Постанова № 28288891, 26.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа № 5015/1935/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,судді Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: Мамотенко О.П. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк"на рішення та постановугосподарського суду Львівської області від 4 липня 2012 року Львівського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2012 рокуу справі№ 5015/1935/12за позовомпублічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк"допублічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба"про розірвання договору орендиВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року позивач звернувся у господарський суд із позовом до відповідача про розірвання укладеного між сторонами договору № 190 від 27.12.2001 р. з 11.05.2012 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.07.2012 р. (суддя -Сухович Ю.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2012 р. (головуючий -Бойко С.М., судді -Бонк Т.Б., Марко Р.І.), у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 27.12.2001 р. між державним акціонерним товариством "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (орендодавець) та АКБ "МТ-БАНК" (правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк (орендар) було укладено договір оренди приміщення № 190, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне володіння та користування нежиле приміщення, за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 40, загальною площею 1 765,8 кв.м. що знаходиться на балансі Державного акціонерного товариства "Магістральні нафтопроводи "Дружба", з метою розташування у ньому Рівненської філії акціонерного комерційного банку "МТ-БАНК".

Відповідно до п. 11.3. договору, одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

За актом приймання-передачі від 22.08.2002 р. приміщення та майно були передані АКБ "МТ-БАНК".

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до договору: № 1 від 27.05.2002 р., № 2 від 05.08.2002 р., № 3 від 27.08.2002 р., № 4 від 10.09.2003 р., № 6 від 22.02.2007 р., № 7 від 06.11.2008 р., № 8 від 08.12.2009 р., № 9 від 20.12.2010 р., № 10 від 23.03.2011 р. та № 11 від 23.12.2011 р., згідно яких строк дії договору оренди продовжувався, зокрема додатковою угодою № 11 від 23.12.2011 р. строк дії договору оренди було продовжено до 31.12.2012 р.

Оскільки робота Рівненської філії АКБ "Індустріалбанк" не надала економічного ефекту на який розраховував позивач, 20.01.2011 р. правлінням банку було прийнято рішення про припинення діяльності Рівненської філії шляхом її реорганізації і створення відділення зі зменшенням кількості працівників з 32 осіб (станом на 31.03.2011 р.) до 18 (станом на 01.04.2011 р.), а 31.03.2011 р. було внесено запис про виключення Рівненської філії АКБ "Індустріалбанк" з Державного реєстру банків.

Листом від 11.04.2012 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією достроково розірвати договір оренди, однак відповідач листом від 27.04.2012 р. відмовив у розірванні договору.

10.05.2012 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 784 про звільнення 11.05.2012 р. орендованого приміщення та прохання відповідача забезпечити умови для його передачі уповноваженим представникам.

Листом від 11.05.2012 р. відповідач заперечив проти дострокового розірвання договору та отримання майна.

Отже, предметом спору між позивачем і відповідачем є дострокове розірвання договору № 190 на підставі ст. 652 ЦК України.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Позивач не навів обставин і не надав належних і допустимих доказів, які підтверджують наявність одночасно чотирьох умов для розірвання спірного договору на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України, а тому рішення господарських судів про відмову у позові є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що неможливість банку виконувати свої зобов'язання за договором у зв'язку з погіршенням показників у фінансовому секторі банківських послуг не є істотною зміною обставиною в розумінні ст. 652 ЦК України.

Крім того, господарські суди прийшли до правильного висновку, що нерентабельність та неприбутковість відділення банку стосується діяльності позивача, ризик зміни обставин щодо доцільності його утримання в орендованому приміщенні цілком покладається на нього та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в іншому випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 4 липня 2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2012 року у справі за № 5015/1935/12 -без змін.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко