Ухвала суду № 28284350, 04.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-8909/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Любчич Л.В. , Перцової Т.С.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012р. по справі № 2а-8909/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-Комфорт"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуд-Комфорт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд:

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.07.2012 року №0000162210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 937,50 грн.;

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.07.2012 року №0000172210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4313,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-Комфорт" -задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 18.07.2012 року №0000162210, яким збільшено ТОВ "Новобуд-Комфорт" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 937,50 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 18.07.2012 року №0000172210, яким збільшено ТОВ "Новобуд-Комфорт" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4313,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-Комфорт" (61184, м. Харків, вул. Дружби Народів, буд. 202, кв.85, код ЄДРПОУ 35351175, інші відомості не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 107,30 грн. (сто сім грн. 30 коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуд-Комфорт" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 20.09.2007 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 426701.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуд-Комфорт" зареєстроване як платник податку на додану вартість з індивідуальним номером 353511720342, що підтверджується свідоцтвом №100310383 серії НБ№248917.

Згідно довідки АА №595546 Головного управління статистики Харківської області, одним з основних видів діяльності позивача за КВЕД є комплексне обслуговування об'єктів та управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, на підставі наказу № 451 від 05.06.2012р. та згідно направлення на перевірку від 05.06.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Новобуд-Комфорт" з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "БК "Уровень"(код ЄДРПОУ 34469785) за період з 01.11.2011р. по 31.11.2011р.

За результатами перевірки було складено акт про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-Комфорт" від 08.06.2012 року №1004/2210/35351175, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме за 4 кв.2011 р. Внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 4312,50 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року (листопад 2011 року) в сумі 4312,50 грн.; п.198.4, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість на загальну суму 3750,00 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 3750,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2012 року №0000162210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 937,50 грн. та податкове повідомлення -рішення від 18.07.2012 р. №0000172210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4313,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як визначено підпунктом 14.1.54 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України

Згідно з підпунктом 14.1.127 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, в силу підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало відображене в акті від 08.06.2012 року №1004/2210/35351175 судження суб'єкта владних повноважень про те, що господарські операції між ТОВ "Новобуд-Комфорт" та ТОВ "БК "Уровень" не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вимоги вищенаведеного законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Новобуд-Комфорт" та ТОВ "БК "Уровень" укладено Договори №11\01-НК від 01.11.2011 р. та №14\11-НК від 14.11.2011 р.

Умовами зазначених договорів передбачено, що замовник, ТОВ "Новобуд-Комфорт", доручає, а виконавець, ТОВ "БК "Уровень", приймає на себе зобов'язання по виконанню ремонтних робіт, передбачених додатками №1 до зазначених договорів. Відповідно до умов зазначених договорів ТОВ "БК "Уровень" має виконувати роботи по зазначеним договорам у м. Харкові, за адресами: пл. Руднєва, 14/1, вул. Ак. Павлова, 160д; вул. Ак. Барабашова, 36а.

За договором №11\01-НК від 01.11.2011 р. всі необхідні матеріали для виконання вищезазначених робіт придбавались силами та за рахунок виконавця.

Матеріали справи містять належним чином завірену копію акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 23.11.2011 р., згідно якої будівельні матеріали, відповідно до договору №14\11-НК від 14.11.2011 р., були передані від замовника, ТОВ "Новобуд-Комфорт", до виконавця, ТОВ "БК "Уровень", а також копії звітів про використання коштів, виданих під звіт, копії квитанцій та копії товарних чеків, в підтвердження того, які саме матеріали придбавались позивачем для виконання вищевказаних робіт.

За результатами виконання зазначених договорів, сторонами складено та підписано акти приймання - здачі робіт від 09.11.2011р. та від 30.11.2011р., виконавцем - ТОВ "БК "Уровень" було виписано податкові накладні №59 від 09.11.2011р., №163 від 30.11.2011р. відповідно до договорів №11\01-НК від 01.11.2011 р. та №14\11-НК від 14.11.2011 р.

На підтвердження використання отриманих будівельних робіт у власній господарській діяльності позивачем надано до матеріалів справи договори про здійснення управління житловими будинками у м. Харкові, за адресами: вул. Ак. Барабашова, 36-а -договір №1/06/08 від 01.06.2008 р., укладений позивачем з ТОВ "Моноліт" Будівельний альянс"; вул. Ак. Павлова, 160-д -договір від 01.04.2008 р., укладений позивачем з ТОВ "Технобудсистема"; пл. Руднева, 14/1- договір від 01.11.2007 р., укладений позивачем з АТ "Агросервіс -Україна", з додатковими угодами. З зазначених договорів вбачається, що позивач, ТОВ "Новобуд-Комфорт", зобов'язаний забезпечити постійну та належну експлуатацію переданих йому будинків, відповідно до закону.

На підтвердження необхідності виконання робіт з асфальтування прибудинкової території за адресою м. Харків, пл. Руднєва, 14/1, позивачем на вимогу суду надано до матеріалів справи акт від 30.11.2011 р., в якому зазначено, що в наслідок аварійних ситуацій на трубопроводі холодної води та каналізації було здійснено розриття для ліквідації аварії, в наслідок чого було порушено асфальтно-бетонне покриття при в'їзді до житлового будинку п.1 у дворі, а також отмостка навколо під'їзду 1. Вказаним актом встановлено у присутності власників квартир №105 та №107, що асфальтно-бетонне покриття, а також отмостка поновлено.

В підтвердження того, чому саме виконувались роботи по установці та монтажу рециркулярного насосу на опалення за адресою м. Харків, вул. Ак. Павлова, 160д, позивачем надано до матеріалів справи копію акту від 19.05.2011 р., затвердженого директором ТОВ "Новобуд-комфорт", відповідно до якого комісією при огляді житлового будинку №160Д по вул. Ак. Павлова було встановлено, що у кінці кожного отеплювального сезону насоси необхідно демонтувати та встановити на профілактичний огляд та ремонт. Актом від 30.11.2011 р. комісією у присутності власників квартир № 78, 92, 103, 109 вказаного будинку встановлено, що після профілактичного огляду та ремонту ре циркулярні насоси на центральне опалення та гарячу воду встановлені.

На підтвердження необхідності виконання робіт по установці сигнальних ліхтарів за адресою: м. Харків, вул. Ак. Барабашова, 36а, позивачем на вимогу суду надано до матеріалів справи копію заяви від власників квартир вказаного будинку про установку додаткового освітлення будинку та копію акту від 30.11.2011 р., затвердженого директором ТОВ "Новобуд-комфорт", відповідно до якого комісією при огляді житлового будинку №36а по вул. Ак. Барабашова було встановлено, що навколо будинку встановлені додаткові ліхтарі для освітлення будинку та прибудинкової території.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 09.11.2011 р., ТОВ "БК "Уровень" (кредитор-1) в повному обсязі передає ТОВ "Слас Груп" (кредитор - 2) право вимоги погашення зобов'язань ТОВ "Новобуд-Комфорт" (Боржник) за договором №11/01-НК від 01.11.2011 р. у сумі 14000,00 грн. Відповідно до п.6 даного договору з моменту підписання цього договору взаємні зобов'язання ТОВ "БК "Уровень" та ТОВ "Новобуд-Комфорт" за договором №11/01-НК від 01.11.2011 р. вважаються виконаними та погашаються. Зобов'язання по оплаті вартості послуг були виконані позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням №1943 від 09.11.2011р. у сумі 14000,00 грн.

Зобов'язання по оплаті вартості послуг за договором №14\11-НК від 14.11.2011 р. були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням №1977 від 30.11.2011р. у сумі 8500,00 грн.

Отже, колегія суддів зазначає, що оформлені ТОВ "Новобуд-Комфорт" та ТОВ "БК "Уровень" первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та ТОВ "БК "Уровень", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Разом із тим, податковим органом зроблено висновок про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту. Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються лише на підставі акту ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 13.04.2012 року № 50/23/34469785 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК Уровень» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 - 29.02.2012 р.», а також на підставі відомостей, наданих податковими органами за місцем реєстрації контрагентів ТОВ «БК Уровень», зокрема, щодо відсутності за своїм місцезнаходженням, неможливості проведення зустрічних звірок, відсутності на підприємствах трудових ресурсів, необхідних основних фондів для виконання основного виду діяльності, не відображенням контрагентами ТОВ «БК Уровень» - ТОВ «Тривекс», ПП «ФРЕШ ГРУП МАРКЕТ», ТОВ «ПСМК Оріс» показників фінансово-господарських взаємовідносин у податковому обліку. Отже, податковий орган дійшов висновку про те, що операції з поставки по ланцюгах: ТОВ «Тривекс», ПП «ФРЕШ ГРУП МАРКЕТ», ТОВ «ПСМК Оріс», ТОВ «БК Уровень» далі «покупець» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Інших обставин здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів ТОВ "Новобуд-Комфорт" та ТОВ "БК "Уровень", відповідачем в акті перевірки від 08.06.2012 року №1004/2210/35351175 не вказано.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і вищевказаний контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «БК Уровень» не може свідчити про неможливість фактичного виконання робіт ТОВ «БК Уровень» за укладеними з позивачем договорами, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентом позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ «БК Уровень» на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК Уровень» викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ «БК Уровень» були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по господарським операціям з придбання результатів робіт у ТОВ "БК "Уровень".

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по реальним господарським операціям із ТОВ "БК "Уровень", повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від 08.06.2012 року №1004/2210/35351175 порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 18.07.2012 року № 0000162210 та № 0000172210 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 18.07.2012 року № 0000162210 та № 0000172210, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012р. по справі № 2а-8909/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.