Постанова № 28288948, 26.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа № 45/421 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуМіністерства оборони Українина постановуКиївського апеляційного господарського судувід30.10.2012р.у справі№45/421Господарського судуміста Києваза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"доМіністерства оборони Українипровідшкодування майнової шкоди

за участю представників

- позивача:Пащук В.В. (довіреність від 01.01.2012р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд із даним позовом, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) просило суд стягнути з Міністерства оборони України (далі -відповідач) 3478423,43 грн. майнової шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2004 році на армійських артилерійських складах (Військової частини А-2985), розташованих поблизу селища Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, сталась пожежа, що спричинила вибух артилерійських та ракетних снарядів, який завдав шкоди майну позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2011р. (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Тарасенко К.В., судді Авдеєв П.В., Сулім В.В.), позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1566674,65 грн. збитків, 10539,31 грн. витрат на проведення експертизи, в іншій частині вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати це судове рішення, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 1119 п.2 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що оскільки вибухи боєприпасів у травні 2004р. поблизу с. Новобогданівка Запорізької області сталися з вини, в тому числі, командира військової частини А-2985 та документально підтверджуються висновком судово-економічної експертизи №2014/2644/11-19 від 07.06.2011р., за завдану шкоду, в межах підтвердженої висновком судової експертизи, має відповідати Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України, що здійснює управління майном та від імені держави укладає з громадянами контракти про проходження військової служби у Збройних Силах України.

Між тим, з такими висновками судів не можна погодитись з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 цієї статті визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Судами не встановлено а із вказаних норм права не вбачається, що відповідач під час вибухів боєприпасів фактично володів ними, тому висновки судів про те, що він має відповідати за завдану шкоду як центральний орган управління Збройних Сил України, що здійснює управління майном та від імені держави укладає з громадянами контракти про проходження військової служби у Збройних Силах України, не ґрунтуються на вказаних нормах права.

Аналогічна правова позиція щодо особи, яка має відповідати за завдану шкоду, викладена у судових рішеннях зі справи №22-1732 /07 Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України (ухвала від 31.03.2010р.), та колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 24.05.2007р.

З огляду на приписи статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів статей 43, 18, 22 цього кодексу, обставини справи стосовно того, чи дійсно майнову шкоду було заподіяно, мають встановлюватися за участю осіб, прав і обов'язки яких стосуватиметься судове рішення.

Таким чином обставини справи щодо заподіяння майнової шкоди позивачу не можуть вважатись встановленими судами, оскільки Міністерство оборони України з наведених підстав не може відповідати за позовними вимогами у даній справі.

Враховуючи викладене, судові рішення як у задоволеній частині позову, так і у частині відмови, яка обґрунтована судами недоведеністю іншої частини розміру майнової шкоди, підлягають скасуванню з відмовою у позові з наведених вище підстав.

Відповідно до приписів ч.4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України з позивача на користь відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем державного мита за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2011р., тому відсутні і підстави для відшкодуванню судових витрат в цій частині.

З роз'яснення, викладеного в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. №01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір"", вбачається, що лише за результатами розгляду господарської справи вирішується питання щодо розподілу судових витрат, з урахуванням приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 вказаного кодексу, та приписи статей 3, 6 Закону України "Про судовий збір" щодо обов'язковості справляння та сплати судового збору, та враховуючи відсутність правових підстав для звільнення позивача від його сплати у зв'язку із вказаними вище результатами вирішення даного спору, з позивача на корись спеціального фонду Державного бюджету України належить стягнути 16523 грн. 26 коп. недоплаченого судового збору за результатами розгляду касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. та рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2011р. у справі №45/421 скасувати, і прийняти нове, яким в позові Державному підприємству "Придніпровська залізниця" відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Міністерства оборони України 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 09.11.2011р., та 15666 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 74 коп. витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 30.10.2012р.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва ЄДРПОУ 38004897 банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві МФО 820019 рахунок 31211254700007, код платежу за бюджетною класифікацією 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)", символ звітності 254), 16523 (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 26 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу покласти на Господарський суд міста Києва.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянськи