Ухвала суду № 28284371, 04.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-9772/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Любчич Л.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лаврика А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-9772/12/2070

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0003582301/0 та №0003642301/0 від 29.11.2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області про скасування рішень відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що в період проведення перевірки, за наслідками якої складено акт документальної невиїзної позапланової перевірки №2533/23-104/31668688 від 24.11.2010 р. - 2007-2009 р.р., він знаходився на посаді директора ТОВ "Техсервіс", а тому висновок суду першої інстанції про те, що прийняті відповідачем, за наслідками перевірки, податкові повідомлення-рішення не впливають на права ОСОБА_1 не відповідають дійсності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 24.11.2010 р. ДПІ у Балаклійському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Техсервіс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт №2533/23-104/31668688 від 24.11.2010 р.

29.11.2010 р. на підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області прийнято податкові повідомлення-рішення №0003642301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1.650.143,50 грн. (за основним платежем - 1.017.323, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -587.820,50 грн.) та №0003582301/0 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2.690.427,00 грн. (за основним платежем -1.371.415,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1.319.012.00 грн.).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення відносно гр. ОСОБА_1 жодних владних приписів не містять, обов'язків не породжують, на права позивача не впливають.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платником податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Як свідчать матеріали справи, позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду із вимогою щодо скасування податкових повідомлень - рішень, як фізична особа.

При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, обов'язок по здійсненню на користь Держави платежу з ПДВ та з податку на прибуток, покладено ДПІ саме на ТОВ "Техсервіс" (ідентифікаційний код - 31668688).

Як вбачається з акту перевірки №2533/23-104/31668688 від 24.11.2010 р., ОСОБА_1 з 23.03.2010 року звільнено з посади директора ТОВ "Техсервіс" у зв'язку зі зміною власника товариства. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником ТОВ "Техсервіс" є Єгоров І.М.

Отже враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 29.11.2010 р. №0003582301/0 та №0003642301/0 прийнято податковим органом відносно юридичної особи, позивач з ТОВ "Техсервіс" у трудових відносинах не перебуває, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення жодних владних приписів для гр. ОСОБА_1 не містять, обов'язків не породжують, на права гр. ОСОБА_1 не впливають.

За змістом приписів Цивільного кодексу України ТОВ "Техсервіс" та гр. ОСОБА_1 є різними суб'єктами права, а відтак, в силу норм Закону України "Про систему оподаткування" та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" згадані особи є різними платниками податків.

При цьому, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" позивач, ОСОБА_1, як громадянин взагалі не може бути платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За змістом статті 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

В даному випадку, при реалізації владних управлінської функцій, відповідач жодним чином не порушував прав гр. ОСОБА_1, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення не є юридично значущими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже, дане рішення саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для захисту прав та охоронюваних законом інтересів гр. ОСОБА_1 як платника податків, та задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-9772/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2012 р.