. у справі № 28/392а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2008 р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг»задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005 р. № 0002142320/0.

Підставою для звернення до суду із даним позовом стало те, що у відповідності до пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Однак, на момент звернення до суду із даним позовом сума податку на додану вартість у розмірі 121 669,00 грн. відшкодована позивачу не була.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 2 статті 255 КАС України встановлено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що у зв'язку із скасуванням податкового повідомлення-рішення від 13.12.2005 р. №0002142320/0, якими відповідач зменшив позивачу розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, останнім правомірно заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 121 669,00 грн.

За наведених обставин підстав для невідшкодування спірної суми податку на додану вартість у податкового органу не було.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що у податкового органу не було законних підстав для невідшкодування спірної суми податку на додану вартість, оскільки достовірність нарахування бюджетного відшкодування, а також правомірність його зменшення відповідачем шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення була предметом розгляду у справі №28/392а.

Крім того, правомірність нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень-червень та липень 2005 р., перевірено у ході позапланових документальних перевірок позивача, результати яких зафіксовані довідками від 21.06.2005 р. № 1199/23-2 та від 17.10.2005 р. № 112/23-2, та у ході яких, порушень позивачем вимог законодавства встановлено не було.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію у Донецькій області на Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 р. у справі №2а-14813/09/0570 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Лосєв А.М.