Ухвала суду № 28272032, 13.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6774/12/0170/28

13.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін: сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко Г.Б.) від 20.08.2012 у справі № 2а-6774/12/0170/28

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" (вул. Години 2 в, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98303)

до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2012 у задоволенні адміністративного позову Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- відмовлено.

На зазначене судове рішення від Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі"(далі-позивач) до Державної податкової інспекції у місті Керч Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000941502 від 23.04.2012 прийнято без порушень вимог чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і законами України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 23.04.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000941502 про застосування штрафних санкцій згідно пункту126 Податкового кодексу України у розмірі 20 % від погашеної суми податкового боргу за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 193393,80 грн. за вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року.

Передумовою прийняття оскаржуваного рішення став акт від 12.04.2012 №39/15-02/19195199 камеральної перевірки, якою встановлено факт порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»у вигляді несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання, вказаного в наданій їм податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім вдень відповідного граничного терміну, передбаченого підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 справжнього Закону для надання податкової декларації.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Слід зазначити, що податковим органом не був змінений реквізит «Призначення платежу»(код класифікації доходів «14010100», код виду сплати «101»), а погашення платежу в картці лицьового рахунку платника здійснено відповідно чинному законодавству в хронологічному порядку, а саме в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу.

Якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач з 1995 року є постійним боржником по платежах до бюджету. Так станом на 30.10.2009 по терміну сплати податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009року податковий борг по податку на додану вартість складав 3643987,55 грн. у тому числі, недоїмка по податку на додану вартість 2799102,59 грн. та пеня 844884,96 грн. Станом на 30.11.2009 по терміну сплати податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року податковий борг по податку на додану вартість складав 3694206,25 грн. у тому числі недоїмка по податку на додану вартість 2865767,01 грн. і пеня 828439,24 грн.Станом на 30.12.2009 по терміну сплати податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року податковий борг по податку на додану вартість складав 3874826,06 грн. у тому числі недоїмка по податку на додану вартість 3054641,28 грн. і пеня 820184,78 грн. Станом на 01.02.2010 по терміну сплати податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року податковий борг по податку на додану вартість складав 4140029,12 грн. у тому числі, недоїмка по податку на додану вартість 3327042,04 грн. і пеня 812987,08 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що сплачені суми погашали податковий борг попередніх періодів, а податкові зобов'язання за вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року в строк проведені не були.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що платник зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України для надання податкової декларації, що повністю узгоджується з приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові зобов'язання по податкової декларації за вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року були сплачені з порушенням пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, тому штрафні санкції в сумі 193393,80 грн. застосовані правомірно і обґрунтовано.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Керч Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000941502 від 23.04.2012, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000941502 від 23.04.2012 прийнято без порушень вимог чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і законами України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2012 у справі № 2а-6774/12/0170/28 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко