Рішення № 28277621, 19.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р.Справа № 5023/4494/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Задорожної І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівний комплекс", с. Пісочин, Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грейф", смт. Н. Водолага, Харківської області про стягнення коштів за участю :

Представник позивача - Неминуща Х.С. (дов. № 811 від 20.09.2012р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грейф", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 32 866,62 грн., пені в сумі 3 543,20грн., 3% річних в сумі 702,60грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається укладення між сторонами договору оренди складських приміщень №А-102/П від 30.12.2010 року, відповідно до якого позивач передав відповідачу відповідні приміщення, про що сторонами було складено акт приймання - передачі від 30.12.2010 року, однак в порушення умов даного договору відповідач не в повному обсязі сплатив позивачеві орендну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі та з оплати комунальних послуг.

Крім того, позивач наголошував на тому, що оскільки за домовленістю сторін дія вищеозначеного договору оренди була визначена до 30.12.2011 року, про те займані складські приміщення після припинення дії договору були звільнені відповідачем від збережувальних ним матеріалів лише в серпні 2012 року, в зв'язку з чим, позивачем також було проведено нарахування вартості послуг щодо збереження майна відповідача за травень - червень 2012 року, про що був складений та направлений відповідачу акт виконаних робіт від 01.07.2012 року.

Позивач в позовній заяві зазначає, що ним неодноразово направлялися відповідачу претензії щодо оплати заборгованості за договором, однак відповідач свої зобов'язання щодо погашення заборгованості не здійснив, вказані обставини стали причиною звернення позивача з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2012 року порушено провадження у справі №5023/4494/12, розгляд справи призначено на 17.10.2012 року о 10:00.

Ухвалами господарського суду від 17.10.2012 року та від 29.10.2012 року були задоволені клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи на інший строк, розгляд справи ухвалою суду від 29.10.2012 року відкладено до 26.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 26.11.2012 року задоволено заяву представника позивача про продовження строку розгляду справи на підставі ч.3 ст.69 ГПК України, задоволено усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи на інший строк. Розгляд справи відкладено до 10.12.2012 року.

Представник позивача в процесі розгляду справи через канцелярію господарського суду за вх.№26181 від 16.12.2012 року надав заяву про уточнення заявлених позовних вимог (вищевказана заява прокваліфікована судом як зменшення позовних вимог ), в яких позивач просить суд стягнути з відповідача 14 810,15 грн., пені в сумі 1212,91 грн., 3% в сумі 880,15 грн. та судові витрати, посилаючись на сплату відповідачем в процесі розгляду справи грошових коштів в загальній сумі 16050,0 грн., що підтверджує прибутковим касовим ордером №960 від 29.10.2012 року на суму 800, 00 грн., № 961 від 29.10.2012 року на суму 5 250,00 грн., № 959 від 29.10.2012 року на суму 10 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 10.12 2012 року прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду та у зв*язку із неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 19.12.2012 року.

В судовому засіданні 19.12.2012 року представник позивача підтримує зменшені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'являвся, документів витребуваних ухвалою суду не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення про вручення поштової кореспонденції, які містяться в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

30 грудня 2010 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди складських приміщень №А-102/П.

Згідно з умовами п.1.1.договору орендодавець передає, а орендатор приймає в оренду складські приміщення складу арматурної сталі, літера Б 8-1, корпус №29, площею - 200м2, які знаходяться за адресою :62418 Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул..Кільцева,41.

Розділом другим договору сторони передбачили порядок передачі орендованого приміщення і майна в оренду та визначили, що орендоване приміщення повинно бути передано орендодавцем і прийнято орендарем в день вступу в силу договору за актом прийому - передачі від орендодавця до орендаря, підписання якого обома сторонами свідчить про фактичну передачу їх о оренду.

Факт передачі орендованого приміщення в користування відповідачу підтверджується Актом прийому-передачі від 30.12.2010 року підписаним обома сторонами.

Розділом третім договору оренди сторони визначили розмір орендної плати і порядок розрахунків, зокрема:

пунктом 3.1. договору встановлено, що розмір орендної плати у місяць складає - 1300 грн. в т.ч. ПДВ 20%. Вартість комунальних послуг у розмір орендної плати не входить.

пунктом 3.2. договору визначено, що орендна плата сплачується щомісячно, шляхом передплати до 10 числа поточного місяця.

пунктом 3.4. договору сторонами встановлено, що повну оплату комунальних послуг орендар зобов'язується здійснити шляхом оплати до п'ятого числа наступного відлікового місяця, згідно підписаного двохстороннього акту.

В пункті 10.1. договору сторони встановили строк дії договору та визначили, що даний договір укладений строком на один рік і вступає в силу з 30 грудня 2010 року і діє до 30 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до повного погашення орендарем перед орендодавцем орендної плати, а також за користування комунальними послугами.

З матеріалів справи вбачається, що протягом дії договору оренди сторони підписували акти виконаних робіт в підтвердження надання послуг з оренди приміщення на загальну суму 15 600,0грн., а саме : від 31.01.2011 року на суму 1300,0грн., від 28.02.2011 року на суму 1300,0, від 31.03.2011 року на суму 1300,0грн., від 30.04.2011 року на сум 1300,0грн., від 31.05.2011 року на суму 1300,0 грн.,від 30.06.2011 року на суму 1300,0грн., від 31.07.2011 року на суму 1300,0 грн., від 31.08.2011 року на суму 1300,0 грн., 30.09.2011 року на суму 1300,0 грн., від 31.10.2011 року на суму 1300,0 грн., від 30.11.2011 року на суму 1300.00грн., від 31.12.2011 року на суму 1300,0грн.

Також, сторони підписували акти виконаних робіт, в яких на виконання п. 3.4 договору оренди, окремо узгоджували вартість відшкодування відповідачем комунальних послуг, а саме, зокрема, в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт на загальну суму 15 260,15 грн., які підписані сторонами лише частково за період лютий - червень 2011 року на суму 6144,54 грн.

В зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди, позивач звертався до відповідача з претензіями про погашення заборгованості з орендної плати та компенсації комунальних послуг, які слід вважати вимогами на оплату в порядку передбаченому ч.2 ст.530 ЦК України, однак, відповідач умови договору належним чином не виконав, орендну плату та витрати по сплаті комунальних платежів перерахував не в повному обсязі, внаслідок чого, на думку позивача, у нього виникла заборгованість, яка складається із орендної плати та витрат по сплаті комунальних послуг в розмірі 14 810,15 грн., (з урахуванням зменшених позовних вимог), в зв*язку з чим, вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду складські приміщення складу арматурної сталі, літера Б 8-1, корпус №29, площею - 200м2. які знаходяться за адресою: 62418, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул..Кільцева, 41, факт передачі приміщення підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання - передачі орендованого майна від 30.12.2010 року.

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати та витрат по сплаті комунальних платежів в строк передбачений умовами договору виконав неналежним чином, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість, яка складається із орендної плати та витрат по сплаті комунальних платежів (з урахуванням зменшених позовних вимог) в розмірі 14 810,15грн.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що також не заперечується позивачем, що протягом дії договору оренди позивач та відповідач щомісяця підписували акти виконаних робіт в підтвердження надання послуг з оренди приміщення, що підтверджується, зокрема, підписаними сторонами актами виконаних робіт, а саме: від 31.01.2011 року на суму 1300,0 грн., від 28.02.2011 року на суму 1300,0, від 31.03.2011 року на суму 1300,0грн., від 30.04.2011 року на суму 1300,0грн., від 31.05.2011 року на суму 1300,0 грн., від 30.06.2011 року на суму 1300,0 грн., від 31.07.2011 року на суму 1300,0 грн., від 31.08.2011 року на суму 1300,0 грн., 30.09.2011 року на суму 1300,0грн., від 31.10.2011 року на суму 1300,0грн., від 30.11.2011 року на суму 1300.0грн., від 31.12.2011 року на суму 1300,0 грн. - на загальну суму 15 600,0грн. тобто, сторони підтвердили факт отримання послуг з оренди майна за договором на щомісячну суму 1300,0 грн., та факт отримання послуг по вищевказаному договору.

Також, сторони підписували акти виконаних робіт, в яких на виконання п. 3.4 договору оренди, окремо узгоджували вартість відшкодування відповідачем комунальних послуг, а саме, зокрема, в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт на загальну суму 15 260,15 грн., які підписані сторонами лише частково, а саме:

- акт виконаних робіт за договором від 31 січня 2011 року на суму 1 702,85 грн. не підписаний відповідачем;

- акт виконаних робіт за договором (за лютий) від 01 березня 2011 року на суму 1304,87 грн. підписаний сторонами,

- акт виконаних робіт за договором від 31 березня 2011 року на суму 1087,31грн. підписаний сторонами,

- акт виконаних робіт за договором від 30 квітня 2011 року на суму 1304,87 грн. підписаний сторонами,

- акт виконаних робіт за договором (за травень) від 01 червня 2011 року на суму 1 129,42 грн. підписаний сторонами,

- акт виконаних робіт за договором від 30 червня 2011 року на суму 1318,07 грн. підписаний сторонами,

- акт виконаних робіт за договором від 31 липня 2011 року на суму 1 493,74 грн. не підписаний відповідачем,

- акт виконаних робіт за договором від 31 серпня 2011 року на суму 1087,31грн. не підписаний відповідачем,

- акт виконаних робіт за договором від 30 вересня 2011 року на суму 1086,66 грн. не підписаний відповідачем,

- акт виконаних робіт за договором від 31 жовтня 2011 року на суму 1 096,26 грн. не підписаний відповідачем,

- акт виконаних робіт за договором від 30 листопада 2011 року на суму 1 290,01 грн. не підписаний відповідачем,

- акт виконаних робіт за договором від 31 грудня 2011 року на суму 1 358,78 грн. не підписаний відповідачем.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, господарський суд зазначає, що оскільки матеріалами справи підтверджується часткове погодження відповідачем вартості отриманих до відшкодування комунальних послуг на підставі підписаних обома сторонами актів виконаних робіт за лютий місяць від 01 березня 2011 року на суму 1304,87 грн., від 31 березня 2011 року на суму 1087,31грн., від 30 квітня 2011 року на суму 1304,87 грн., за травень від 01 червня 2011 року на суму 1 129,42грн., від 30 червня 2011 року на суму 1318,07 грн., - на загальну суму 6 144,54 грн., тобто, відповідач погодився із вищевказаними нарахуваннями по експлуатаційним витратам, проте на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погашення заборгованості за підписаними актами по сплаті вартості комунальних послуг за вказаний період не надав, тому згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість по сплаті вартості комунальних послуг в розмірі 6 144,54 грн., яка визнається судом обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати вартості комунальних послуг за актами виконаних робіт від 31 січня 2011 року на суму 1 702,85 грн., від 31 липня 2011 року на суму 1 493,7 грн., від 31 серпня 2011 року на суму 1087,31 грн., від 30 вересня 2011 року на суму 1086,66 грн., від 31 жовтня 2011 року на суму 1 096,26 грн., від 30 листопада 2011 року на суму 290,01 грн., від 31 грудня 2011 року на суму 1 358,78 грн., на загальну суму 9 115,61 грн. господарський суд не приймає до уваги та вважає позовні вимоги в цій частині безпідставно заявленими, оскільки позивачем в порушення п. 3.4 договору оренди надані акти виконаних робіт за спірний період, підписані лише в односторонньому порядку з боку позивача, в зв*язку з чим не можуть бути прийняті судом як доказ в розумінні ст. 33 ГПК Укрїни.

В процесі розгляду справи, відповідач 29.10.2012 року частково сплатив позивачеві грошові кошти за договором на загальну суму 16050,00 грн., що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами за № 960, № 961, 959 та в зв*язку з чим, позивачем було зменшено позовні вимоги.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд зазначає, що оскільки, позивачем до основної суми боргу включено заборгованість з орендної плати та витрат по сплаті комунальних послуг, яка після з*ясування поданих судом доказів підтверджується на загальну суму 21 744,54 грн. (орендна плата - 15 600,00 грн., витрати з комунальних послуг - 6 144,54 грн.), а також беручи до уваги часткові проплати заборгованості здійснені відповідачем в процесі розгляду спору по суті на загальну суму 16050,00 грн., які позивачем прийнято як часткове погашення суми основного боргу, а також, враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати всієї заборгованості суми основного боргу з орендної плати та витрат по сплаті комунальних послуг перед позивачем, станом на день розгляду справи відповідач борг не сплатив, наявність боргу не спростував, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу на суму 5 694,54 грн.. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу на суму 9 115,61 грн. господарський суд відмовляє в задоволенні, як безпідставно заявленій та не підтвердженій матеріалами справи, оскільки як було зазначено судом вище, позивачем в порушення умов договору не надано актів виконаних робіт з надання комунальних послуг погоджених відповідачем за період липень-грудень 2011 року та січень 2011 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1212,91 грн. пені, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Як вже встановлено судом договір оренди №А-102/П від 30.12.2010 року припинив свою дію 30 грудня 2011 року

Господарський суд перевіривши наданий розрахунок по пені на суму 1212,91 грн., розрахований позивачем відповідно до п. 6.1 договору в розмірі подвійної облікової ставкою НБУ, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково на суму 1133,86 грн. за період з 11.01.2011 року по 11.12.2011 року, оскільки позивачем доведений факт прострочення відповідачем виконання зобов*язання за вказаний період. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені за період з 23.03.2012 року по 10.04.2012 року, за період з 23.03.2012 року по 10.05.2012 року та за період з 23.03.2012 року по 10.06.2012 року на загальну суму 79,05 грн., вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем проведено розрахунок пені за вказаний період без відповідних на те правовових підстав, а саме після припинення строку дії договору оренди, що протирічить умовам діючого господарського законодавства.

Також, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача борг з урахуванням 3% річних, який окремо становить суму у розмірі 880,15 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3%річних на суму 620,17 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3%річних на суму 259,98 грн. господарський суд відмовляє, оскільки нараховані позивачем 3 % річних на загальну суму боргу в розмірі 30860,15 грн. не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та суперечить вимогам чинного законодавства, в той час як основна сума боргу без відповідних проплат здійснених відповідачем в процесі розгляду справи складала 21 744,54 грн.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 525, 526, Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грейф" (63200, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул..Берута,10, код 36563291) на користь Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" (62418, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Кільцева, 41, код 04852585) - 5694,54 грн. основного боргу, пені в сумі 1133,86 грн., 3%річних в сумі 620,17 грн., судові витрати в сумі 1 609,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.12.2012 р.

Суддя Задорожна І.М.