Ухвала суду № 28280828, 28.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"28" листопада 2012 р. Справа № 2-а-3709/09/0670

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

при секретарі Луценку Т.М. ,

за участю представника Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області,

розглянувши апеляційну скаргу Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" вересня 2012 р. у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Довбиська Агропромтехніка" до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі-МДПІ) від 12.05.2009 року № 0007732301/0, № 0007762301/0, № 0007742301/0.

Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову у задоволені позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами планової виїзної перевірки МДПІ дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року відкритим акціонерним товариством "Довбиська агропромтехніка" (далі-Товариство) та на підставі акту перевірки № 24/231/00903475 від 24.04.2009 року прийнято податкові повідомлення рішення від 12.05.2009 року № 0007732301/0, яким Товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 95199 грн., в тому числі, 72176 грн. - за основним платежем та 23023 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, від 12.05.2009 року № 0007762301/0, яким Товариству було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43617 грн., в тому числі, 29077 грн. - за основним платежем та 14540 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 12.05.2009 року № 0007742301/0, яким Товариству було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5457 грн., в тому числі, 3638 грн. - за основним платежем та 1819 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно вказаних документів Товариством порушено пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.3 та 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями); пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Судом встановлено, що у акті перевірки зазначено про заниження задекларованого доходу ВАТ "Довбиська Агропромтехніка" на суму 169350 грн. Зокрема, зазначено про заниження задекларованих Товариством показників у рядку 01.1 декларації "доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" в сумі 75759 грн. за період 4 квартал 2007 року - 2008 рік. В ході перевірки встановлено не включення до валового доходу різниці між вартістю відвантаженої на експорт продукції за звичайними цінами (загальною митною вартістю) та фактурною (контрактною) вартістю, чим порушено вимоги пп.1.20.5 п.1.20 ст.1, пп.7.4.3 та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Виходячи з аналізу правових норм, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, п.п. 1.20.2.,1.20.8 п.1.20 ст.1, п.п.7.4.1.,7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд вірно зазначив, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому, умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно п.п.1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

При розгляді справи з'ясовано, що під час перевірки працівники ДПІ не звертались з запитом про обґрунтування рівня договірних цін, а в акті перевірки податковим органом не доведено яким чином, відповідно до пп.1.20.1 та пп.1.20.2 Закону, встановлена ціна на відвантажену продукцію відповідає митній вартості, на яку посилається податковий орган, при визначенні звичайної ціни.

Статтею 259 Митного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Стаття 260 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 4 якої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Виходячи з вказаних приписів, суд вірно зазначив, що митна вартість товарів застосовується лише при здійсненні митних процедур.

В ході розгляду справи встановлено, що МДПІ не здійснено всіх необхідних дій по доведенню неправомірного використання підприємством договірної ціни, не доведено дану обставину, тому відсутні підстави для нарахування податкового зобов'язання в інший спосіб не передбачений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем занижено задекларовані показники рядку 01.2 декларації "приріст балансової вартості запасів" в сумі 93591 грн. Зокрема, зазначено, що на порушення п.5.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при визначенні податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно), позивачем не вірно визначено запаси використані не у господарській діяльності, чим занижено приріс балансової вартості запасів на суму 93591 грн.

Судом встановлено, що при використанні запасів в сумі 93591 грн., в тому числі, за перше півріччя 2008 року в сумі 17368 грн., за дев'ять місяців 2008 року в сумі 85903 грн., за 2008 рік в сумі 93591 грн. ВАТ "Довбиська Агропромтехніка" складалися накладні та рахунки-фактури. За первинними документами Товариство використовувало запаси для ремонту основних засобів, видачу запасів підзвіт ОСОБА_4, переведення запасів до складу основних засобів.

Досліджуючи представлені докази, суд встановив, що згідно переліку первинних документів, дати списання, найменування матеріальних цінностей (запасів), їх вартість та зміст виконаних робіт по поліпшенню основних засобів за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року понесені витрати із використанням визначених матеріальних цінностей (запасів) здійснено у відповідності до вимог Закону № 334/94-ВР, що підтверджується даними бухгалтерського обліку та первинними документами ВАТ "Довбиська Агропромтехніка", копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд зробив вірний висновок, що розрахунок розбіжностей між даними декларації та даними перевірки по показнику "приріст балансової вартості запасів" у сумі 93591 грн. не відповідає дійсним обставинам справи та даним бухгалтерського обліку позивача, та в послідуючому призвело до не вірного висновку податкового органу у використанні запасів ВАТ "Довбиська Агропромтехніка" не в господарській діяльності Товариства.

Щодо завищення валових витрат за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року в сумі 177865 грн., то суд з'ясував, що між Товариством та ТОВ "ЕС-транс Лоджистік 928" (м. Одеса) було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 45/08 від 30.04.2008 року. Перевезення вантажу (імпортованого обладнання) відбувалось у відповідності до вимог та особливостей перевезення вантажу, що перебуває під митним контролем.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору на підставі виданих доручень та довіреностей представляти інтереси замовника, ТОВ "ЕС-транс Лоджистік 928" діяло від імені Товариства у взаємовідносинах з перевізниками, експедиторами, портами, митними органами та іншими організаціями по перевезенню, перевалки, зберіганню та транспортно-експедиційному обслуговуванню (ТЕО) вантажів замовника. Згідно п. 2.2.1 Договору замовник зобов'язаний був видати довіреність на право представляти інтересів замовника при організації і обслуговуванні перевезень транспортно-експедиційному обслуговуванню та відповідно до п. 2.2.7 Договору відшкодовувати всі витрати по перевезенню та ТЕО вантажів замовника, а також витрати, пов'язані з виконанням окремих доручень.

Відповідно до п. 1.4. Наказу Державної митної служби України від 08.12.1998 року № 771 "Про затвердження Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.1999 року за № 42/3335 (далі по тексту - Положення), товари переміщуються під митним контролем з митниці відправлення у митницю призначення шляхом їх перевезення залізничним, автомобільним, повітряним, річковим, морським транспортом.

Згідно п. 1.6.2. Положення, при перевезенні вантажів автомобільним транспортом перевізники - резиденти України допускаються до перевезень вантажів під митним забезпеченням за умови наявності у них ліцензії Міністерства транспорту України на право здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом (крім перевезень до країн СНД).

Пунктом п. 4.1 Положення встановлено, що митне оформлення товарів, що ввозяться в Україну, здійснюється у митниці за місцем державної реєстрації або проживання, за місцезнаходженням юридичної або фізичної особи, на адресу якої ввозяться товари.

При розгляді справи встановлено, що розмитнення ввезеного Товариством обладнання відбувалося не на Південній митниці м. Одеса та м. Іллічівськ, а Житомирською митницею в м. Житомирі. Відтак, з моменту доставки вантажу (обладнання) в Іллічівський морський торговий порт та Одеський морський торговий порт вантаж перебував під митним контролем митниці відправлення.

Відповідно до п. 6.1 Положення, контроль за доставкою товарів, що переміщуються між митницями у межах митної території України, здійснюється згідно з порядком, установленим для контролю за транзитом товарів через митну територію України.

В ході розгляду справи з'ясовано, що перевезення вантажу (імпортованого обладнання) ТОВ "ЕС-транс Лоджистік 928" на договірних умовах оформлено міжнародно-автомобільною накладною (CMR). Тобто, в даному випадку у разі перевезення вантажу через митну територію України товарно-транспортна накладна не виписується.

За представленими суду доказами вони містять копії первинних документів, які підтверджують отримання зазначених послуг та понесені витрати Товариства. Зокрема, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, податкові накладні, міжнародні автомобільні накладні (CMR). А податковим органом при проведенні вищевказаної перевірки та при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не взято до уваги те, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути підставою для не включення витрат віднесених Товариством до складу валових.

Щодо податкового кредиту по вищевказаним операціям, то суд вірно зазначив, що вказані МДПІ обставини не є тими правовими підставами, з якими законодавець пов'язує можливість позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податковим органом не представлено доказів на спростовання обставин щодо фактичності здійснення господарських операцій з ТОВ "ЕС-транс Лоджистік 928", на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання товарів (послуг), їх отримання, а також шляхом їх транспортування автомобільним транспортом, що, зокрема, підтверджено наявними в матеріалах справи рахунками-фактури, міжнародними автомобільними CMR, нарядами експедитора в порту, вантажно-митними деклараціями, податковими накладними, інвойсами, пакувальними листами та коносаментами.

МДПІ, відповідно до приписів ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Суд дослідив представлені докази, надав їм належну правову оцінку, з'ясував дійсні обставини справи та зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" вересня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік Н.М. Малахова

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 3 грудня 2012 року.

А.В. Жизневська

Повний текст Ухвали виготовлено "03" грудня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Відкрите акціонерне товариство "Довбиська Агропромтехніка" вул.Кірова,34,смт.Довбиш,Баранівський район, Житомирська область,12724

3- відповідачу Баранівська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області вул.Першотравнева,17,м.Баранівка,Баранівський район, Житомирська область,12700