Ухвала суду № 28291765, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К-24710/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Лосєв А.М.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Мельника О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010 р.

у справі №5090/09/9104 (2-а-1614/08 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 р. позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 02.07.2008 р. №0008442305/041370 та від 02.07.2008 р. № 0008392305/041368, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 2630,72 грн. судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено виїзну планову перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої складено акт від 25.06.2008 р. № 8068/23-02/33011920.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток за 4 кв. 2007 р. на суму 68 715,00 грн., а також вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2007 р. на 16 622,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 02.07.2008 р. №0008392305/0/41368 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 219 329,50 грн. (168 715,00 грн. - основного платежу та 50 614,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) та №0008442305/0/41370 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24 933,00 грн. (16 622,00 грн. - основного платежу та 8 311,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень був висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про те, що господарські операції позивача із ТОВ «Будсервіскомпанія»не підтверджені належними первинними документами.

Крім того, на думку податкового органу, позивачем не було підтверджено зв'язок виконаних робіт (земельних робіт) з його господарською діяльністю.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач також посилався на відсутність ТОВ «Будсервіскомпанія»за юридичною адресою, відсутність у нього основних фондів і технічних засобів для проведення земельних робіт та інших робіт по прокладенню газопроводів.

У той же час, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що виконання земельних робіт підтверджується договором на виконання земельних робіт від 01.10.2007 р. № 18, специфікацією до нього, актами здачі-прийняття робіт, актами приймання підрядних робіт.

Крім того, позивач у жовтні 2007 р. провів часткову оплату виконаних земельних робіт на суму 150 000,00 грн. та отримав відповідну податкову накладну, через що висновок податкового органу про заниження суми податку на додану вартість є необґрунтованим.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 зазначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 зазначеної статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги дійшов правомірного висновку, що з правого аналізу зазначених норм, а також з вимог ведення податкового обліку, не вбачається обмеження форми та виду документів які підтверджують понесені витрати підприємства.

Крім того, вартість отриманих позивачем послуг від ТОВ «Будсервіскомпанія»підтверджено відповідними первинними документами, а саме -договором на виконання земельних робіт від 01.10.2007 р. №18, специфікацією до нього, актами здачі-прийняття робіт, актами приймання підрядних робіт.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -відсутність первинних документів на підтвердження витрат на спірні послуги також обґрунтовано не були взяті судом першої інстанції до уваги.

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на наведені законодавчі приписи позивачем було правомірно включено суми податку на додану вартість, сплачені у ціні робіт, отриманих від ТОВ «Будсервіскомпанія»до складу податкового кредиту, оскільки на підтвердження таких витрат позивачем було надано оформлені належним чином податкові накладні, як того вимагає Закон.

Крім того, зважаючи на те, що судовими інстанціями було встановлено, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість витрат на виконання земельних робіт формування ним податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних обґрунтовано визнано судом першої інстанції правомірним та таким, що відповідає вимогам положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до необґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал»задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010 р. у справі №5090/09/9104 (2-а-1614/08 номер справи у суді першої інстанції) скасувати.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 р. у справі №5090/09/9104 (2-а-1614/08 номер справи у суді першої інстанції) залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Лосєв А.М.