Ухвала суду № 28291757, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 року м. Київ К-5844/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Лосєв А.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 08.12.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 р.

у справі №23/445/08-АП

за позовом Приватного підприємства «Дніпротранс»

до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дніпротранс»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області (далі -відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.12.2008 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 р., позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.08.2008 р. №0000202301/0 частково на суму 11 351,04 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої складено акт від 12.08.2008 р. №82/23/32396160.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11, пп.5.4.8 п.5.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -заниження валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг), що призвело до заниження податку на прибуток на 8 077,71 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2008 р. №0000202301/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 12 116,57 грн. (у т.ч. за основним платежем -8 077,71 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -4 038,85 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме -з акту перевірки, перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено заниження скоригованих валових витрат за перевіряємий період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р. на загальну суму 32 310,84 грн., у тому числі по періодам: 2005 р. -8 171,88 грн., 2006 р. -23 056,56 грн., 2007 р. - 227,00 грн., 2008 р. - 855,40 грн.

На думку податкового органу, порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягає у безпідставному віднесенні до складу валових витрат суми витрат у розмірі 28 480,19 грн. на матеріали та ремонтні роботи сауни, кафе, оздоровчого комплексу, благоустрою території біля кафе, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача, та суму витрат у розмірі 855,40 грн. на компенсацію послуг з водопостачання кафе «Ніка»та оздоровчого комплексу (сауни), що так само не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Крім того, порушення позивачем вимог пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягає у тому, що до складу валових витрат віднесено витрати на відрядження, зокрема добові витрати, де відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибутті працівника повинні бути завірені печаткою, що містить ідентифікаційний код підприємства, відповідно до п.3.3.7 розділу 3.3 Наказу МВС України від 11.01.1999 р. №17 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствами та іншим центральним органам влади, підприємствам організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», у в результаті чого завищено валові витрати на 2 975,25 грн. у т.ч. по періодам: 2005 р. - 2185,25 грн., 2006 р. - 640,00 грн., 2007 р. - 150,00 грн.

Відтак порушення зазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», призвело до заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на 8 077,71 грн.

Однак із такими висновками податкового органу обґрунтовано не погодились суди попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Стосовно віднесення до складу валових витрат сум витрат на матеріали та ремонтні роботи сауни, кафе, оздоровчого комплексу, благоустрою території біля кафе, які, на думку відповідача, не пов'язані з господарською діяльністю позивача, судова колегія суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Судами обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оскільки відповідач, акцентуючи увагу на тому, що витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів (кафе, оздоровчий комплекс, площадка біля кафе, сауна), які не відносяться до основного виду діяльності підприємства, не можуть бути віднесені до складу валових витрат, не звернув увагу на той факт, що більшість із вказаної суми порушення не включена підприємством до суми валових витрат.

Згідно ч.2 пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, підприємством до перевірки було надано документи (бухгалтерські акти на списання матеріалів на ремонт оздоровчого комплексу, кафе та благоустрій прилеглої території на загальну суму 20 763,38 грн., які прямо вказують, що суми, пов'язані з ремонтом вказаних основних засобів (а саме -20 763,38 грн. із вказаної в акті перевірки суми порушення 28 480,19 грн.) віднесені на рахунок №1522 «Виготовлення і модернізація основних засобів»на збільшення балансової вартості основних засобів згідно ч.2. пп.8.7.1 п.8.7.ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, згідно відомості по рахунку 10 «Основні засоби»- по оздоровчому комплексу відображено збільшення балансової вартості з 270,80 грн. станом на 01.04.2005 р. до 48 077,44 грн. станом на 31.03.2008р.

Стосовно віднесення до складу валових витрат, витрат на відрядження, зокрема добові витрати, суд касаційної інстанції також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, плату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Відповідно до п.1 Інструкції про службові відрядження в межах України і за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. №59, службове відрядження - це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Підпунктом 1.3 вказаної Інструкції встановлено, що відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

Відповідно до пп.1.5 зазначеної Інструкції, якщо відсутні відмітки в посвідченні про відрядження, то добові не виплачуються

Судовими інстанціями було встановлено, що посилання податкового органу на порушення позивачем вимог пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є правомірним частково, оскільки перевіряючі визнали безпідставним віднесення до суми валових витрат суми добових витрат у випадках коли відсутні відмітки про прибуття і вибуття в посвідченнях про відрядження, але при цьому перевіряючі до сум порушення включили суми, що видавались під авансовий звіт водіям підприємства, при направлені їх у відрядження на перевезення організованих груп людей, на придбання паливно-мастильних матеріалів для заправки автомобіля під час відрядження, тобто витрати, які не є добовими, а є витратами на здійснення саме основного виду діяльності підприємства - пасажирських автоперевезень.

Таким чином позовні вимоги у частині віднесення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням паливно-мастильних матеріалів для заправки автомобіля під час відрядження задоволені обґрунтовано.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків що підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 11 351,04 грн. у податкового органу не було.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 08.12.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 р. у справі №23/445/08-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Лосєв А.М.