Рішення № 28277651, 17.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р.Справа № 5023/373/12 (н.р. 5023/6272/11)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Задорожна І.М.

судді: Аюпова Р.М. , Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа,що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Харківська обласна рада м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська обласна державна адміністрація, м. Харків до 1. Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3", м. Харків , 2. Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ 3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Фонд державного майна України, м. Київ про визнання недійсним договору та визнання права власності за участю учасників судового процесу:

Представник позивача - Воронова Ю.В. (дов. № 08-11/66/2-12 від 04.01.2012р.).

Представник 3-ї особи (Харківська обласна державна адміністрація) - Богомолов О.О. (дов. № 01-44/9904 від 27.12.2011р.).

Представник 3-ї особи (Харківська обласна рада) - не з'явився.

Представник першого відповідача - не з'явився.

Представник другого відповідача - Галіуліна Н.В. (дов. № 01-62юр/33 від 04.01.2012р.).

Представника 3-ої особи (Фонд державного майна України ) - не з'явився.

Представника 3-ої особи (Міністерства енергетики та вугільної промисловості України) - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2011 року Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила поновити строк позовної давності та визнати право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в її особі на нежитлову будівлю ремонтно-будівельного цеху, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м., яка розташована по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові, а також визнати договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 266/160, укладений 25.03.2002 р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Закритим акціонерним товариством "Теплоелектроцентраль-3" - недійсним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 серпня 2011 року у справі № 5023/6272/11 (суддя Шатерніков М.І.) в задоволенні клопотання другого відповідача про залучення до участі у справі в якості відповідачів Фонду державного майна України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відмовлено, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з другого відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат з оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Другий відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23 серпня 2011 року у справі №5023/6272/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги другий відповідач посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Крім того, зазначав, що у позивача відсутнє право на звернення до суду із заявленими вимогами. На його думку, право власності другого відповідача на спірні об'єкти незалежно від його наступної реєстрації в будь-якому випадку підлягає захисту, а відсутність у власника лише реєстрації права власності на майно за наявності правовстановлюючого документа не є підставою для позбавлення його такого права.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року апеляційну скаргу другого відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2011 року у справі №5023/6272/11 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Акціонерна компанія "Харківобенерго" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити Харківській міській раді у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 22.12.2011 року касаційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011р. у справі № 5023/6272/11 та рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2011р. скасовано, справу № 5023/6272/11 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області від 27.12.2011 року справу призначено для розгляду судді Задорожній І.М.

Ухвалою господарського суду від 27.01.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08 лютого 2012 року.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2012 року судом задоволено клопотання другого відповідача вх. № 1264 від 07.02.2012р. про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова,18 /9 );

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30).

На підставі ухвали господарського суду від 29.02.2012 року, розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 03.03.2012 року, у зв'язку із складністю справи, для розгляду справи №5023/373/12 призначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Задорожна І.М., судді Бринцев О.В., Добреля Н.С.

Ухвалою від 24 квітня 2012 року Господарським судом Харківської області призначено у справі №5023/373/12 комплексну судову будівельно-технічну експертизу. Провадження по справі було зупинено на час проведення експертизи. Крім того, вказаною ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 18.05.2012 року, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харківську обласну раду та Харківську обласну державну адміністрацію.

Матеріали справи № 5023/373/12 разом з ухвалою суду від 24 квітня 2012 року направлено на адресу ХНДІСЕ ім. Бокаріуса для проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи.

03.07.2012 р. на адресу суду надійшло клопотання експерта Башкірова Г.Б. про надання додаткових доказів для проведення експертизи по справі № 5023/373/12. З метою розгляду зазначеного клопотання з врахуванням постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012 р. суд витребував з ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса господарську справу № 5023/373/12 для здійснення вищевказаних процесуальних дій.

26.07.2012 р. на адресу суду надійшло додаткове клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, що необхідні для дачі висновку по справі № 5023/373/12.

31.07.2012 р. на адресу суду від ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса надійшли матеріали справи № 5023/373/12 для вирішення клопотань експерта.

Ухвалою господарського суду від 16.08.2012 року поновлено провадження у справі №5023/373/12 та з метою вирішення клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, що необхідні для дачі висновку, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 29 серпня 2012 року.

На підставі розпорядження заступника голови господарського суду Харківської області Бровченко І.О. від 29.08.2012р. у зв'язку з хворобою судді Добрелі Н.С. та відпусткою судді Бринцева О.В., змінено склад колегії суддів у справі № 5023/373/12 (н.р. 5023/6272/11) та призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Задорожна І.М., судді Аюпова Р.М., Погорелова О.В.

Ухвалою господарського суду від 29.08.2012 року задоволено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, що необхідні для дачі висновку №5179 від 27.06.2012р., з урахуванням клопотання (додаткового) про надання додаткових матеріалів, що необхідні для дачі висновку №5179 від 19.07.2012р., як обґрунтоване та таке, що не суперечить нормам діючого законодавства. Провадження у справі зупинено до вирішення питань, поставлених господарським судом судовому експерту.

08 листопада 2012 року на адресу господарського суду від ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса надійшли матеріали справи №5023/373/12 з повідомленням судового експерта про неможливість надання висновку.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2012 року поновлено провадження у справі №5023/373/12, розгляд справи призначено на 03.12.2012 року. Ухвалою господарського суду від 03.12.2012 року розгляд справи відкладено до 17.12.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2012 року та в процесі розгляду справи підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі та просить суд:

- визнати право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243) на нежитлову будівлю ремонтно-будівельного цеху, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м., яка розташована по вул. Енергетичній, 3 у місті Харкові,

- визнати Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 266/160, укладений 25.03.2002р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (код ЄДРПОУ: 00131954) та Закритим акціонерним товариством "Теплоелектроцентраль-3" (код ЄДРПОУ: 30657701) недійсним.

Зокрема, в позовній заяві позивач посилається на те, що на момент укладення між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Теплоелектроцентраль-3" (покупець) договору №266/160 від 25.03.2002 року купівлі - продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Енергетична,3 у м. Харкові АК "Харківобленерго" не мало правовстановлюючих документів на майно, оскільки реєстрація права власності Акціонерного товариства на спірні об'єкти нерухомого майна (реєстровий№4407) здійснено 10 квітня 2002 року, а спірний договір купівлі - продажу укладено з ЗАТ "ТЕЦ-3" раніше, а саме: 25 березня 2002року, тому, як вважає позивач, вказаний договір не є підтвердженням наявності у відповідача права власності на майно.

Як зазначає позивач, на час укладення акту інвентаризації майна ВЕО" Харківенерго" від 01.07.1995 року та на час затвердження переліку майна Міністерством палива та енергетики від 25.11.2001 року, АК "Харківобленерго" не мало технічних паспортів або будь-якої іншої технічної документації щодо спірних нежитлових будівель. Затверджений Міністерством палива та енергетики України перелік від 25.11.2001 року не відповідав вимогам Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №158 від 02.03.1993 року і чинного на час проведення корпоратизації АК "Харківобленерго". В порушення вимог чинного Положення у переліку відсутні інвентаризаційні номери нежитлових будівель, поданих ЗАТ "ТЕЦ-3" та не зазначена адреса їх місця розташування, що є порушенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 №127 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773.

Зокрема, під час здійснення реєстрації права власності, АК "Харківобленерго" керувався листом Міністерства палива та енергетики України від 23.11.2001 року №26/12-1619, який на думку позивача, не може визнаватися належним правовстановлюючим документом, оскільки стосується передачі нерухомого майна до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Харківобленерго", тоді як в свою чергу, у реєстраційному посвідченні від 10.04.2002 року власником нерухомого майна визначено іншу юридичну особу - Акціонерну компанію "Харківобленерго".

Таким чином, як посилається позивач в позовній заяві, вищевказаний договір не є підтвердженням наявності у другого відповідача права власності на майно за спірним договором, тому просить господарський суд визнати договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 266/160, укладений 25.03.2002 р. недійсним.

Позивач - Харківська міська рада також наполягає на задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на спірне майно, оскільки вважає, що територіальна громада міста Харкова є законним власником нежитлових приміщень виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№13-29 загальною площею 730,4 кв. м., що розташовані у літ. "А-2" та будівлю розчинно-бетонного вузла (РБУ) літ. "Г-1"загальною площею 115,8 кв. м. розташованих за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3, оскільки на час відчуження нежитлові приміщення та будівля перебувала у комунальній власності відповідно до розпорядження представника Президента України у Харківській області від 30.12.1992 року № 622 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності області", рішення Харківської обласної ради від 28.04.1998 року про делегування повноважень управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 26.03.1999 року № 212 щодо делегування управлінню житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації повноважень по управлінню майном обласного виробничого об'єднання "Харківтеплоенерго", засновницького договору від 10.09.1999 року, за умовами якого ДП "Харківські теплові мережі"з відповідним ЦМК увійшло до складу ОВО "Харківтеплоенерго", рішення Харківської обласної ради від 11.05.1999 року та розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації № 749 від 13.09.1999 року, яким затверджено акт прийому-передачі ЦМК ДП "Харківські теплові мережі"у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, рішення Харківської міської ради від 24.09.2003 року №191/03 "Про комунальну власність міста Харкова".

Представник другого відповідача - АК "Харківобленерго" в судовому засіданні 17.12.2012 року просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та підтримує клопотання про застосування строку позовної давності, через канцелярію суду за вх. 22634 надав копію плану розміщення акцій ДАЕК "Харківобленерго". Заперечення проти позову мотивує безпідставним твердженням позивача про відсутність у АК "Харківобленерго" правовстановлюючих документів на момент укладання договору купівлі-продажу спірного майна, оскільки таким документом, як вважає другий відповідач, є наказ Фонду державного майна з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам та акт приймання-передачі зазначеного майна, підписаний у встановленому порядку. Другий відповідач посилається на Наказ Міністерства енергетики та електрифікації України від 22.08.1995 року № 163, згідно з яким ДАЕК "Харківобленерго" за актом приймання-передачі було передано майно, проінвентаризоване станом на 01.07.1995 року. Повноваження на створення державних енергопостачальних компаній та управління їх майном були передані від ФДМ України до Міністерства згідно з Указом Президента України "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України"від 04.04.1995 року №282/95. АК "Харківобленерго", заперечуючи проти позову, наполягає на тому, що відсутність у власника реєстрації права власності на майно не є підставою для позбавлення його такого права.

Представник 3-ї особи (Харківської обласної ради) в судове засідання 17.12.2012 року не з'явився, документів не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке долучено до матеріалів справи.

Представник 3-ї особи (Харківської обласної державної адміністрації) в судовому засіданні 17.12.2012 року підтримує позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію господарського суду за вх. № 20380 від 03.12.2012р. надав пояснення по справі, в посилається на те, що майно цілісного майнового комплексу належить територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, крім того посилається на те, що оскільки вказане майно знаходилося у постійному користуванні ОВО "Харіківтеплоенерго", за своїм функціональними ознаками було залучено до промислового циклу по виробництву теплової енергії, знаходилося на території, що належить до комунальної власності, в зв*язку з чим, Харківська обласна державна адміністрація вважає, що спірне майно за відплатним договором придбане в особи (другого відповідача), яка не мала права його відчужувати.

Представник 3-ї особи (Фонд державного майна України) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У наданих до матеріалів справи письмових поясненнях зазначає, що відповідальність за проведення корпоратизації покладається на керівників міністерств та інших підвідомчих Кабміну України органів державної виконавчої влади. Роз'яснює, що відповідно до Положення "Про порядок корпоратизації", затвердженого постановою Кабміну України №508 від 05.07.1993 року, корпоратизація підприємства передбачає здійснення комплексу заходів, які полягають у підготовці та затвердженні акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, проекту плану розміщення акцій. У плані розміщення акцій повинно бути зазначено про характеристики відносин власності в акціонерному товаристві щодо об'єктів, залишкова вартість яких не включена до статутного фонду акціонерного товариства, тобто майно, яке не планується передавати у власність акціонерному товариству, має бути зазначене у плані розміщення акцій. Якщо таке майно не зазначене, можна зробити висновок про передання майна до статутного фонду у власність. Пояснює, що передача майна мала бути здійснена відповідно до акту приймання-передачі.

Представник третьої особи (Міністерства енергетики та вугільної промисловості України м. Київ) в судове засідання не з'явився, документів не надав, про причину неявки на час розгляду справи не повідомив.

Представник першого відповідача в судове засідання 17.12.2012 року не з'явився, ухвала суду від 09.11.2012 р., направлена за адресою першого відповідача, що зазначена в позовній заяві, повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до інформації, що міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 23.11.2012 року, Закрите акціонерне товариство "Теплоелектроцентраль-3" (ідентифікаційний код юридичної особи 30657701, місцезнаходження: 61036 м. Харків, вул. Енергетична, буд. 3) знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Присутні в судовому засіданні 17 рудня 2012 року учасники судового процесу вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників першого відповідача, та третіх осіб, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 березня 2002 року між АК "Харківобленерго", як продавцем та Закритим акціонерним товариством "ТЕЦ-3", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №266/160, згідно з пп. 1.1. пункту 1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах договору будівлю ремонтно-будівельного цеху, що знаходиться за адресою:м. Харків, вул. Енергетична, 3, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м..

Ціну продажу майна визначено у сумі 11 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 1900,00 грн.

В пп. 1.3. пункту 1 договору зазначено, що право власності на майно переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Продавець - АК "Харківобленерго" гарантував, що майно не є проданим, у заставі не перебуває, не знаходиться під арештом, а також, що відносно майна відсутні судові спори (п. 5.1.).

Суд враховує, що оскаржуваний договір купівлі-продажу майна було укладено до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року, тому до спірних правовідносин стосовно правомірності передачі, продажу майна та визнання недійсним договору купівлі-продажу, повинні застосовуватися положення Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, із змінами і доповненнями, внесеними станом на 08.10.1999 року.

Стаття 225 ЦК Української РСР встановлює, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Суд зазначає про те, що згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд, перевіряючи доводи позивача про відсутність у другого відповідача - АК "Харківобленерго" права продажу нерухомого майна, яке було відчужене за оскаржуваним договором купівлі-продажу №266/160 - 25 березня 2002 року станом на дату його укладання встановив наступне.

10.04.2002 року АК "Харківобленерго" видано реєстраційне посвідчення, яким зокрема, спірна нежитлова будівля зареєстрована за АК "Харківобленерго" на праві колективної власності.

Реєстрація зазначеного права власності, здійснювалася на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року у редакції, що діяла на час укладення заперечуваного договору (далі по тексту - Положення).

Це Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності визначало порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Тобто, Положення пов'язувало визнання права власності на нерухоме майно саме із фактом реєстрації цього права, яку відповідно до вимог п. 1.3. Положення здійснювали комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до вимог п. 1.4. Положення, реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку із виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів.

Пунктом 1.5. Положення передбачалося, що право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб підлягає обов'язковій реєстрації.

Отже, реєстрацію права власності АК "Харківобленерго" на спірний об'єкт нерухомого майна - будівлю ремонтно-будівельного цеху, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м., було здійснено 10 квітня 2002 року, тобто пізніше за часом, ніж було укладено із ЗАТ "ТЕЦ-3" спірний договір купівлі-продажу від 25.03.2002 року.

Вказане є порушенням приписів ст. 225 ЦК Української РСР, п. 1.4., 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту від 07.02.2002 року на час до набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна.

Судом також з'ясовано питання щодо правових підстав знаходження спірного майна на праві власності у продавця - АК "Харківобленерго".

Не знайшли підтвердження доказами у справі посилання другого відповідача - АК "Харківобленерго" на те, що майно, відчужене ним за оскаржуваним договором, - будівля ремонтно-будівельного цеху, літ. "Б-1" (інв. 1015580), загальною площею 230,4 кв. м., яка розташована по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові - отримане ним в процесі корпоратизації АК "Харківобленерго" на базі Виробничого енергетичного об'єднання "Харківенерго", яке припинило свою діяльність.

Під час здійснення реєстрації права власності, АК "Харківобленерго" керувалося листом Міністерства палива та енергетики України №26/12-1619 від 23.11.2001 року та переліком майна, переданого до статутного фонду акціонерного товариства, затвердженого 25.11.2001 року.

Міністерство палива та енергетики підтвердило перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Харківобленерго" листом №26/12-1619 від 23.11.2001 року, в якому (переліку) міститься будівля ремонтно-будівельного цеху без вказівки на місцезнаходження (адресу) цієї будівлі, без посилання на літерування будівлі, лише із зазначенням дати введення будівлі в експлуатацію - 01.02.1937 р..

Пунктом 3.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно передбачалося, що реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права відносно якого підлягають реєстрації з дотриманням вимог пункту 2.4. цього Положення, відповідно до якого технічна інвентаризація повинна передувати проведенню реєстрації права власності.

Витягу на нерухоме майно повинно було передувати проведення інвентаризаційних робіт, опис нерухомого майна з урахуванням літерування приміщень, їх вартості, проведеної індексації та із описом земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти та вказівкою розмірів цих ділянок.

Згідно з вимогами пункту 1.2., 1.4. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127 (далі по тексту - Інструкція) технічна інвентаризація будинків, будівель і споруд здійснюється з метою: визначення їх фактичної площі, обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів, встановлено, що на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентарні справи та технічні паспорти. Розділом 2 Інструкції визначено об'єкти, які підлягають технічній інвентаризації.

Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №158 від 02.03.1993 року (далі по тексту - Положення про інвентаризацію) встановлено, що при інвентаризації основних засобів перевіряється наявність технічних паспортів або іншої технічної документації, документів на основні засоби, що здані або прийняті підприємством в оренду, на зберігання та у тимчасове користування (п. 16).Головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна з даними бухгалтерського обліку.

Міркування другого відповідача про відсутність вимог у чинному законодавстві щодо проведення літерування будівель та присвоєння їм поштових адрес спростовуються вимогами цієї Інструкції (розділ 3 і 5).

Відповідно до вимог п. 3.1. розділу 3 Інструкції, технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самовільно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди.

На кожний об'єкт заводиться запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд.

Під час обмірювальних робіт складаються абриси на земельну ділянку з нанесенням усіх наявних будинків, господарських будівель і споруд, меж та угідь. В абрисі зазначається номер будівельного кварталу, номер будинку, назва вулиці, поверховість та призначення будинків, літерування будинків і господарських будівель тощо (розділ 5 Інструкції).

Так, у переліку нерухомого майна, переданого у власність АК "Харківобленерго", затвердженого Міністерством палива та енергетики України 25.11.2001 року, на який другий відповідач посилається як на підставу виникнення у нього права власності на спірне нерухоме майно, не зазначено місцезнаходження (поштова адреса) нежитлової будівлі проданої ЗАТ "ТЕЦ-3", відсутня вказівка на присвоєну будівлі літеру внаслідок літерування та номер цієї будівлі, що є порушенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 № 127 (пункти 1.2., 1.4., 3.1. розділу 3 та розділ 5) та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (пп. 4.1.1. пункту 4.1.).

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачено, що до записів про нерухоме майно включається інформація про: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна та відомості про його місцезнаходження; призначення нерухомого майна; опис нерухомого майна, отриманий у порядку технічної інвентаризації (дані про розміри земельної ділянки (у разі наявності такої інформації), будівлі, її частини, споруди та інші характеристики) тощо.

На час затвердження переліку майна Міністерством палива та енергетики від 25.11.2001 року АК "Харківобленерго" не мало технічних паспортів або будь-якої іншої технічної документації на спірну нежитлову будівлю, що є порушенням вимог п. 1.4. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна та п. 16 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №158 від 02.03.1993 року, а тому нерухоме майно, яке зазначено у ньому, не містить передбачених чинним законодавством характеристик, які б дозволяли ідентифікувати це нерухоме майно, як такого, що є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу №266/160 від 25.03.2002 року.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що перелік нерухомого майна, переданого у власність АК "Харківобленерго", затверджений 25.11.2001 року (далі по тексту - Перелік) у вигляді окремого документа не може вважатися правовстановлюючим документом, оскільки згідно з вимогами ЦК Української РСР (ст. 128), Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року №508 (пункти 10, 15),. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (пп. 4.1.1. п. 4.1.), які діяли на час корпоратизації, вказаний Перелік має бути додатком до акту приймання - передачі майна до статутного фонду.

Статтею 128 ЦК Української РСР передбачалося, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно документи, які підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.

Тимчасовим положенням передбачено, що реєстрації підлягали виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам (пункт 3.6.). Вказаним Тимчасовим положенням встановлювався виключний перелік документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

У Додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно міститься перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна (пункт 15 додатку №1), згідно якого такими право встановлювальними документами можуть бути, серед іншого, накази органів Фонду державного майна з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам та акт приймання-передавання зазначеного майна, підписаний у встановленому порядку.

Наказом Фонду державного майна України від 04.04.1994 року № 175 "Про затвердження Положення про типовий план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створено шляхом корпоратизації" затверджено типові форми оформлення документів під час корпоратизації.

Матеріали справи не містять доказів приймання-передачі нежитлових приміщень, які вказані у Переліку (без зазначення місцезнаходження (поштових адрес), літерування та нумерації будівель) під час створення Відкритого акціонерного товариства "Харківобленерго" в процесі корпоратизації.

Як було досліджено господарським судом в ході розгляду справи, Харківська міська рада згоду на передачу відповідачу спірних нежитлових приміщень, що є предметом договору купівлі-продажу не надавала, відповідних рішень стосовного спірного об'єкту нерухомості, не виносила.

Отже, другий відповідач не надав доказів того, що на час укладення з першим відповідачем договору купівлі-продажу предмет договору - будівля ремонтно-будівельного цеху, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м., яка розташована по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові, знаходились у його власності.

Спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна №266/160 від 25.03.2002 року АК "Харківобленерго" укладений за відсутності у продавця права продажу цього майна, за відсутності правовстановлюючих документів про право власності на спірне майно, зареєстроване у встановленому законом порядку, оскільки реєстрацію права власності акціонерного товариства на спірний об'єкт нерухомого майна здійснено 10.04.2002 року, тоді, як сам спірний договір купівлі-продажу укладено із ЗАТ "ТЕЦ-3" 25.03.2002 року, тобто значно раніше за часом.

Згідно з вимогами ст. 48 ЦК Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" №3 від 28.04.1978 року із змінами та доповненнями станом на 25.05.1998 року, роз'яснюється, що за правилами ст. 48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. У разі визнання угоди недійсною за ст. 48 ЦК Української РСР суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.

З огляду на порушення сторонами при укладенні договору вищевказаних нормативно-правових актів суд дійшов висновку про недійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна № 266/160 від 25.03.2002 року, укладеного між АК "Харківобленерго" та ЗАТ "ТЕЦ-3".

Не спростовують висновків суду про недійсність оскаржуваного договору і надані до суду другим відповідачем наказ Міністерства палива та енергетики України №425 від 12.08.2003 року про затвердження переліку нерухомого майна АК "Харківобленерго", що перейменована з Державної акціонерної енергопостачальної компанії в Акціонерну компанію (протокол № 4 від 14.03.2000 р.). та інвентаризаційні описи основних засобів підприємства "Харківенергоспецремонт".

Майно згідно переліку (додаток до наказу №425 від 12.08.2003 року) передано до статутного фонду ВАТ "Харківобленерго" під час корпоратизації. Даний перелік містить посилання на спірну нежитлову будівлю, але його складено за результатами проведення аудиторської перевірки фірмою "Трансаудит" і затверджено у 2003 році, тобто після відчуження спірного майна, шляхом укладання із ЗАТ "ТЕЦ-3" 25.03.2002 року договору купівлі - продажу спірного нерухомого майна №266/160, згідно з яким було продано будівлю ремонтно-будівельного цеху, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м., яка розташована по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові.

Суд враховує при цьому невідповідність наданих доказів вимогам їх належності, які відповідно до ст. 34 ГПК України, полягають у тому, що докази повинні мати значення для справи, тобто бути спроможними підтвердити або спростувати обставини, що мали місце у певний часовий проміжок, та які підлягають доведенню.

АК "Харківобленерго" надано інвентаризаційні описи основних засобів підприємства "Харківенергоспецремонт" та розпорядження керівника "Харківенергоспецремонт" №112 від 19.10.1998 року, відповідно до якого, спірне нерухоме майно за актами прийому-передачі від 30.03.1999 році повернуто від ДП "Харківенергоспецремонт" до АК "Харківобленерго".

Матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про правові підстави знаходження спірного майна - нежитлової будівлі ремонтно-будівельного цеху, яке за твердженням другого відповідача отримано ним внаслідок корпоратизації, що відбулася у 1995 році, на балансі іншого підприємства -ДП "Харківенергоспецремонт" до 1999 року, а також не місять доказів підпорядкованості ДП "Харківенергоспецремонт" Акціонерній компанії "Харківобленерго", також до суду не надано розпорядження Харківенергоспецремонт" № 112 від 19.10.1998 року, на яке посилається другий відповідач.

Суд наголошує на тому, що надані інвентаризаційні описи не відповідають вимогам допустимості доказів відповідно до ст. 34 ГПК України, оскільки містять обставини, які не підтверджені належними засобами доказування.

Вирішуючи вимогу про визнання права комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлову будівлю ремонтно-будівельного цеху, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м., яка розташована по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних відносин та втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року №997-V, на території України існувала приватна, колективна та державна власність і законодавство забезпечувало власникам рівні умови захисту права власності. До державної належали загальнодержавна та комунальна власність, суб'єктами права на які були відповідно держава в особі Верховної Ради України і адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних та сільських Рад народних депутатів (стаття 32).

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" визначалося, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що затверджений вказаною постановою, до власності областей відносить (у сфері теплового господарства) майнові комплекси підприємств та об'єкти виробничих об'єднань теплового господарства (підприємства теплових мереж, котельні, бойлерні тощо), ремонтно-будівельні, автотранспортні та інші підприємства й організації, що обслуговують або пов'язані з організацією виробничої діяльності підприємств теплового господарства.

Судом встановлено, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 577 від 13 жовтня 1992 року "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя" Представником Президента України по Харківській області прийнято розпорядження №622 від 30.12.1992 року "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності області".

Згідно зі ст. 1 Закону України від 05.03.1992 року "Про Представника Президента України" (в редакції станом на 14.05.1992 року) Представник Президента України є найвищою посадовою особою державної виконавчої влади - главою місцевої державної адміністрації відповідно в областях, містах Києві, Севастополі, районі, районах м. Києва і Севастополя.

Статтею 14 зазначеного Закону передбачалось, що Представник Президента України в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження Представника Президента України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання органами місцевого і регіонального самоврядування, всіма розташованими на відповідній території підприємствами, організаціями і установами, громадськими об'єднаннями, а також посадовими особами і громадянами.

Рішенням Харківської обласної ради від 28.04.1998 року Харківській обласній державній адміністрації були делеговані повноваження управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області.

На виконання Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" Харківською обласною державною адміністрацією видано розпорядження № 212 від 26.03.1999 року "Про повноваження із управління державним та комунальним майном" щодо делегування управлінню житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації повноважень по управлінню майном Обласного виробничого об'єднання "Харківтеплоенерго".

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №187-Р від 15.03.1999 року, прийнято пропозицію Харківської обласної ради та погоджено з Фондом державного майна України передачу ЦМК державного підприємства "Харківські теплові мережі" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області. Так, рішенням Харківської обласної ради від 11 травня 1999 року у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області було прийнято цілісний майновий комплекс державного підприємства "Харківські теплові мережі", зареєстрованого за адресою: м. Харків, вул. Енергетична,11.

Судом встановлено, що адреса: м. Харків, вул. Енергетична, 11 в даному випадку, вказувалася як юридична адреса саме державного підприємства "Харківські теплові мережі", а не цілісного майнового комплексу, що передавався цьому державному підприємству, про що вказано і в розпорядженні голови Харківської обласної державної адміністрації №749 від 13.09.1999 року, яким затверджувався акт приймання-передачі ЦМК.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції Закону №82/95 від 02.03.95 р.) 10 вересня 1999 року між державним ОВО "Харківтеплоенерго" та обласним підприємством "Харківські теплові мережі" було укладено засновницький договір, за умовами якого, державне підприємство "Харківські теплові мережі" з відповідним ЦМК, увійшло до складу ОВО "Харківтеплоенерго", із збереженням права юридичної особи із самостійним балансом та правом виходу із складу об'єднання за згодою представника власника майна - Харківської обласної ради.

Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації №749 від 13 вересня 1999 року відповідно до положень Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.03.1999 року №187-р, рішення обласної ради від 11 травня 1999 року "Про прийняття цілісного майнового комплексу державного підприємства "Харківські теплові мережі" затверджено акт прийому-передачі ЦМК державного підприємства "Харківські теплові мережі" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області від 06.06.1999 року, в якому зокрема зазначено, що до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Харківські теплові мережі" входить, зокрема, ТЕЦ-3.

Згідно змісту даного акту встановлено, що комісія з приймання-передачі ЦМК "Харківські теплові мережі" за період з 29.04.1999 р. по 28.05.1999 р. провела обстеження ЦМК, який знаходився у сфері управління Міністерства енергетики України та встановила, що до складу ЦМК входить майно ряд підприємств, в тому числі і підприємства ТЕЦ-3.

Зазначено, що підприємство орендує у ВАТ "Котельно-механічний завод" приміщення за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 11, у яких розміщується апарат управління підприємством, тобто дана адреса є юридичною адресою ДП "Харківські теплові мережі" і не свідчить про знаходження за цією адресою цілісного майнового комплексу.

Належність спірного нерухомого майна - нежитлової будівлі ремонтно-будівельного цеху літ. "Б-1"за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3 до складу цілісного майнового комплексу підтверджується інформацією стосовно ремонтно-будівельного цеху ТЕЦ-3, що забезпечує проведення ремонтних робіт будівель і споруд ТЕЦ-3, які забезпечують технологічний процес виробки теплової та електричної енергії.

Згідно із вказаною інформацією, наданої ЗАТ "ТЕЦ-3", з метою оперативного проведення ремонтних робіт будівель і споруд ТЕЦ-3 було створено ремонтно-будівельний цех, до складу якого входять: приміщення виробничо-побутового корпусу (приміщення №№13-29 1-ого поверху) літ. "А-2"загальною площею 730,4 кв. м.; приміщення виробничо-побутового корпусу (№№1-12 1-ого поверху, №№1-10 2-ого поверху) літ. "А-2" загальною площею 350,4 кв. м.; будівля ремонтно-будівельного цеху літ. "Б-1"загальною площею 230,4 кв. м.; будівля для фарб РБУ-3 літ. "В-1" загальною площею 68,0 кв. м.; будівля розчинно-бетонного вузла літ. "Г-1" загальною площею 115,8 кв. м.; будівля складу РБУ-3 літ. "Д-1"загальною площею 162,8 кв. м.; будівля РБУ-2 літ. "Е-1" загальною площею 113,9 кв. м. Вказані нежитлові приміщення призначені для проведення ремонтів будівель і споруд ТЕЦ-3 -котло-турбінного цеху, хімцеху, електроцеху, підстанції 110/35 кВ, а також будівель і споруд допоміжних підрозділів, під'їзних шляхів, виконання будівельних робіт на території ТЕЦ-3; вони обладнані всім необхідним устакуванням (станочний парк, інструмент, знаряддя), для їх обслуговування передбачено штатні одиниці, що дає можливість оперативного проведення всього обсягу ремонтів будівель і споруд ТЕЦ-3, та забезпечує надійну роботу основного енергетичного обладнання станції. Вказано, що ремонтно-будівельний цех, до складу якого входять і спірні нежитлові приміщення, є структурним підрозділом ТЕЦ-3 і потреба в його функціонуванні -постійна.

Із листа Фрунзенської районної ради від 08.04.2002 року № 791 вбачається, що приміщення ремонтно-будівельного цеху, виробничо-побутового корпусу, приміщення розчинно-бетонного вузла , приміщення складу, складу для фарб, приміщення РБУ -2 тощо знаходяться на території, закріпленій за ЗАТ ТЕЦ-3 по вул. Енергетичній, 3.

Відповідно до Розпорядження Голови Харківської облдержадміністрації від 30.06.2000 року "Про приєднання обласного підприємства "Харківські теплові мережі" до ОВО "Харківтеплоенерго" проведено реорганізацію обласного підприємства "Харківські теплові мережі", у складі якого знаходився ЦМК самостійного підрозділу ТЕЦ-3, шляхом приєднання до ОВО "Харківтеплоенерго".

На підставі Положення "Про управління майном комунальної власності обласної державної адміністрації", затвердженого Розпорядженням голови Харківської облдержадміністрації №108 від 22.02.2001 року між Управлінням майном комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації та ЗАТ "Теплоелектроцентраль -3" 26.04.2001 року було укладено договір №6 оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго" (ОВО "Харківтеплоенерго").

Рішенням ХІІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання 30.04.2003 року №58/03 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Харкова нерухомого майна Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та ЗАТ "ТЕЦ-3" Харківській обласній раді передані повноваження щодо вирішення питання про продаж, передачу до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, в оренду, концесію або під заставу, майнових комплексів КП "Харківські теплові мережі", ЗАТ "ТЕЦ-3" та інших підприємств, що працюють на ринку надання послуг по теплопостачанню на території міста Харкова і використовують виробничі потужності, які знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області.

До часу здійснення передачі спірного майна у комунальну власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради в 2003 році, майно входило до складу комунального майна, яке складало спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області.

Рішенням ХVІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 24.09.2003р. №191/03 "Про комунальну власність міста Харкова" прийнято до комунальної власності м. Харкова цілісний майновий комплекс ТЕЦ-3, що знаходився у користуванні ЗАТ "ТЕЦ-3" за договором оренди № 6 від 26.04.2001 року, укладеним між Управлінням майном комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації та ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3".

Згідно пункту 7 додатку №2 до даного рішення, до комунальної власності міста передано ЦМК, що знаходиться в оренді ЗАТ "ТЕЦ-3" із зазначенням юридичної адреси розташування майна ЦМК: вул. Енергетична, 3, вул. Енергетична, 5 та вул. Біологічна, 4-а у м. Харкові.

На виконання зазначеного рішення до комунальної власності м. Харкова прийнято цілісний майновий комплекс ТЕЦ-3, що знаходився у користуванні ЗАТ "ТЕЦ-3"за вищевказаним договором оренди №6 від 26.04.2001 року, про що складено комісійний акт прийому -передачі майна від 24.09.2003 року за участю представників Харківської обласної державної адміністрації.

25.09.2003 року Харківською міською радою в особі Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ЗАТ "ТЕЦ-3" було укладено додаткову угоду №1192 від 19.11.2003 року до договору оренди вищезазначеного ЦМК, відповідно до якої договір оренди №6 від 26.04.2001 року викладено у новій редакції.

До правовідносин, що стосуються виникнення права комунальної власності на спірне нерухоме майно внаслідок передачі його з державної власності до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), суд застосовує норми Цивільного кодексу Української РСР у редакції, що діяла станом на 10.09.1991 року.

Згідно зі ст. 4 ЦК Української РСР, у редакції, що діяла станом на 10.09.1991 р., передбачалося, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникали також з адміністративних актів; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Зміст вищевказаних нормативно-правових та адміністративних актів, які приймалися за період з 1992 року до 2003 року свідчить про здійснення передачі державного майна - цілісного майнового комплексу ДП "Харківські теплові мережі", до складу якого входила, зокрема, спірна нежитлова будівля ремонтно-будівельного цеху, до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Харківської області, і в подальшому, до комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про власність" у редакції, що діяла на час укладення договору, до державної власності належить загальнодержавна власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Відповідно до ст. 32 цього ж Закону суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Право комунальної власності територіальної громади міста Харкова, на нежитлову будівлю ремонтно-будівельного цеху, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м., яка розташована по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові, може бути визнано таким, що набуте внаслідок прийняття законодавчого акту щодо встановлення власності держави Україна та розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) та адміністративних актів уповноважених органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про власність" захист права здійснюється судом. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", однією із форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд.

Таким чином, органи місцевого самоврядування в особі сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функцію суб'єкта права власності з усіма притаманними йому правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності.

За таких обставин, суд вважає за можливе захистити право територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, порушене внаслідок неправомірного відчуження належного до комунальної власності нерухомого майна - на нежитлову будівлю ремонтно-будівельного цеху, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м., яка розташована по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові, за договором купівлі-продажу №266/160 від 25.03.2002 року, шляхом його визнання.

На виконання вказівки Вищого господарського суду України судом досліджено питання виділення земельної ділянки для будівництва на нежитлову будівлю ремонтно-будівельного цеху, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м., яка розташована по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові. Згідно з вимогами чинного станом на період 1995-2001 р.р. законодавства власник нерухомого майна зобов'язувався укладати договір оренди земельної ділянки з відповідним планом земельної ділянки та актом визначення меж в натурі.

Відповідно до вимог ст.ст. 7, 8, 11, 17, 68 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ надання земельних ділянок у володіння або користування здійснювалося в порядку відведення. Відведення земельних ділянок проводилося на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів. У рішеннях про надання земельних ділянок у володіння і користування вказується мета, для якої вони відводяться.

Відповідно до приписів постанови Верховної Ради України "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування" від 13.03.1992 року №2201-ХІІ передбачалося затвердження форм державних актів на право колективної власності на землю, на право приватної власності на землю, на право постійного користування землею, як документів, які підтверджують права на земельні ділянки.

Матеріали справи не містять доказів оформлення права землекористування другим відповідачем - АК "Харківобленерго" стосовно земельної ділянки по вул. Енергетична, 3, на якій розташована спірна нежитлова будівля.

Разом з тим, із наданих позивачем до суду доказів вбачається, що постановою №918 виконавчого комітету Харківської міської Ради депутатів трудящих від 22.11.1945 року "Про відвід участка землі Харківській ДЕС №3 по Енергетичній вулиці" дизельній електростанції №3 (ДЕС № 3) надано земельну ділянку по вул. Енергетичній у м. Харкові під забудову промислової площадки. Дана архівна копія надавалася 24.02.1989 року на запит керівника підприємства "Харківські теплові мережі".

Згідно з п. 1 цієї постанови поновлено межі участку ДЕС № 3, які вона займала до війни та, з метою поширення сучасних меж ДЕС № 3 їй додано: участок, на південь до продовження південної межі участку до Енергетичної вулиці, маючи з заходу Енергетичну вулицю та зі сходу Дизельну вулицю; участок, що його відведено "Головпостач", частину участку Харжитлопостачзбуту на південь від лінії, що є продовженням на схід північної межі ДЕС-3. Зобов'язано ДЕС-3 оформити договором з міськжитлоуправлінням користування участком.

Відповідно до технічного звіту Харківського НДІ ІВД "Енергопроект" встановлено, що з метою виготовлення технічної документації на земельну ділянку на замовлення ДП "Харківські теплові мережі" проведено інвентаризацію земельної ділянки, розташованої по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові (промисловий майданчик). Дане підтверджується відповідною план-схемою даної земельної ділянки, із зазначенням меж землекористування та загальної площі 196000 кв.м.

Із висновку начальника управління містобудування та архітектури Харківської міської ради, направленого 19.09.2001 року до Харківського міського управління земельних ресурсів, встановлено, що земельна промислова ділянка ТЕЦ-3 загальною площею 196000 кв.м. (станом на 2001 рік площу використання земельної ділянки не змінено) із спорудами та будівлями, що на ній розташовані, використовується ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання "Харківтеплоенерго"; земельну ділянку було відведено на підставі постанови виконкому Харківської міської ради трудящих за №918 від 22.11.1945 року. Вказано, що цей відвід включає в себе промділянку ТЕЦ-3 і два житлових квартали, які безпосередньо примикають до ТЕЦ-3 і обмежений вулицями Дизельною і Енергетичною, а також квартал обмежений цими вулицями та примикаючий до території сучасного котельно-механічного виробництва.

Земельна ділянка, на якій розміщене спірне нерухоме майно, починаючи з 1945 року до 1999 року (в тому числі і під час корпоратизації АК "Харківобленерго") використовувалася безпосередньо державним підприємством "Харківські теплові мережі", а в подальшому Харківським обласним виробничим об'єднанням "Харківтеплоенерго". Починаючи з 2001 року, земельна ділянка використовувалася ЗАТ "ТЕЦ-3"на підставі договору оренди ЦМК ТЕЦ-3 №6.

Суд, вирішуючи питання про застосування строку позовної давності, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку позовної давності на оскарження договору купівлі-продажу №266/160 від 25.03.2002 року, з огляду на дотримання позивачем цього строку, на що і вказав позивач у своєму клопотанні.

Встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2010 року у справі №66/184-10, залишеним в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 року, задоволено позов Харківської міської ради до ЗАТ "ТЕЦ-3" та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про розірвання договору оренди ЦМК в редакції додаткової угоди №1192 від 19.11.2003 року та стягнення заборгованості по орендній платі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.2010 року у справі № 47/250-10, залишеним в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року, задоволено позов прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ЗАТ "ТЕЦ-3" про витребування майна та виселення. Даним рішенням суд зобов'язав ЗАТ "ТЕЦ-3"повернути власнику майно ЦМК підприємства ТЕЦ-3, отримане у користування за договором оренди №1192 від 25.09.2003 року.

Розпорядженням Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №242 від 15.02.2011 року "Про внесення змін в договір передачі майна в повне господарське відання з КП "Харківські теплові мережі" №1187 від 30.09.2003 року комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" делеговані повноваження щодо забезпечення збереження та охорони всього рухомого та нерухомого майна ЦМК, яке ЗАТ "ТЕЦ-3" на виконання судових рішень у справі №47/250 повернуло Управлінню комунального майна та приватизації, згідно акту прийому-передачі від 16.02.2011 року.

Наказом Управління комунального майна та приватизації №230 від 01.03.2011 року зобов'язано провести інвентаризацію рухомого та нерухомого майна ЗАТ "ТЕЦ-3", що передано в господарське відання КП "Харківські теплові мережі". Дана інвентаризація проходила за участю представників ЗАТ "ТЕЦ-3", та з наданням ними відповідної технічної документації стосовно нежитлових приміщень, що використовувалися за договором оренди ЦМК "ТЕЦ-3".

На підставі Розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №242 від 15 лютого 2011 року та наказу №230 від 01 березня 2011 року на виконання вищезазначених судових рішень витребуване нерухоме майно внесено до складу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"та зобов'язано провести інвентаризацію рухомого та нерухомого майна ЗАТ "ТЕЦ-3", що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Енергетична,3.

Під час проведення інвентаризації та передачі Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго" позивачу стало відомо, на нежитлова будівля ремонтно-будівельного цеху, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м., яка розташована по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові, належить на праві власності ЗАТ "ТЕЦ-3" на підставі договору купівлі-продажу №266/160, укладеного з АК "Харківобленерго"25.03.2002 року.

На виконання вимог ст. 33 ГПК України Харківською міською радою доведено, що про порушене право власності на спірне майно, тобто про наявність договору купівлі-продажу нежитлової будівлі №266/160 від 25.03.2002 року, позивачу - Харківській міській раді стало відомо під час виконання його службовими особами вимог наказу Департаменту комунального майна та приватизації Харківської міської ради №230 від 01.03.2011 року про проведення інвентаризації рухомого та нерухомого майна ЗАТ "ТЕЦ-3", розташованого по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року встановлено, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення яких виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до вимог ст. 71 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 76 цього ж кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

З огляду на викладене, встановлений законом перебіг строку позовної давності за позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна №266/160 від 25.03.2002 року починається з дня, коли Харківська міська рада дізналася про порушення її права, тобто з 01.03.2011 року, коли під час інвентаризації було виявлено підстави перебування спірної будівлі у складі ЦМК, який було повернуто до комунальної власності, а саме внаслідок відчуження цього майна особою, яка не мала на це права та за відсутності правовстановлювальних документів.

Суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивачем до суду із позовом про недійсність спірного договору купівлі-продажу №266/160 від 25.03.2002 року, строк позовної давності дотримано, у зв'язку із чим, у задоволенні клопотанні про його відновлення слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 71,76 225, Цивільного кодексу Української РСР ст.ст. 7, 8, 11, 17, 68 Земельного кодексу України, ст. 2, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі №266/160, укладений 25.03.2002 року між Акціонерною компанією «Харківобленерго» (код ЄДРПОУ 00131954) та Закритим акціонерним товариством «Теплоелектроцентраль-3» (код ЄДРПОУ 30657701).

Визнати право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: 61003 м. Харків, майдан Конституції, 7) на нежитлову будівлю Ремонтно-будівельного цеху, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м., яка розташована по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" (61036, м.Харків, вул. Енергетична, 3; поштова адреса: м. Харків, вул. О.Яроша, 16-б; код ЄДРПОУ: 30657701; рахунок № 26006310558 в Першій Харківській філії АКБ "Базис" м. Харкова, МФО 351599) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243; рахунок № 33213612800002 в УДК у Харківській області, МФО 851011) - 85,00 грн. витрат з оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ: 00131954; рахунок № 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ "Базіс", МФО 351599) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243; рахунок № 33213612800002 в УДК у Харківській області, МФО 851011) - 85,00 грн. витрат з оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.12.2012 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Задорожна І.М. Аюпова Р.М. Погорелова О.В.