Ухвала суду № 28283456, 01.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 р.Справа № 2а-3422/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача- Машир В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2012р. по справі № 2а-3422/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крановий Електропривід"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крановий Електропривід" (далі -ТОВ "Крановий Електропривід") до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 03.01.2012 року № 0000012305, № 0000022305 та від 05.01.2012 року № 0000142305.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів до виробника.

За наслідками проведених ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова відпрацювань суб'єктів господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАгроремпоставка" (далі- ТОВ "ТехАгроремпоставка") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехноопт" (далі- ТОВ "Промтехноопт") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. та січень-березень 2011 р. було зроблено висновок про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій з позивачем, та встановлені ознаки нікчемності цих правочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "ТехАгроремпоставка" позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми витрат та сум податку на додану вартість, господарські операції були направлені на настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що 19.12.2011 року співробітниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Крановий електропривід" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Промтехноопт" за січень 2011р., березень 2011р., серпень 2011р. та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" з грудень 2010р. їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої було складено акт від 19.12.2011р. № 6128/2305/32031071 (т 1 а.с. 6-26 ).

На підставі вище зазначеного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000012305 від 03.01.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 113320,75грн., (за основним платежем -109001,00грн., за штрафними санкціями -4319,75грн.), № 0000022305 від 03.01.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 117230,00грн. (за основним платежем -107097,00грн., за штрафними санкціями -10133,00грн.) та № 0000142305 від 05.01.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у сумі 6677,00 грн. (т 1 а.с. 27-29).

Фактичною підставою для винесення вище зазначених податкових повідомлень-рішень слугувала інформація викладена в акті позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, щодо завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 91726,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 83211,00 грн., та у ІІІ кварталі 2011 року у сумі 8515,00 грн., за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", котрі реально не відбулись.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Щодо нарахування платником податку податкового кредиту, то до 01.01.2011 року цей порядок встановлювався Законом України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011 року відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (в якості покупця) і ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Промтехноопт" (в якості продавців) були укладені договори купівлі-продажу, за умовами яких позивач отримав від ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Промтехноопт" товари, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 183-185,180-182,85,90, 95, 100, 105 т 1).

Товар отримано уповноваженими на те особами -Зайцевим Ю.І.та Крутогузенко І.І., що підтверджується довіреностями, що зареєстровані в журналі реєстрації довіреностей (а.с. 18-21 т 2).

ТОВ "Тех-Агроремпоставка"і ТОВ "Промтехноопт" виписані та надані позивачу податкові накладні що включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року та січень, березень, серпень 2011 року, на загальну суму 82920,00 грн. та 121908,00 грн. відповідно. (а.с. 86, 91, а.с. 47-53,54-83 т 1).

Відповідно до рахунків-фактур позивачем було сплачено за отриманий товар у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 84,104 а.с. 109-111, 112-119 т 1).

Факт перевезення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними. Оплату перевізнику здійснено у повному обсязі , що підтверджується банківськими виписками з рахунку.

Позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Тех-Агроремпоставка" і ТОВ "Промтехноопт" відповідні суми витрат та суми ПДВ були включені до складу валових витрат та до складу податкового кредиту.

В подальшому придбаний у ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" товар було використано позивачем у виробничому процесі для виготовлення електрообладнання, яке було реалізовано контрагентам-замовникам, що підтверджується наданими позивачем до суду та приєднаними до матеріалів справи копіями відповідних договорів на поставку товару, специфікацій до них, рахунків-фактур, видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, актів списання продукції у виробництво, картками номенклатури .

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських операцій позивачем з ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та правомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних сум витрат та сум податку на додану вартість.

Стосовно посилання апелянта на те, що правочини укладені контрагентами позивача не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільству, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договір між позивачем та ТОВ «ПромТехноопт", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не впливають на висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року по справі № 2а-3422/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 06.11.2012 р.