Рішення № 28275943, 17.12.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/10569/2012 Провадження № 22-ц/0290/3452/2012Головуючий в суді першої інстанції:ОСОБА_1Категорія: 24 Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Сопруна В.В., Шемети Т.М.

При секретарі: Маняк О.П.

За участю: позивача ОСОБА_2 і представника ОСОБА_3; відповідача ОСОБА_4 і представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання договору і стягнення коштів, -

В с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору про надання послуг і стягнення коштів, сплачених за договором, мотивуючи свої вимоги тим, що у 2009 році він мав намір придбати земельну ділянку для будівництва на ній житлового будинку. Відповідач ОСОБА_4 запропонував йому придбати у нього земельну ділянку площею 0,10 га, запевнивши в тому, що він здійснить всі необхідні дії з оформлення документів, необхідних для переходу права власності на земельну ділянку до позивача. Для цього 24 липня 2009 року ОСОБА_4 написав заяву на ім'я міського голови Гройсмана В.Б., якою надав згоду на вилучення земельної ділянки на користь ОСОБА_2 Підпис ОСОБА_4 засвідчений приватним нотаріусом. Після цього, в цей же день -24 липня 2009 року ОСОБА_4 написав розписку про отримання від ОСОБА_2 коштів в сумі 184 000 гр. за виготовлення документації для отримання Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я позивача в строк до 30 січня 2010 року, уклавши фактично таким чином договір про надання послуг. Проте, відповідач не вчинив жодної дії, яка була б спрямована на виконання взятих на себе зобов'язань. На звернення позивача з приводу повернення отриманих за розпискою коштів відповідач не реагує і кошти не повертає. Тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму нанесених збитків в розмірі 184 000 гр., а також 1840 гр. судового збору.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим через порушення судом норм матеріального права і неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Відповідач і його представник заперечили апеляційну скаргу, просять її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, адміністративної справи № 2а-12/11, відмовного матеріалу № 4979 по заяві ОСОБА_2, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із такого.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

По справі встановлено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 2.11.2004 року, укладеного орендодавцем -Вінницькою міською радою на підставі рішення № 876 від 19.10.2004 року, терміном дії -4 роки 10 місяців з моменту прийняття рішення радою про надання земельної ділянки в оренду, відповідач являвся орендарем земельної ділянки житлової та громадської забудови, яка знаходиться у АДРЕСА_1, площею 0,0595 га цільовим призначенням - під городництво. Пунктом 8 цього договору зазначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, для чого орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.66-69.

Орендар земельної ділянки -відповідач по справі ОСОБА_4 у 2009 році вирішив уступити право користування цією земельною ділянкою, про що дав відповідну об'яву в газету «РІА».

Позивач, бажаючи купити земельну ділянку, в середині липня 2009 року знайшов оголошення про продаж земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1.

З участю представника агенції нерухомості позивач зустрівся із відповідачем на орендованій земельній ділянці. Відповідач пояснив, що у разі написання ним заяви та посвідчення нотаріусом його підпису, про надання згоди на вилучення земельної ділянки на користь позивача, в подальшому можливо буде оформити Державний акт на ім'я позивача. При цьому вони домовилися про суму матеріальної винагороди у розмірі 184 000 гр. за те, що він уступить право користування земельною ділянкою, що буде посвідчено нотаріально, для оформлення Державного акту на ім'я ОСОБА_2, а також надасть йому допомогу в оформленні необхідних документів.

24 липня 2009 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу засвідчено справжність підпису ОСОБА_4 на заяві, якою він, являючись орендарем земельної ділянки, що знаходиться в районі АДРЕСА_1, площею 0,0595 га, на підставі договору оренди, надав згоду на вилучення вказаної земельної ділянки за цією ж адресою на користь ОСОБА_2, під городництво (а. с. 48).

24 липня 2009 року відповідач ОСОБА_4 власноручно написав розписку, за якою він отримав від позивача ОСОБА_2 кошти в сумі 184 000 гр. на оформлення земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1, на його ім'я для будівництва й обслуговування житлового будинку і господарських споруд та зобов'язався виготовити документацію для отримання Державного акта на право власності на земельну ділянку до 30 січня 2010 року (а. с. 49).

Відповідачу було відомо, що відповідно до «Генерального плану розвитку м. Вінниці», затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 23.11.2007 року № 1498 в межах міста земельних ділянок для сільськогосподарського призначення не передбачено та було прийнято рішення Вінницькою міською радою 29.02.2008 року № 1804, згідно якого питання оформлення права користування земельними ділянками в садибній забудові, передачу у власність та оренду, розглядати з урахуванням генерального плану міста Вінниці, відповідно до якого не передбачалося ведення садівництва, городництва, сінокосіння.

Рішенням Вінницької міської ради від 22.04.2010 року № 909 розірвано договір оренди земельної ділянки площею 595 кв. м. під городництво з ОСОБА_4 в зв'язку із закінченням строку договору та систематичною несплатою орендної плати, та зараховано до земель територіальної громади міста, а також затверджено обгрунтування з визначенням меж й площі земельної ділянки для житлових потреб та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8

Рішенням Вінницької міської ради від 24.06.2010 року № 2885 передано ОСОБА_8 на АДРЕСА_1, б/н земельну ділянку площею 1000 кв. м. безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку.

Такі обставини встановлені постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2012 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Вінницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_8, про визнання протиправним і скасування рішення, та відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не доказуються при розгляді даної цивільної справи.

У 2009 році на замовлення ОСОБА_2 (а. с. 26) було виготовлено обгрунтування виділення окремої садиби по АДРЕСА_1 біля житлового будинку № 3 та визначення меж і площі земельної ділянки для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд для ОСОБА_2 (а. с. 26-39).

Управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради надіслало ОСОБА_2 відповідь № 0-1-2722/01-20 від 25.09.2009 року на його заяву, повідомивши, що ОСОБА_4 не звертався до міської ради з питанням зміни цільового використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 (біля будинку № 3), тому його згода на вилучення зазначеної земельної ділянки на користь ОСОБА_2, засвідчена нотаріусом, не може бути врахована при розгляді його питання в зв'язку з тим, що на даний час власником земельної ділянки є територіальна громада міста. Управлінням розглядалася заява іншої особи, якій і було надано висновок про єдині умови і обмеження на зазначену земельну ділянку (а. с. 12).

Управління Держкомзему у м. Вінниці, розглянувши звернення ОСОБА_2 листом №3/10-4227 від 12.10.2009 року повідомило його про можливість погодження відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку за даною адресою за умови отримання позитивних висновків управління містобудування і архітектури, Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області, Вінницької міської санітарно-епідеміологічної станції та виконання інших перерахованих умов (а. с. 42). І це при тому, що управління містобудування і архітектури уже надало таку відповідь 25.09.2009 року, що ОСОБА_4 не звертався до міської ради і його посвідчена нотаріально згода не враховується, оскільки власником земельної ділянки являється не ОСОБА_4, а територіальна громада міста, а також і те, що управлінням уже розглянута заява іншої особи, якій надано позитивний висновок.

До Вінницької міської санітарно-епідеміологічної станції за отриманням узгодження на відведення земельної ділянки площею 996 кв. м. звертався ОСОБА_2, отримавши його листом № 02-02/8084 від 20.08.2009 року (а. с. 40).

27.02.2010 року Державне управління охорони навколишнього природного середовища листом № 956/05 надало ОСОБА_2 попередній висновок про погодження відведення земельної ділянки при виконанні цілого переліку умов (а. с. 41).

Управління земельних ресурсів Вінницької міської ради 01.04.2010 року за № 26-01-03-7850 надало ОСОБА_2 висновок про неможливість погодження обґрунтування меж та площі земельної ділянки в зв'язку з негативним висновком управління містобудування і архітектури міської ради (а. с. 77).

По дослідженій адміністративній справі № 2а-12/11 за позовом ОСОБА_4 до Вінницької міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_8, про визнання протиправним і скасування рішення, судом призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої постановлено питання: визначити чи був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8, згідно п. 2 додатку № 2 до рішення Вінницької міської ради від 21.05.2010 року № 2831 п. 1 додатку № 2 до рішення Вінницької міської ради від 24.06.2010 року № 2885 за рахунок земель, які знаходяться в оренді ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 09.11.2004 року. Судова будівельно-технічна експертиза 24 січня 2011 року дала висновок № 997, згідно якого співставляючи площу, межі та конфігурацію земельної ділянки б/н по АДРЕСА_1, яка надана в оренду ОСОБА_4 відповідно до договору оренди землі № 1/410 від 9.11.2004 року Вінницька міська рада на підставі рішення № 876 від 19.10.2004 року з площею, межею та конфігурацією земельної ділянки б/н по АДРЕСА_1, яка передається безоплатно у власність ОСОБА_8 відповідно до рішень № 2831 від 21.05.2010 року, № 2885 від 24.06.2010 року виконавчого комітету Вінницької міської ради, встановлено: до складу земельної ділянки площею 1000 кв. м. б/н по АДРЕСА_1, яка передається безоплатно у власність ОСОБА_8 входить земельна ділянка площею 595 кв. м. б/н по АДРЕСА_1, яка знаходилась в оренді ОСОБА_4 на підставі договору оренди № 1/410 від 9.11.2004 року (т. 1 а. с. 145-152).

ОСОБА_2 разом із ОСОБА_9 став власником земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2012 року (а. с. 47) даної земельної ділянки у власника ОСОБА_10 (а. с. 44), отримавши відповідно Державний акт на право власності на земельну ділянку (а. с. 45).

Із дослідженого відмовного матеріалу № 4979 (ЖРЗПЗ № 6569) по заяві ОСОБА_2 вбачається: Ленінським РВ УМВС України прийнято і зареєстровано заяву № 6569 від ОСОБА_2 про вчинений злочин (аркуш 2-3); 12.06.2012 року ОСОБА_4 надав пояснення про обставини події, а також пояснив, що частково погодився на повернення ОСОБА_2 коштів, але у зв'язку з тим, що він не працює, являється інвалідом Ш групи з дитинства і має скрутне матеріальне положення, буде розраховуватися поступово; сплатив 11.06.2012 року ОСОБА_2 1 000 доларів США, до 1 вересня 2012 року зобов'язався повернути іще одну тисячу доларів США і домовилися про те, що протягом найближчого часу частково розрахується (аркуш 10-11); 11.06.2012 року ОСОБА_4 надав розписку ОСОБА_2 про повернення до 1 вересня 2012 року 1 000 доларів США (аркуш 12); 11.06.2012 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_4 1 000 доларів США (аркуш 13); постановою ДІМ СДІМ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 11.06.2012 року в порушенні кримінальної справи за ст. 190 КК України відмовлено на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, постанова затверджена начальником Ленінського РВ ВМУ УМВС України, її законність перевірена прокурором м. Вінниці (аркуш 1).

У судовому засіданні із пояснень обох сторін встановлено, що ОСОБА_4, надавши посвідчену нотаріально заяву і отримавши від ОСОБА_2 кошти згідно розписки, не мав відповідно посвідчених повноважень (довіреності) на вчинення від ОСОБА_2 відповідних дій направлених на отримання земельної ділянки у власність ОСОБА_2

Тому заперечення відповідача в тім, що він виконав взяті на себе зобов'язання по оформленню земельної ділянки на ОСОБА_2, але земельна ділянка не стала власністю ОСОБА_2 не по його вині, не дивлячись на виконані ним дії для цього, являються безпідставними і заперечуються матеріалами цивільної справи, адміністративної справи і відмовного матеріалу, про що зазначено вище.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних справ та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач взяв на себе зобов'язання по виготовленню документації для отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я позивача -ОСОБА_2 Зобов'язався виконати таке до 30 січня 2010 року, за що отримав від ОСОБА_2 184 000 гр. на оформлення земельної ділянки площею 0,1000 га на його ім'я для будівництва і обслуговування житлового будинку, про що дав відповідну розписку. Для цього він надав позивачу адресовану міському голові заяву від свого імені, посвідчену нотаріально про те, що він надає згоду на вилучення земельної ділянки, яка знаходиться у нього в користуванні на підставі договору оренди від 2 листопада 2004 року на користь ОСОБА_2 Така заява була надана відповідачем 24 липня 2009 року, при тому, що договір оренди закінчував свою дію 19 серпня 2009 року, орендар ОСОБА_4 не вчинив дій відповідно до п. 8 договору оренди і не повідомив письмово за 60 днів до закінчення строку дії договору про свій намір продовжити його дію (а. с. 66).

Також встановлено, що ОСОБА_4 мав у користуванні земельну ділянку площею 0,595 га з цільовим призначенням -городництво, а зобов'язався вирішити питання по земельній ділянці, яка ніколи не була у нього в користуванні -площею 0,10 га із цільовим призначенням під будівництво та обслуговування житлового будинку.

Крім цього ОСОБА_4 знав про прийняте Вінницькою міською радою іще 29.02.2008 року рішення № 1804, згідно якого питання щодо оформлення права користування земельними ділянками в садибній забудові, передачу у власність та оренду, мають розглядатися з урахуванням генерального плану розвитку м. Вінниці, відповідно до якого не передбачено ведення садівництва, городництва, сінокосіння, що свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки, наданої йому в оренду.

Відповідач зазделегідь знав про неможливість виконання свого зобов'язання, оскільки при отриманні коштів від позивача, він не отримав від нього відповідної довіреності на вчинення відповідних дій від його імені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, про що зазначено у ст. 611 ЦК України, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У судовому засіданні відповідач не довів відповідно до вимог статей 10, 27, 57-66 ЦПК України відсутності своєї вини у невиконанні взятого на себе 24 липня 2009 року зобов'язання, тому має понести відповідальність за невиконання цього взятого зобов'язання.

З урахуванням наведеного колегія суддів прийшла до висновку про законність і обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до вимог статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач подав позов, який назвав: «Про розірвання договору про надання послуг та про стягнення суми сплаченої за цим договором»та у позовній заяві просив: стягнути з відповідача нанесені йому збитки в сумі 184 000 гр. і судовий збір в сумі 1 840 гр. (а. с. 3-5).

Тому, саме такі заявлені ним вимоги про стягнення суми і судових витрат підлягають до задоволення.

При цьому враховується, що відповідач уже повернув позивачу певну суму коштів, а саме: 1 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ України (100 доларів -799,3 гр., станом на день ухвалення рішення) становить 7 993 гр.

Отже, до стягнення підлягає 176 007 гр. (184 000 -7 993 гр.).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Документально підтверджені понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1 840 гр., тому пропорційно підлягає до стягнення розмір судового збору -1 760 гр.

Відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин і відповідно до правил ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 509, 526, 610, 611, 614 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 57-66, 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання договору і стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 176 007 гр. і 1760 гр. у повернення судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Копія вірна :