Постанова № 28285730, 13.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 р. Справа № 2а-1670/5190/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - Тищенка В.М., відповідача - Шульга Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Крюківбудтехмонтаж" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. по справі № 2а-1670/5190/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Крюківбудтехмонтаж"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

06 серпня 2012 року Приватне акціонерне товариство "Крюківбудтехмонтаж" (надалі - позивач, ПАТ "Крюківбудтехмонтаж") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003861502/108 від 23.07.2012 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 2866 грн. 67 коп., за листопад 2011 року в розмірі 4035 грн. 73 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 р. по справі № 2а-1670/5190/12 в задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Крюківбудтехмонтаж" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0003861502/108 від 23 липня 2012 року відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 р. по справі № 2а-1670/5190/12 та прийняти нову постанову, якою позов ПрАТ «Крюківбудтехмонтаж» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2011 р. № 0003861502 - задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм п.198.1, п.198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.11. ч.2 ст.71, пп.3 п.1 ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що розбіжності щодо дат та сум поставки у первинних документах не свідчать про нікчемність правочину між позивачем та його постачальником - ТОВ «Оскар УА». Вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги копій первинних документів (податкова накладна, видаткова накладна, товарно-транспортні накладні, подорожній лист), якими, на думку позивача, повністю доведено реальність господарської операції між позивачем та вказаним контрагентом. З огляду на викладене, вважає безпідставним зменшення позивачеві від'ємного значення ПДВ згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 р. по справі № 2а-1670/5190/12 та прийняти нову постанову, якою позов ПрАТ «Крюківбудтехмонтаж» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2011 р. № 0003861502 - задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, па постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч.1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Оскар УА". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції. Стверджує про нікчемність правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ "Оскар УА". У зв'язку з чим, податковим органом правомірно констатовано заниження від`ємного значення суми податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 20.06.2012 року по 26.06.2012 року старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ - Уткіною А.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" з питання взаємовідносин з ТОВ "Оскар УА" за період з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.07.2012 року № 2109/15-222/30244831 (а.с. 6-10), в якому відображено порушення позивачем:

- ч.1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму від`ємного значення на загальну суму податку на додану вартість на загальну суму 6902 грн. 40 коп., в тому числі, за жовтень 2011 року -2866 грн. 67 коп., листопад 2011 року -4035 грн. 73 коп.

На підставі вказаного висновку акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0003861502/108 від 23.07.2012 року (а.с.11), яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 2866 грн. 67 коп. та за листопад 2011 року - в розмірі 4035 грн. 73 коп.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем обґрунтовано, на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Колегія суддів також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 26.09.2011 року ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" укладено з ТОВ "Оскар УА" договір поставки №260981, відповідно до умов якого ТОВ "Оскар УА" (постачальник) зобов`язується передати в погодженні строки другій стороні - ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" (покупець) товари, а Покупець зобов`язується прийняти товари і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору (а.с. 46-47).

Згідно з п. 2 частини 1 цього договору асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погоджених Постачальником заявках Покупця.

В ході виконання зазначеного договору ТОВ "Оскар УА", зокрема, видано позивачу податкові накладні:

- № 25 від 07.10.2012 року щодо поставки проволоки ф-4 на загальну суму 17200 грн., в тому числі ПДВ -2866 грн. 67 коп. (а.с. 43),

- № 47 від 21.11.2011 року щодо поставки кругу ф-30, проволоки ф-4 на загальну суму 15 796 грн. 90 коп., в тому числі ПДВ -2632 грн. 82 коп. (а.с. 44),

- № 69 від 29.11.2011 року щодо поставки листу г/к 2.0 (1000*2000 ст 1-3 сп/пс), листу 2.0 г/к (1250*2500 ст 1-3 сп/пс), уголка 50*50 (*4ст1-3 сп/пс L=6), уголка 63*63 (*5ст1-3 сп/пс L=6) на загальну суму 8417 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ - 1402 грн. 92 коп. (а.с. 45).

На підтвердження факту господарських операцій ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" із ТОВ "Оскар УА", за наслідками яких видані податкові накладні № 25 від 07.10.2012 року, № 47 від 21.11.2011 року, № 69 від 29.11.2011 року, позивачем надані до суду видаткові накладні, відповідно: № 21/10/06 від 21.10.2011 року (а.с. 42) на загальну суму 16211 грн., № 21/11/04 від 21.11.2011 року на 17200 грн. та № 21/11/05 від 21.11.2011 року на 273 грн. 90 коп., загальна сума 17473 грн. 90 коп. (а.с. 39-40), № 30/11/04 від 30.11.2011 року (а.с. 41) на 8417 грн. 50 коп., а також, рахунки - фактури, відповідно: № 21/10/06 від 21.10.2011 року (а.с. 42) на загальну суму 16211 грн., № 21/11/04 від 21.11.2011 року на 17200 грн. та № 21/11/05 від 21.11.2011 року на 273 грн. 90 коп., загальна сума 17473 грн. 90 коп. (а.с. 34-35), № 30/11/04 від 30.11.2011 року (а.с. 41) на 8417 грн. 50 коп. (а.с.36).

Оплата придбаного товару підтверджується платіжними дорученнями № 5739 від 27.09.2011 року на суму 17200 грн., № 6072 від 22.11.2011 року на суму 15 796 грн. 90 коп., № 6126 від 29.11.2011 року на 8111 грн. 50 коп. (а.с. 31-33).

На підтвердження транспортування придбаного у ТОВ "Оскар УА" товару позивачем надані подорожні листи вантажного автомобіля та товарно-транспортні накладні (а.с. 58- 66).

З дослідженої наданої до матеріалів справи копії книги реєстрації довіреностей ПрАТ «Крюківбудтехмонтаж», колегією суддів встановлено, що придбані у ТОВ «Оскар УА» ТМЦ були фактично отримані працівниками позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.79-84).

В подальшому отримані у ТОВ «Оскар УА» товари позивачем було використано у власній господарській діяльності в рамках виконання зобов'язань субпідрядника при здійсненні ремонтно-будівельних робіт відповідно до договору № 67/02 від 18.08.2011 року на користь фірми "Укртатнафтасервіс", про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів прийому виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (а.с.46-54).

Слід відмітити, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД є: 45.21.1 Будівництво будівель, 45.34.0 Інші монтажні роботи (а.с.16).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що реальність господарських операцій з поставки позивачеві товарів (круг ф-30, проволока ф-4, лист г/к 2.0, уголок) контрагентом ТОВ «Оскар УА» належним чином підтверджено первинними документами, а придбані ТМЦ використано ТОВ "Крюківбудтехмонтаж» у власній господарській діяльності.

Слід відмітити, що виписані постачальником податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а складені в ході проведення вищевказаних господарських операцій первинні документи (видаткові накладні, рахунки-фактури) специфікація, товарно-транспортні накладні) оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів відмічає, що встановлені судом першої інстанції розбіжності між датою виписування податкової накладної № 25 від 07.10.2011 р. та датою поставки, відображеною у видатковій накладній № 21/10/06 від 21.10.2011 р., а також між вартістю товарів згідно податкової накладної та згідно видаткової накладної і рахунку-фактури, не є свідченням нереальності господарської операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Оскар УА», оскільки, як вбачається зі змісту цих документів, податкову накладну виписано по даті проведення позивачем передоплати на суму 17200 грн., а видаткову накладну та рахунок-фактуру - по факту поставки (25.10.2011 року) та на суму фактично поставленого товару.

Колегія суддів зауважує, що окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних, згідно яких здійснювалась поставка ТМЦ позивачеві, не спростовуються факту транспортування ТМЦ від постачальника ТОВ «Оскар УА» до покупця - «Крюківтехбудмонтаж», оскільки вантажовідправником у ТТН від 21.10.2011 р., 21.11.2011 р. та 30.11.2011 р. (а.с.59-60, 62, 64) зазначено - ТОВ «Оскар УА», вантажоодержувачем та замовником перевезень - ПрАТ «Крюківтехбудмонтаж», що не суперечить умовам договору поставки № 260981 від 26.09.2011 р.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту вартість ТМЦ, придбаних у ТОВ «Оскар УА».

Щодо висновку відповідача про нікчемність угоди між ПрАТ «Крюківтехбудмонтаж» та вказаним контрагентом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зазначений висновок про нікчемність угоди зроблено відповідачем виключно в зв'язку з проведенням Кременчуцькою ОДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Оскар УА» з питань достовірності даних, що містяться у деклараціях з ПДВ за період квітень 2010 року-січень 20112 року, результати якої оформлені актом № 1577/15-322/33989134 від 01.06.2012 р. (а.с.104-112).

Так, податковий орган посилається на порушення ТОВ «Оскар УА» (код ЄДРПОУ 33989134) ч.ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.ч.1, 5 ст.ст.203, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ «Оскар УА» із зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями, зокрема із ПАТ «Крюківтехбумонтаж», пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, пп.187. ст..187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.206.1 ст.206 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, грудень 2010 року, березень, квітень, травень, червень 2011 року про обсяги поставок і придбання, податкові зобов'язання та податковий кредит за перевіряє мий період - не є дійсними, та, як наслідок, зменшується сума податкових зобов'язань за квітень 2010 року - січень 2012 року на суму 10048826,00 грн. та зменшується сума податкового кредиту за квітень 2010 року - січень 2012 року на суму 1004826,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання податкового органу на порушення позивачем частин першої та п'ятої статті 203, пунктів 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає також безпідставними та зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори позивача із вказаним контрагентами нікчемними.

Реальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оскар УА», підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи. За своїм змістом вищевказані документи відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про нікчемності договору між ПрАТ «Крюківбудтехмонтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар УА" ґрунтуються на припущеннях та не підкріплені належними доказами, а факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, відповідач невірно ставить правомірність формування податкового кредиту позивачем в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності контрагента ТОВ «Оскар УА», оскільки вказане законом не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості придбаних у ТОВ «Оскар УА» товарів, на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

У відповідності до пункту 201.8. Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Колегія суддів відмічає, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Оскар УА» було анульовано лише 27.01.2012 р., тобто, після завершення господарських операцій з позивачем.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог ч.1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, з якими помилково погодився суд першої інстанції зроблені за відсутності належних і допустимих доказів, з невірним застосуванням норм матеріального права, а тому не можуть слугувати підставою для зменшення позивачеві від'ємного значення ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Також, Судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що правочин між позивачем та ТОВ "Оскар УА" не може бути визнано нікчемним.

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 6902,40 грн. по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 05.07.2012 року № 2109/15-222/30244831 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ про зменшення позивачеві суми від'ємного значення ПДВ на 6902,40 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року - на 2866,67 грн., листопад 2011 р. - на 4035,73 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 р. по справі № 2а-1670/5190/12 через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, ненадання належної оцінки доказам у справі, що призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Крюківтехбудмонтаж» про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0003861502/108 від 23.07.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.п.3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Крюківбудтехмонтаж" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. по справі № 2а-1670/5190/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Крюківбудтехмонтаж" - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби від 23 липня 2012 року № 0003861502/108, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість всього у розмірі 6902,40 грн., у т.ч. за жовтень 2011 р. - на 2866,67 грн., за листопад 2011 р. - на 4035,73 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст постанови виготовлений 18.12.2012 р.