Рішення № 28288830, 07.11.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р. Справа № 14/095-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Жигадло І. Б. (довіреність № 119/10 від 26.12.2011 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства Богуславської районної ради „Богуславтепловодопостачання", м. Богуслав, Київська область

про стягнення 855 639, 08 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до КП Богуславської районної ради „Богуславтепловодопостачання" про стягнення 747 608, 88 грн. основної заборгованості, 56 399, 61 грн. пені, 14 390, 67 грн. інфляційних збитків, 37 239, 92 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 06/10-2174ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2012 р. порушено провадження у справі № 14/095-12 за позовом ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" до КП Богуславської районної ради „Богуславтепловодопостачання" про стягнення 855 639, 08 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 24.10.2012 р.

24.10.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 07.11.2012 р.

25.10.2012 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 726 від 19.10.2012 р., в якому він визнає позовні вимоги в частині основної заборгованості та заперечує проти порядку нарахуванням позивачем інфляційних збитків. Також у своєму відзиві відповідач просить суд, враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, зменшити розмір пені, нарахованої позивачем, та відстрочити виконання рішення суду до 01.01.2013 р.

07.11.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, документи, витребувані судом, надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06/10-2174ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 1.2. цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Згідно п. 1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 2 024 тис. куб.м.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 840, 196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234, 00 грн., крім того ПДВ -20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ- 1 309, 20 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 2 649 820, 80 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк поставки газу: з 1 січня 2011 р. по 31.12.2011 р.

Пунктом 10.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2011 р. і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків -до їх повного здійснення.

20.12.2010 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору № 06/10-2174ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р.

28.01.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2174 ТЕ від 20.12.2010 р., пунктом 1. якої встановлено викласти назву договору у наступній редакції: „Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання".

Відповідно до п. 2. додаткової угоди сторони погодили викласти назву Додатку № 1 до договору у наступній редакції: „Додаток № 1 до договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання".

Пунктом 6. додаткової угоди передбачено викласти п. 10.1. договору у наступній редакції: „Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01.01.2011 р. і діє до 31.12.2011 р. включно, а у частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення".

04.04.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору поставки природного газу № 06/10-2174 ТЕ від 20.12.2010 р., пунктом 1. якої сторони погодили з 01.04.2011 р. викласти п. 3.1. договору у наступній редакції: „Ціна за 1000 куб.м. газу становить 815, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259, 70 грн., крім того ПДВ -20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ- 1 309, 20 грн.

30.08.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 3 до договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-2174 ТЕ -17 від 20.12.2010 р.

03.10.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 4 до договору поставки природного газу № 06/10-2174 ТЕ -17 від 20.12.2010 р., згідно п. 1. якої сторони погодили вважати договір № 06/10-2174 ТЕ -17 від 20.12.2010 р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 р.

На виконання умов договору позивачем у період з січня 2011 р. по квітень 2011 р. було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 1 548 754, 80 грн., що підтверджується актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011 р. за січень 2011 р. на суму 542 638, 52 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 28.02.2011 р. за лютий 2011 р. на суму 512 278, 18 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.03.2011 р. за березень 2011 р. на суму 422 842, 80 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.04.2011 р. за квітень 2011 р. на суму 70 995, 30 грн., наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 801 145, 92 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, актом звіряння розрахунків від 12.09.2011 р. станом на 31.08.2012 р., наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати природного газу у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 747 608, 88 грн., що підтверджується договором поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-2174ТЕ-17 від 20.12.2010 р., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011 р. за січень 2011 р. на суму 542 638, 52 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 28.02.2011 р. за лютий 2011 р. на суму 512 278, 18 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.03.2011 р. за березень 2011 р. на суму 422 842, 80 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.04.2011 р. за квітень 2011 р. на суму 70 995, 30 грн., розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, актом звіряння розрахунків від 12.09.2012 р. станом на 31.08.2012 р., наявними у матеріалах справи.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача основної заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 747 608, 88 грн. за договором поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-2174ТЕ-17 від 20.12.2010 р.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-2174ТЕ-17 від 20.12.2010 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті природного газу з 28.03.2012 р. по 28.09.2012 р. всього на загальну суму 56 399, 61 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.1. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день протрочення платежу.

Згідно п. 9.3. договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту з претензією або позовом.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві № 726 від 19.10.2012 р. просить суд врахувати скрутне матеріальне становище відповідача та зменшити розмір пені.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.

У зв'язку із тим, що відповідач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем, а тому суд дійшов висновку про залишення заяви відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої позивачем, викладеної у відзиві на позов № 726 від 19.10.2012 р., без задоволення.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 56 399, 61 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з березня 2011 р. по квітень 2012 р. всього на загальну суму 14 390, 67 грн. та з 21.02.2011 р. по 28.09.2012 р. всього на загальну суму 37 239, 92 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 14 390, 67 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 37 239, 92 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Крім того, відповідач у своєму відзиві № 726 від 19.10.2012 р. на позовну заяву просить суд при прийнятті відстрочити виконання рішення до 01.01.2013 р.

Згідно п. 6) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішеня, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 121 Господарського кодексу України для реалізації судом права на відстрочку виконання рішення суду.

У зв'язку із тим, що відповідач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 121 Господарського кодексу України, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на відстрочку виконання рішення, а тому суд дійшов висновку про залишення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду, викладеної у відзиві на позов № 726 від 19.10.2012 р., без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 -85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Богуславської районної ради „Богуславтепловодопостачання" (ідентифікаційний номер 33604652) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827) 747 608 (сімсот сорок сім тисяч шістсот вісім) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп. основної заборгованості, 56 399 (п'ятдесят шість тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 61 (шістдесят одна) коп. пені, 14 390 (чотирнадцять тисяч триста дев'яносто) грн. 67 (шістдесят сім) коп. інфляційних збитків, 37 239 (тридцять сім тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 92 (дев'яносто дві) коп. 3 % річних та судові витрати 17 112 (сімнадцять тисяч сто дванадцять) грн. 78 (сімдесят вісім) коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні заяви Комунального підприємства Богуславської районної ради „Богуславтепловодопостачання" про відстрочення виконання рішення суду, викладеної у відзиві № 726 від 19.10.2012 р. на позов.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

07 грудня 2012 р.